А потім були танці...
Відлунали останні акорди офіційної частини свята, мітинг, приурочений до 9 травня, скінчився.
Головна площа селища поступово почала заповнюватися людьми, які очікували продовження дійства, а весняне небо затягувалося ліловими хмарами. Проте, перспектива намокнути під холодним дощем мало кого злякала і вже через півгодини до сцени годі було й підступитися.
Публіка — різна: головні герої свята, дорослі люди і безліч дітей, які радісно “намотували” кола повз фонтанчики й намагалися в такт музики відтворювати різні танцювальні па. Програму концерту можна назвати традиційною, але від цього своєї привабливості та різноспрямованості виступів він не втратив. Слід віддати належне працівникам Бучанському відділу культури і спорту, які цього дня постаралися на славу — тематика різна, спрямована на всі вікові категорії, кожен почув і побачив своє, тому незадоволених і “ображених” нами не виявлено.
Розпочався концерт виступом Марії Українець — солістки ансамблю “Ясени”. Особливої видовищності не було, проте ця жінка підкоряла аудиторію голосом — чистим і дзвінким, який торкався найпотаємніших струн людської душі та дарував насолоду присутнім.
Далі естафету перейняла “сильна половина”, колеги “по цеху” — чоловічий муніципальний ансамбль “Ясени”.
Оригінальним виконанням пісні “Катюша” порадувало тріо “Адю”, яке буквально “розпалило” публіку, віддало масу позитивних вражень та потужний заряд енергії. А виступ Дмитра Бованенка — зірвав чи не найбільший шквал оплесків. Чи то пісня “Граница” припала до вподоби, чи справді талановитий хлопець зумів переконливіше за Леоніда Агутіна донести її смисл. Думаю, що останнє.
Любителі танців мали змогу радувати око і слух майстерно поставленою хореографією. Під музику Еніо Маріконе гурт “Оксамит” виконав дійсно чудовий і захоплюючий танок. Легкість, грація, емоційність з якою дівчата рухалися по сцені, наштовхували на думку, що вони, ніби тендітні метелики, зараз спорхнуть і полетять в небо...
Що ж, в Бучі талантів вистачає і колись, якщо доля їм усміхнеться, ці діти спалахнуть яскравими зорями на “великій” українській сцені. Тим більше, що до слави і уваги їм не звикати — цілий день їх знімали на відеокамери і фотографували — то батьки, сповнені гордості за свої чада, намагалися зафіксувати їхні кроки на шляху до успіху.
Ближче до п’ятої площа почала пустіти — перша ознака того, що незабаром має розпочатися дискотека. І справді, година-півтори вештання в різні напрямки, бляшанки пива в руках молоді, палкі обійми закоханих пар сповістили про заповітне для багатьох дійство.
День наближався до завершення. Втомлені від відпочинку і щасливі від отриманих вражень люди насолоджувалися апофеозом свята — феєрверком, що став завершальною частиною цьогорічного Дня перемоги.
Хтось розходився по домівкам, хтось — йшов святкувати далі, до переможного кінця.
Відлунали останні акорди офіційної частини свята, мітинг, приурочений до 9 травня, скінчився.
Головна площа селища поступово почала заповнюватися людьми, які очікували продовження дійства, а весняне небо затягувалося ліловими хмарами. Проте, перспектива намокнути під холодним дощем мало кого злякала і вже через півгодини до сцени годі було й підступитися.
Публіка — різна: головні герої свята, дорослі люди і безліч дітей, які радісно “намотували” кола повз фонтанчики й намагалися в такт музики відтворювати різні танцювальні па. Програму концерту можна назвати традиційною, але від цього своєї привабливості та різноспрямованості виступів він не втратив. Слід віддати належне працівникам Бучанському відділу культури і спорту, які цього дня постаралися на славу — тематика різна, спрямована на всі вікові категорії, кожен почув і побачив своє, тому незадоволених і “ображених” нами не виявлено.
Розпочався концерт виступом Марії Українець — солістки ансамблю “Ясени”. Особливої видовищності не було, проте ця жінка підкоряла аудиторію голосом — чистим і дзвінким, який торкався найпотаємніших струн людської душі та дарував насолоду присутнім.
Далі естафету перейняла “сильна половина”, колеги “по цеху” — чоловічий муніципальний ансамбль “Ясени”.
Оригінальним виконанням пісні “Катюша” порадувало тріо “Адю”, яке буквально “розпалило” публіку, віддало масу позитивних вражень та потужний заряд енергії. А виступ Дмитра Бованенка — зірвав чи не найбільший шквал оплесків. Чи то пісня “Граница” припала до вподоби, чи справді талановитий хлопець зумів переконливіше за Леоніда Агутіна донести її смисл. Думаю, що останнє.
Любителі танців мали змогу радувати око і слух майстерно поставленою хореографією. Під музику Еніо Маріконе гурт “Оксамит” виконав дійсно чудовий і захоплюючий танок. Легкість, грація, емоційність з якою дівчата рухалися по сцені, наштовхували на думку, що вони, ніби тендітні метелики, зараз спорхнуть і полетять в небо...
Що ж, в Бучі талантів вистачає і колись, якщо доля їм усміхнеться, ці діти спалахнуть яскравими зорями на “великій” українській сцені. Тим більше, що до слави і уваги їм не звикати — цілий день їх знімали на відеокамери і фотографували — то батьки, сповнені гордості за свої чада, намагалися зафіксувати їхні кроки на шляху до успіху.
Ближче до п’ятої площа почала пустіти — перша ознака того, що незабаром має розпочатися дискотека. І справді, година-півтори вештання в різні напрямки, бляшанки пива в руках молоді, палкі обійми закоханих пар сповістили про заповітне для багатьох дійство.
День наближався до завершення. Втомлені від відпочинку і щасливі від отриманих вражень люди насолоджувалися апофеозом свята — феєрверком, що став завершальною частиною цьогорічного Дня перемоги.
Хтось розходився по домівкам, хтось — йшов святкувати далі, до переможного кінця.