» » » Герніопластика: сучасні методи лікування гриж

Герніопластика: сучасні методи лікування гриж

Про теперішні можливості діагностування і лікування гриж, консультує хірург Ірпінської міської лікарні Микола Крестьянов.

Науково-технічний прогрес приніс людству не тільки користь, але й зробив «медвежу послугу». Тренуючи свій розум, ми забуваємо про тіло. І, як правило, воно «віддячує» різними неприємностями. Одна з них – грижі. Саме це захворювання - №1 у світі за кількістю проведених операцій.

Атрофовані м’язи та тканини тіла, що не звикли до навантажень, дають про себе знати мікронадривами, а згодом розвиваються у грижі.
Справа в тому, що у черевній порожнині відбувається певний «тиск» органів на стінки м’язів. І якщо є якась «слабинка», вони можуть розходитися. Кажуть, «де тонко, там і рветься». Якраз це прислів’я і підходить до даного випадку.

Грижа може з’явитися де завгодно – починаючи від спинного мозку (нейрохірургічний напрямок) і закінчуючи паховими, стегновими грижами. Але найчастіше зіштовхуємося з патологією у черевній порожнині.

Тож, грижі можуть виникати внаслідок травматичних ушкоджень, під час надмірних фізичних навантажень. Крім того, в організмі людини є фізіологічно слабкі місця, які схильні до появи даної патології. Та й з віком тканини вже не такі пружні і можуть «рватися».

Буває великий відсоток післяопераційних гриж, спричинених поганим загоєнням ран або недотриманням певного режиму. Адже у кожного свій процес регенерації – у одного заживає за три місяці, а комусь на відновлення потрібно півтора роки (мова про внутрішній прошарок м’язів). Якщо погане кровопостачання, усе це повільно переходить в рубець. У результаті органи виходять за межі міцної черевної стінки і «входять» у підшкірну клітковину.

Рано чи пізно ці ситуації призводять до ускладнень. Наприклад, може виникнути защемлення органу, коли грижові «ворота» більші, ніж частина кишечнику. Тоді ущемляється сама кишка, сальник, будь-яка ділянка черевної порожнини. Це може призвести до больового шоку і навіть до некрозу (відмирання) кишки, тромбозу судин, перитоніту.

Тож, краще не затягувати з лікуванням і провести його планово, а не тоді, коли привозить «швидка» і пацієнт в критичному стані.
Українці дуже люблять проводити самодіагностику і самолікування. Самі в себе щось знайшли, купили ліки, пропили, прокололи. А насправді проблема, яка вже обросла «сніговим комом», у будь-який момент може прорвати.

Дійсно, часто грижу видно візуально. Це – «вип’ячування» у паховій ділянці, на стегні, черевній стінці. Її можна виявити і при пальпації, під час хірургічного огляду.
Але бувають і «складні» грижі, які можна діагностувати лише при певних процедурах. Зокрема, при ультразвуковому дослідженні, магнітно-резонансній томографії.
Тому, якщо виникають якісь незрозумілі ситуації із болями в організмі – потрібно звернутися до лікаря. Адже кожна патологія потребує свого підходу і лікування. Якщо це можливо – консервативного, якщо ж ні – оперативного втручання.

Науковці постійно у пошуках нових шляхів вирішення проблеми. Зараз досить широко використовується пластичний матеріал сіточки. Вона контактує з тим же кишечником, але не вступає з ним у реакцію. Тому практично унеможливлена проблема «зростання» з органом, утворенням свищів тощо. Крім того, вони багатокомпонентні і частина їх складу розсмоктується в організмі (на 30-50%), не завдаючи йому шкоди. Решта – стає «рідною» для тіла і надалі виконує свою функцію.

Використання сіток дозволяє досягти швидкої реабілітації пацієнта і людина може повноцінно жити: займатися спортом, качати прес тощо.
Тому дані сітки – реальних вихід із ситуації. Такі операції вже поставлені на потік. Тим більше, що лапараскопічна технологія дозволяє на теперішній момент виконувати операцію на грижах будь-якої локалізації.

Ми завжди робимо косметичні шви, тому сліди від втручання практично непомітні.
Зазначу, що в міській лікарні на тему гриж неодноразово проводилися майстер-класи. Зокрема за участі професора із Польщі, секретаря Європейської асоціації герніологів. Та й наші медики постійно вдосконалюють свою майстерність, відвідуючи різні навчальні семінари. Останній візит – до Польщі, де також переймали передовий світовий досвід. Ми побачили для себе багато корисного, що й будемо втілювати на практиці у регіоні. Адже наші жителі повинні бути здоровими.

Історія пацієнтки
Жительці Бучі, пані Любові – 41 рік. Нещодавно їй зробили досить складну, комбіновану операцію. У жінки видалили камінці із жовчного міхура, а також прооперували грижу. Паралельно провели пластику – прибрали так званий грижовий мішок.
Ми поцікавилися у неї перебігом захворювання, а також самопочуттям після лікування.
- «Тривалий час грижа ніяк не давала про себе знати. А коли почалися болі і стало видно візуально – звернулася до лікарів. На той час я вже не могла ні нагнутися, ні нормально рухатися.
Під час обстеження з’ясувалося, що мені потрібно робити відразу дві операції, бо мала ще одну проблему – камінці у жовчному міхурі. Адже після оперування грижі робити ще одне втручання і видаляти жовчний міхур – небажано.
Уся процедура тривала близько 4 годин. Буду відвертою: дуже хвилювалася, навіть почалася паніка. Страшенно боялася наркозу. Але лікарі весь час заспокоювали, були уважними, пояснювали незрозумілі мені речі.
Готувалася тиждень. Оперували лапароскопічним методом. На щастя, все минуло добре. Коли відходила від наркозу, відчувала слабкість. На другий день – було легше. Не минуло й доби, як я вже стояла на ногах.
Зараз, на 5-й день, я почуваюся прекрасно. Зробила для себе висновок, що в майбутньому буду уважно ставитися до свого здоров’я, не мучитиму ні себе, ні своїх близьких.
Перебуваючи в лікарні переконалася, що ставлення персоналу до пацієнтів дуже хороше.
Користуючись нагодою, хочу подякувати нашим прекрасним лікарям – Андрію Потявіну і Миколі Крестьянову за їхні «золоті руки». Це не лише справжні професіонали, але й люди з великим серцем, сповненим добром і повагою до своїх пацієнтів. Щастя їм і добробуту!
Адже своє покликання – рятувати людей, вони виконують на 100%.
А лікарні зичу процвітання!», - побажала жінка.




Запитання хірургу он-лайн
Людмила Гладська, спецціально для 
  1
Коментарів: 0
Додати коментар