» » » REPOST. Поєднати непоєднуване

REPOST. Поєднати непоєднуване

Бучанський гурт планує збирати стадіони шанувальників



Їх троє. Вони абсолютно різні. Але саме несхожість один на одного робить їхню музику унікальною.

Гурт «Репост» - це поєднання різних стилів музики, від блюзу до року, в один – своєрідний та неповторний. Троє талановитих музикантів створили свій власний проект весною минулого року, і з того часу гурт значно розширив свої горизонти. Без жодних зупинок і перерв хлопці невтомно працюють і рухаються вперед, набирають обертів і популярності. Менш ніж за рік їм вдалося виступити на декількох концертах, потрапити у список 50-ти кращих молодих виконавців України, започаткувати фестиваль вуличної музики, спробувати свої сили у відборі на «Євробачення», та в результаті зацікавити своєю творчістю кілька тисяч людей. Учасники гурту, бучанці – фронтмен Олександр Вент та гітарист Сергій Біланюк, а також Роман Сірук дали ексклюзивне інтерв’ю «БН» про свою творчість, невтомну працю та способи досягнення успіху.

Гурт «Репост» утворився менш ніж рік тому, а ви вже маєте за цей невеликий період часу безліч виступів та участь у музичних конкурсах, а це під силу зовсім не кожному новоствореному музичному колективу. Як вдалося досягнути таких результатів?
Сергій: Так, наш проект утворився в квітні минулого року. Я і Роман – одногрупники, ми навчаємось на звукорежисерів кіно в Київському університеті театру і кіно ім. Карпенко-Карого. Музика цікавила нас давно, тож ідея створити власний гурт не давала спокою, залишалось знайти лише вокаліста. І рік тому, через соцмережу познайомились з Сашком. Згодом виявилось, що я знав його давно, ми ходили в одну музичну школу. Одразу почали співпрацю, дебютували з трьома треками, протягом двох тижнів залили ще два, тобто 5 студійних композицій були готові за два тижні до старту проекту. Перед тим було багато студійної і закулісної роботи.

До створення колективу був досвід участі в музичних проектах?
С.: Ми з Романом писали інструментальну музику для кіно і для реклами, я брав участь в інших музичних проектах як гітарист. Ну і Сашко так само.
Олександр: Так, я ходив на «Х-фактор».

І як?
О.: Я виступав з дівчиною-скрипалькою. Втім ми не підійшли під формат шоу, хоча виступили досить непогано, потрібно було лише розробити концепцію. Згодом зробив для себе висновок, що на «Х-фактор» треба йти в якості шоумена.

А пішли б туди ще раз у складі гурту «Репост»?
О.: Ми дійсно цієї весни плануємо взяти участь в масштабному проекті, думаємо все пройде успішно, бо ми до цього повністю готові, і вже знаємо чим зацікавити та як зробити гарне шоу.

Де вам вже вдалось виступити?
С.: Через тиждень після старту проекту ми вже давали концерт в київській галереї Якова Гретера. Згодом брали участь в музичному конкурсі, що проводив телеканал М2, і в результаті – потрапили в ТОП-50 найкращих молодих виконавців. Також давали концерт у Міжнародному виставковому центрі, зібрали повний павільйон та концерт на стадіоні біля НУБІП. А на музичному фестивалі «ARTSKIN» зайняли друге місце.
Та зараз в пріоритеті для нас не концертна діяльність, а створення нових пісень і розробка концепції маркетингу.

Організаційною роботою теж ви займаєтесь?
С.: Ні, ми маємо власну команду, в нас є і юрист, і концертний директор, ПР менеджери, дизайнери, фотографи, режисери. Зробили ставку на те, що всі ми молоді і амбітні, тож для кожного досвід роботи в проекті «Репост» є поштовхом до подальшого розвитку.
Роман: До того ж, у зв’язку з тим, що ми працюємо у сфері кіно, у нас є коло друзів, що нам суттєво допомагають. Це оператори та режисери.

Зараз є якийсь дохід від вашої діяльності?
О.: Дохід, що з’являється моментально витрачається на ту ж фотосесію чи зйомку. Зараз ми більше вкладаємо, ніж отримаємо. І це правильно, потрібно спочатку щось зробити, щоб щось заробити.

І ви, Олександр, і Сергій, родом з Бучі, але чому тоді ви досі не з’являлись на міських заходах, не давали концерти?
О.: Ми вважаємо так – якщо хочеш чимось здивувати, то це потрібно зробити дуже якісно. З’являтись поступово, з одного боку теж непогано, можна показати публіці свій ріст. А з іншого – можна з’явитись раптово і одразу всіх вразити якісною музикою. На концерті до цьогорічного Дня Бучі ми вже впевнені, що зможемо якісно виступити.

В минулому році ви ще були не впевнені в цьому?
С.: Ми навіть не шукали можливості виступити, бо пріоритетом на той момент була розробка шоу-програми.
Окрім того, разом з Сашком, залишивши на певний час проект «Репост», в минулому році ми організували в Ірпені до Дня міста музичний фестиваль «Дольче Віта». Ми помітили, що молодим артистам немає де набити руку та отримати досвід виступів на сцені, тому ми організували музичний фестиваль. Переможцям конкурсу ми дали можливість ми відзняти відео та зробити якісну фотосесію.

Хто тоді переміг?
С.: Ірпінський колектив «Eleos», це кавер-гурт, що грає блюз-рок.

А ви самі все ж в якому стилі граєте?
С.: У нас різнопланова музика, умовно кажучи її можна розділити на дві течії: акустична, в яку входить поп-рок, рок і блюз. Друга течія – це електронна танцювальна музика.
Р.: Здебільшого ми себе позиціонуємо як поп-гурт, бо говорити, що в нас багато стилів це не зовсім правильно. Але ми маємо свободу в усьому. Є таке, коли ти поєднуєш непоєднуване. Ми цим і збираємось дивувати.

У вас напевно вже сформувалась своя аудиторія слухачів?
О.: У спільноті нашого гурту Вконтакті на нас підписані більше 1000 людей, тож якщо добре розробити програму концерту і розрекламувати, то напевно аудиторія з 200-300 людей назбирається. Але хочеться більше попрацювати над собою, і зібрати більш масштабну аудиторію.

Ви орієнтовані на певний сегмент аудиторії?
С.: Не будемо розкривати всі карти, але ми б хотіли об’єднати людей різного віку і статусу на наших концертах. В першу чергу ми пишемо музику, що подобається нам самим, і тому вона знаходить зворотній зв’язок у слухачів.
О.: Ми пишемо здебільшого для молоді, хоча нас слухають навіть люди яким за сорок. Пісні «Так хотів» і «Сон», зібрали досить позитивні відгуки більш старшої аудиторії, адже окрім гарної мелодії є глибокий смисл в тексті.

Хто є автором пісень?
С.: В основному переважну більшість пісень написав Сашко.
О.: Так, але, що стосується пісень англійською – то це вже робота хлопців, тому що я цю мову майже не знаю. Тож, створення пісень – це спільна робота.
Р.: Саша насправді просто генератор слів, він пише неймовірні тексти.

І давно ви почали писати?
О.: Перша пісня була написана три роки тому. Тоді, я зрозумів, щоб писати пісні, не обов’язково багато читати. Я прочитав всього кілька книжок та не люблю навчатись. Вся суть в тому, щоб якомога більше писати. Перечитуєш, що написав і знову пишеш, виходить досить непогано.

З якими гуртами вас порівнюють? Особисто мені ваша творчість нагадує гурт «Pianoboy»
С.: Ми постійно слухаємо інших виконавців, намагаємось бути в тренді. Тому порівнюємо і аналізуємо те, що зараз цікаве. Пісня «Девушка мелодия» про піаністку, тому тут порівняння з «Pianoboy» дуже доречне, до того ж вона виконана лише на фортепіано.
Р.: Є таке явище, коли диригент досить довго керує оркестром, а згодом починає писати власну музику. Ми теж постійно щось слухаємо, і через це народжується щось нове.
О.: Щоб написати щось своє потрібно вміти виконувати творчість інших. Певний час мені говорили: «Ти не співак, ти пародист», тому що повністю повторюєш манеру інших виконавців. Мені здається через це має пройти кожний.

Часто між собою сперечаєтесь?
С.: Це один з елементів роботи. Якщо хтось запропонував ідею її не варто сприймати 100 % правильною, а потрібно її обговорити.
О.: Гурти розпадаються, тому що між учасниками не має правильної взаємодії один з одним. Я вважаю, що кількість учасників в гурті має бути мінімальною. Вони мають сперечатись, але разом з тим завжди знаходити компроміс.

Зараз ви нормально один одного сприймаєте?
О.: Тільки що разом повернулись зі спортзалу. В кожного є своє життя, але ми розуміємо що нам прийдеться один з одним спілкуватись дай Боже не один десяток років.

Розкажіть про дівчину, що з вами в гурті?
О.: Її сценічний псевдонім Аля Філатова. Вона піаністка від Бога, чудовий імпровізатор. Аля в проекті, виконує функцію сесійної музикантки, ми з нею репетуємо, виконуємо програму. А пишемо треки, займаємось композицією і аранжуванням втрьох.

Де проводите репетиції?
С.: На київських базах.

Дома не збираєтесь?
О.: Іноді буває. Був такий час, що я в Сергія був частіше вдома, ніж у себе.

Були часи, коли виходили у двір, щоб пограти на гітарі?
С.: Так, я не один раз помічав, що в Бучі на площі збираються гітаристи, підходив і спілкувався з ними. Напевно тому і виникла ідея провести музичний фестиваль.

В цьому році ви також будете проводити фестиваль «Дольче віта»?
С.: Так, і не лише в Ірпені, але і в Бучі. Нам необхідно, щоб місцева влада нас підтримала і правильно зрозуміла. Основне завдання фестивалю – дати виконавцям, які вечорами грають на площі поштовх до розвитку. До того ж, плануємо запросити на нього відносно відомого артиста, щоб бучанці змогли насолодитись гарною музикою в своєму місті.

Як ставитесь до музики, яка грає на місцевих святах?
О.: Досить круто. Якось бачив святковий виступ на площі, і мені стало від цього дуже тепло на душі. В переважній кількості інших міст такі заходи проводяться на рівні «відіграли і забули».

Які саме бучанські гурти знаєте?
О.: «Оркестр гарного настрою» досить непоганий колектив. Вони виступали на День міста.

Ви були на тому концерті?
О.: Так, я досить уважно спостерігав це Дзідзьо на сцені чи його пародист. Моя суб’єктивна думка, що це був не він.

А сама організація свята вам сподобалась?
О.: Було круто, про це свідчила неймовірна кількість людей, що приїхала на свято з інших міст. Але наступного разу все ж було б краще провести таке свято на стадіоні. Там і освітлення краще, і місця більше. Сподіваємось згодом збирати таку ж кількість людей на своїх концертах, а може й більшу.

Музика приходить наяву, чи у снах теж приходить?
О.: Одного разу таке було, навіть пісня «Сон» називається. Це єдина пісня, ідея якої мені приснилась. Я бачив яскраву картинку, що мене надихнула. І нещодавно зрозумів, що ця картинка існує насправді – це міст під Бучанкою. Коли прокинувся, то зрозумів, якщо зараз не почну писати – то втрачу пісню.

Ви брали участь у відборі на «Євробачення». Вас засмутило, те що не пройшли відбір?
Р.: Зовсім ні. Це нормально. Ми розуміємо, що ми будемо рухатись далі. Треба робити все можливе, щоб потім був результат.

Ви зараз повністю занурені в музику чи є час і для інших захоплень, особистого життя тощо?
О: Зараз найбільше цікавить лише робота в проекті. Нею ми займаємось майже цілодобово і без вихідних. Звісно, часто ображаються друзі, коли я просто не знаходжу часу з ними зустрітись, а особливо мама, що каже: «Я тебе бачу вдома лише в обідню перерву». Та це не так важливо, найголовніше те, що ми займаємось тим, що нам подобається. А кожна невдача для нас – це унікальна можливість навчитись на своїх помилках, і зробити ще один крок до успіху.
Галина КАМІНСЬКА 
газета: "Бучанські новини" №4 від 27 січня 2017 року
  2
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
"Гостi" не можуть коментувати дану новину.