Фестиваль-конкурс «Поетичний рушник» традиційно, вже четвертий рік поспіль, проводиться серед творчих людей з обмеженими фізичними можливостями.
Відбувається він в Обухові з ініціативи поета та журналіста Геннадія Горового і присвячується пам’яті українського поета Андрія Малишка, який народився в цьому місті. Цього року фестиваль мав знаменну особливість. Вперше на ньому, крім Київщини, були представлені також інші області. Географія представництва поширилася на Житомирську, Кіровоградську, Львівську, Хмельницьку, Черкаську області. Тому він з обласного стає загальноукраїнським. Всього на конкурс зі своїми роботами приїхали 30 поетів, деякі інваліди прибули у супроводі близьких. А поетичні твори розглядалися в 9 номінаціях українською на російської мовами. Були певні вимоги до обсягу та термінів подачі творів на розгляд.
Бучу представляли наші земляки – Михайло Невідомський (1-ше місце в номінації «Інтимна лірика»), Ніна Шуляк (2-ге місце в номінації «Громадянська лірика»), Іван Кобища (3-тє місце в номінації «Гумор»), Євген Шестаков (1-ше місце в номінації «Духовна лірика»). На жаль, цього року за станом здоров’я не могла приїхати наша поетеса Ангеліна Познякова.
![]()
Заходи фестивалю включали відвідання музею Т. Шевченка, де конкурсанти ознайомилися з експозицією художніх творів для людей з вадами зору. Картини виготовлені в техніці рельєфу і «розглядаються» пальцями, а в цей час звучить аудіо-запис з поясненням. А проживання гостей фестивалю було організоване зовсім неподалік від місця, де колись жив «золотий тенор» України Анатолій Солов’яненко.
Надовго запам’ятаються ці розкішні миті творчого спілкування та взаємного підбадьорення. Поети з обмеженими (проте все ж) можливостями змогли вкотре утвердитися в переконанні, що переважаюче значення в житті має не те, що відбувається навколо нас і з нами, але сприйняття нами нашого досвіду, наше ставлення до зовнішніх подій і впливів. Можна образитися на весь світ і зачаїтися, а можна всміхнутися і широко розкрити обійми назустріч життю. І це наш з вами вільний вибір. Коли буде вільна і оптимістично налаштована людина, то буде справді вільною наша держава. Бо воля – то наш внутрішній стан.
Своєю творчістю поети-інваліди несуть в народ послання, що найгірше обмеження – не фізичне чи матеріальне, а обмеження розумове, обмеження свідомості.
Насиченим був також час презентацій творів і процедура нагородження лауреатів. Кожен призер конкурсу зачитував свої твори у відповідних номінаціях – дитяча поезія, поезія для дітей, інтимна лірика, пейзажна лірика, духовна лірика, гумор, присвяти, громадянська лірика, поетична хвиля.
Поети дуже вдячні за організаційну підтримку їхньої участі в конкурсі, яку надали їм голова громадської організації інвалідів м. Буча «Відгук» Світлана Стадніченко та бібліотекар Бучанської міської бібліотеки для дітей Валентина Моргун. Вони допомогли з транспортом, а до того тримали зв›язок з організаторами конкурсу та здійснювали інформативну підтримку.
опубліковано в газеті "Бучанські новини" №50 від 12 грудня 2014 року
Микола ДЕМ’ЯНОВ, Євген ШЕСТАКОВ
«Жінка»
Іван КОБИЩА
![Іван КОБИЩА]()
В дільницю громадяночка вбігає,
Утрата в жіночки велика,
На всю міліцію волає:
– Знайдіть, будь ласка, чоловіка!
Тут дільничний слово взяв:
– Випийте водички,
Може десь він загуляв
В якоїсь молодички.
По порядку, не спішіть,
Я і ручку ось тримаю.
По порядку розкажіть,
Я усім допомагаю.
А громадянка за своє:
– Я за ним скучаю,
Де ж ти, горечко моє,
Розум я втрачаю.
– Уже тиждень, як пропав,
Від горя я загину,
А як же він мене кохав,
Знайдіть мою ви половину.
Аж неділя вже пройшла,
Як немає тата,
Чому раніше не прийшла?
– Так сьогодні ж в них зарплата!
![Євген ШЕСТАКОВ]()
«Вільна людина»
Євген ШЕСТАКОВ
Підніми, підніми сумні очі свої,
Подивись, подивись ти на світ навкруги.
А чи в змозі хтось вимкнути світло в тобі,
Аби жив ти весь час у печалі й журбі?
Тільки ти – вимикач серця світлої радості,
Усміхнутися можеш, а можеш образитись.
Будь-який вибір то не провина,
У вільному виборі – вільна людина.
«Боже, поглянь»
Ніна ШУЛЯК
Боже, поглянь, які люди прекрасні![Ніна ШУЛЯК]()
Живуть в нашім краї, душею незламні
Дай лиш можливість їм працювати,
Самі наведуть вони лад в своїх хаті.
Хай знає Росія і всі на світі:
Ми – не фашисти, ми – не бандити.
На чужі землі не зазівхаєм,
Честь, волю шануєм і слово тримаєм.
Ми хочемо миру, хочемо жити
І по собі добрий слід залишити.
А рідна земелька для нас – це Святиня.
Вона не окраїна, а Україна!
«Ми будем жити»
Михайло НЕВІДОМСЬКИЙ
Ми будем жити,
Сіять жито,
І нас не буде
Пережито.
І нас не буде пережато,
Як будем жити,
А не спати…
Відбувається він в Обухові з ініціативи поета та журналіста Геннадія Горового і присвячується пам’яті українського поета Андрія Малишка, який народився в цьому місті. Цього року фестиваль мав знаменну особливість. Вперше на ньому, крім Київщини, були представлені також інші області. Географія представництва поширилася на Житомирську, Кіровоградську, Львівську, Хмельницьку, Черкаську області. Тому він з обласного стає загальноукраїнським. Всього на конкурс зі своїми роботами приїхали 30 поетів, деякі інваліди прибули у супроводі близьких. А поетичні твори розглядалися в 9 номінаціях українською на російської мовами. Були певні вимоги до обсягу та термінів подачі творів на розгляд.
Бучу представляли наші земляки – Михайло Невідомський (1-ше місце в номінації «Інтимна лірика»), Ніна Шуляк (2-ге місце в номінації «Громадянська лірика»), Іван Кобища (3-тє місце в номінації «Гумор»), Євген Шестаков (1-ше місце в номінації «Духовна лірика»). На жаль, цього року за станом здоров’я не могла приїхати наша поетеса Ангеліна Познякова.
Заходи фестивалю включали відвідання музею Т. Шевченка, де конкурсанти ознайомилися з експозицією художніх творів для людей з вадами зору. Картини виготовлені в техніці рельєфу і «розглядаються» пальцями, а в цей час звучить аудіо-запис з поясненням. А проживання гостей фестивалю було організоване зовсім неподалік від місця, де колись жив «золотий тенор» України Анатолій Солов’яненко. Надовго запам’ятаються ці розкішні миті творчого спілкування та взаємного підбадьорення. Поети з обмеженими (проте все ж) можливостями змогли вкотре утвердитися в переконанні, що переважаюче значення в житті має не те, що відбувається навколо нас і з нами, але сприйняття нами нашого досвіду, наше ставлення до зовнішніх подій і впливів. Можна образитися на весь світ і зачаїтися, а можна всміхнутися і широко розкрити обійми назустріч життю. І це наш з вами вільний вибір. Коли буде вільна і оптимістично налаштована людина, то буде справді вільною наша держава. Бо воля – то наш внутрішній стан.
Своєю творчістю поети-інваліди несуть в народ послання, що найгірше обмеження – не фізичне чи матеріальне, а обмеження розумове, обмеження свідомості.
Насиченим був також час презентацій творів і процедура нагородження лауреатів. Кожен призер конкурсу зачитував свої твори у відповідних номінаціях – дитяча поезія, поезія для дітей, інтимна лірика, пейзажна лірика, духовна лірика, гумор, присвяти, громадянська лірика, поетична хвиля.
Поети дуже вдячні за організаційну підтримку їхньої участі в конкурсі, яку надали їм голова громадської організації інвалідів м. Буча «Відгук» Світлана Стадніченко та бібліотекар Бучанської міської бібліотеки для дітей Валентина Моргун. Вони допомогли з транспортом, а до того тримали зв›язок з організаторами конкурсу та здійснювали інформативну підтримку.
опубліковано в газеті "Бучанські новини" №50 від 12 грудня 2014 року
Микола ДЕМ’ЯНОВ, Євген ШЕСТАКОВ
«Жінка»
Іван КОБИЩА
В дільницю громадяночка вбігає,
Утрата в жіночки велика,
На всю міліцію волає:
– Знайдіть, будь ласка, чоловіка!
Тут дільничний слово взяв:
– Випийте водички,
Може десь він загуляв
В якоїсь молодички.
По порядку, не спішіть,
Я і ручку ось тримаю.
По порядку розкажіть,
Я усім допомагаю.
А громадянка за своє:
– Я за ним скучаю,
Де ж ти, горечко моє,
Розум я втрачаю.
– Уже тиждень, як пропав,
Від горя я загину,
А як же він мене кохав,
Знайдіть мою ви половину.
Аж неділя вже пройшла,
Як немає тата,
Чому раніше не прийшла?
– Так сьогодні ж в них зарплата!
«Вільна людина»
Євген ШЕСТАКОВ
Підніми, підніми сумні очі свої,
Подивись, подивись ти на світ навкруги.
А чи в змозі хтось вимкнути світло в тобі,
Аби жив ти весь час у печалі й журбі?
Тільки ти – вимикач серця світлої радості,
Усміхнутися можеш, а можеш образитись.
Будь-який вибір то не провина,
У вільному виборі – вільна людина.
«Боже, поглянь»
Ніна ШУЛЯК
Боже, поглянь, які люди прекрасні
Живуть в нашім краї, душею незламні
Дай лиш можливість їм працювати,
Самі наведуть вони лад в своїх хаті.
Хай знає Росія і всі на світі:
Ми – не фашисти, ми – не бандити.
На чужі землі не зазівхаєм,
Честь, волю шануєм і слово тримаєм.
Ми хочемо миру, хочемо жити
І по собі добрий слід залишити.
А рідна земелька для нас – це Святиня.
Вона не окраїна, а Україна!
«Ми будем жити»
Михайло НЕВІДОМСЬКИЙ
Ми будем жити,
Сіять жито,
І нас не буде
Пережито.
І нас не буде пережато,
Як будем жити,
А не спати…
