ЗІРКА ПОЛИН УПАЛА В НАШІ РІКИ...

Трагедії не забуваються, і ми не забудемо... Сьогодні, зібравшись тут, ми засвідчуємо шану і вдячність кожному, хто рятуючи нас, полишив життя, і тих, хто серед нас і кого також торкнулося Чорнобильське лихо. Нехай цей меморіал буде символом незгасимої пам’яті про наших героїв, символом боротьби за життя і єднання ...” Потім із словами подяки людям, які боролися із смертельним атомом, виступили гості мітингу.

Ігор Радиш, директор департаменту капітального будівництва, забезпечення житлом та реалізації будівельних чорнобильських програм Міністерства України з питань МНС: „Шановні жителі Бучі, гості міста! Весь світ знає, що таке Чорнобильська катастрофа. За участі нашого міністерства в Україні відбувається чимало подій — проходить міжнародна конференція “20 років Чорнобильської катастрофи — погляд у майбутнє”, відкриваємо нові монументи, відкриваємо в Києві корпус променевої терапії, інші об’єкти в Україні. Уряд сьогодні проводить посилену роботу у напрямку покращення життя чорнобильців, але, на жаль, цього було недостатньо. Щороку в експлуатацію вводиться нове житло для чорнобильців.
Я хочу сьогодні від імені нашого міністра подякувати Анатолію Федоруку за ті зусилля, які він робить задля покращення умов проживання чорнобильців в Бучі і за ту роботу, яка нам дала можливість сьогодні бути присутніми на відкритті цього пам’ятника. Міністерство МНС та захисту населення від чорнобильської катастрофи мають тісні зв’язки з Бучанською селищною радою. Хочу сказати, що в канун світлого Воскресіння Христового, нами проведено низку переговорів і з метою покращення умов проживання бучанців, будівництва поліклініки, міністр і ваш міський голова підготували проект договору про співпрацю, який був укладений. Сподіваюся, що це значно покращить нашу спільну роботу у заданому напрямку”.

Увеличить картинку

Микола Головкевич, заступник Ірпінського міського голови: „Сьогодні минає 20 років з того квітневого ранку, коли весь світ облетіла звістка про страшну трагедію. Багато людей, які зараз тут присутні, першими взяли участь у ліквідації цієї аварії. Стало доброю традицією збиратися і віддавати шану тим, хто поліг, захищаючи світ від атому. З сьогоднішнього дня ця традиція буде і в Бучі, адже відкриття меморіалу засвідчує шану людям, які віддали життя і працювали над ліквідацією аварії. Не одну сім’ю в Україні зачепило це лихо, тому я хотів би всім вам побажати міцного здоров’я, щастя. Наслідки аварії ще довго будуть впливати на наше життя, тому потрібно триматися разом і боротися з ними спільними зусиллями”.

Павло Цирульник, генеральний директор ПТЕМ: „Шановні гості і колеги! 20 років тому сталася трагедія, якої в світі ще не було. Того часу наш колектив взяв безпосередню участь у ліквідації цієї аварії. Більше 3000 людей нашої компанії пройшли через це страшне жерло Чорнобиля. З першого дня і по сьогодні наші працівники працюють над ліквідацією наслідків цієї аварії. На жаль, більше 300 з них вже пішли з життя. Ця трагедія ніколи не забудеться... Хочу подякувати всім ліквідаторам і дай вам Бог усім здоров’я”.

Валерій Бодашевський, проректор національної академії державної податкової служби України, ліквідатор першої категорії наслідків Чорнобильської трагедії: „Дорогі друзі! Мені, як і сотням тисяч інших довелося брати участь в конкретних справах по ліквідації аварії. Працюючи в органах внутрішніх справ,2 травня очолив чорнобильський відділ, на який покладалися ве ликі відповідальні завдання — рятувати людей, провести евакуацію населення. 28 міліціонерів, офіцерів, сержантів, продовжували день і ніч свою роботу, яка була розрахована на 118 чоловік.
Сама природа кричала від цієї тяжкої біди. Птахи вночі співали так голосно, що це можна було порівняти з криком, який на весь світ сповіщає про цю трагедію, яка прийшла на нашу українську землю. На все це було моторошно дивитися, в цих місцях не було життя. Передбачався водневий вибух. Група військових, яка з нами залишилася, спрацювала. Ми подали в реактор рідкий азот і
знизили в ньому температуру, чим врятували не тільки Україну, але й всю Європу.
Я вважаю, що ми з честю впоралися з поставленим перед нами завданням. На жаль, з 28 моїх друзів, лише 13 залишилися живими. Я хочу пом’янути тих, кого сьогодні з нами вже немає. Нехай земля їм буде пухом”...

Сергій Куділа 
газета: 16 від 28.04.06р.
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 370 днів з дня публікування.