Доброю традицією, нашого, 9-А класу Бучанської ЗОШ №3, стали мандрівки - як своєрідний спосіб відзначення закінчення навчального року. Ми об’їздили Київщину, побували у Кам’янець-Подільському, Львові, Карпатах. Цього разу вирушили на Тернопільщину. Першим нашим об’єктом став старовинний Борщів і печера Вертеба. Серед пам’яток Трипільської культури печері Вертеба належить унікальне місце, з якого походить одна з найбільших археологічних колекцій відомих сьогодні науці. У Вертебі створено перший в Україні підземний музей Трипільської культури, який розташований в природному підземному середовищі.
Ми здійснили мандрівку підземним світом печери, познайомилися з матеріалами археологічних розкопок та оглянути діораму з трипільським посудом та п’ятьма скульптурами, що відображають сцени життя трипільців в печері.
Далі вирушили у с. Залісся Чортківського району, де відвідали підземну печеру Млинки. Фантастичний і загадковий підземний світ дарував нам море позитиву і нових вражень, добрий заряд адреналіну.
![]()
![]()
Україна є чи не найбагатшою країною у світі за кількістю печер. Гіпсові гіганти Оптимістична, Голубі озера, Млинки, Кришталева та інші, вражають туристів і дослідників з усього світу. Печера Млинки (27 км) входить у десятку найдовших гіпсових печер України. Під час подорожі час спинився і земний світ перестав існувати. У печері свої закони реальності – чисте повітря, абсолютна темрява та стала температура +10. Головна умова взаємостосунків з печерою - не боятися, не шкодити і любити. Просуваючись вперед часом доводилося повзти, йти навприсядки, протискуватись крізь вузькі ходи і щілини, дряпатися вгору, спускатися головою до низу в провалля, а в деяких місцях упираючись руками-ногами, спиною, головою перетворюватися на людину-павука і долати «розпори» - глибокі тріщини в гіпсовій породі печери, але краса підземного світу була варта усіх жертв. Кристали, масиви пластинчастого гіпсу, сталактити, «кам’яні хвилі», десятки ходів і залів: «Казка», «Фантазія», «Прес», «Чортове горло», цікаві природні скульптури – равлик, слон, крокодил. Кінцева точка - зал «Кажана», якого потрібно буде самостійно відшукати на гіпсовій стелі печери. У цьому ж залі можна покататись на «козацьких гірках». На зворотному шляху мали можливість перелізти через «Тещин зуб», пройти «Жовту трубу», пролізти на колінах «Тарганячі біги» та втиснутись у «Веселий хід».
![]()
![]()
Після трьохгодинної подорожі під землею нас ще чекала екскурсія Тернополем і смачна місцева піца. Подорож пройшла чудово, а найголовніше, ще більше здружила наш клас.
Крім фото, ми привезли в рідну Бучу багато незабутніх вражень. На зворотному шляху і вдома юні спелеологи поводились вже як «підземні вовки», розповідаючи про мандрівку. Комусь пережитих пригод вистачить на все життя, а хтось повертатиметься до печер знову і знову, не в змозі забути цього зачарованого світу.
Ми здійснили мандрівку підземним світом печери, познайомилися з матеріалами археологічних розкопок та оглянути діораму з трипільським посудом та п’ятьма скульптурами, що відображають сцени життя трипільців в печері.
Далі вирушили у с. Залісся Чортківського району, де відвідали підземну печеру Млинки. Фантастичний і загадковий підземний світ дарував нам море позитиву і нових вражень, добрий заряд адреналіну.
Україна є чи не найбагатшою країною у світі за кількістю печер. Гіпсові гіганти Оптимістична, Голубі озера, Млинки, Кришталева та інші, вражають туристів і дослідників з усього світу. Печера Млинки (27 км) входить у десятку найдовших гіпсових печер України. Під час подорожі час спинився і земний світ перестав існувати. У печері свої закони реальності – чисте повітря, абсолютна темрява та стала температура +10. Головна умова взаємостосунків з печерою - не боятися, не шкодити і любити. Просуваючись вперед часом доводилося повзти, йти навприсядки, протискуватись крізь вузькі ходи і щілини, дряпатися вгору, спускатися головою до низу в провалля, а в деяких місцях упираючись руками-ногами, спиною, головою перетворюватися на людину-павука і долати «розпори» - глибокі тріщини в гіпсовій породі печери, але краса підземного світу була варта усіх жертв. Кристали, масиви пластинчастого гіпсу, сталактити, «кам’яні хвилі», десятки ходів і залів: «Казка», «Фантазія», «Прес», «Чортове горло», цікаві природні скульптури – равлик, слон, крокодил. Кінцева точка - зал «Кажана», якого потрібно буде самостійно відшукати на гіпсовій стелі печери. У цьому ж залі можна покататись на «козацьких гірках». На зворотному шляху мали можливість перелізти через «Тещин зуб», пройти «Жовту трубу», пролізти на колінах «Тарганячі біги» та втиснутись у «Веселий хід».
Після трьохгодинної подорожі під землею нас ще чекала екскурсія Тернополем і смачна місцева піца. Подорож пройшла чудово, а найголовніше, ще більше здружила наш клас.
Крім фото, ми привезли в рідну Бучу багато незабутніх вражень. На зворотному шляху і вдома юні спелеологи поводились вже як «підземні вовки», розповідаючи про мандрівку. Комусь пережитих пригод вистачить на все життя, а хтось повертатиметься до печер знову і знову, не в змозі забути цього зачарованого світу.
