Буча без окупації: відбудова та перспективи

16 лютого Бучанський міський голова Анатолій Федорук провів прес-конференцію, приурочену річниці російського вторгнення в Україну. Буча – одна з перших, хто на собі відчув весь жах і руйнівний вплив окупації. Як зараз живе і відбудовується місто – все це у відповідях провідним ЗМІ країни.

- Анатолію Петровичу, скільки країн фінансово допомогло Бучі у відбудові. І чи допомагав японський уряд або організації?
- Після руйнації, якої зазнала Буча (а це – близько 3 тис. Об’єктів житлової, соціальної, критичної інфраструктури), нам важливо отримати фінансовий ресурс на відбудову. Але, щоб ми стали ще кращими, ніж були до повномасштабного вторгнення, вагомо модернізувати знищені об’єкти.
Тому, після звільнення міста, в рамках програми «Вдома краще», почали працювати над стратегією розвитку нашої громади. Маємо партнерів, які нам в цьому допомагають.

Звісно, реалізовуючи задумане, ми, насамперед, покладаємося на кошти громади, регіональний і державний бюджети. Але також завдячуємо міжнародним донорським організаціям, містам-партнерам за ту підтримку, яку маємо в цей період.
Зокрема, від уряду Японії ми отримали три дизель-генератори. Для нас вони були надважливі в період підготовки й проходження опалювального сезону.

Скажу, що найбільш практична і дієва допомога надходить по лінії «сестринських» відносин між містами-партнерами. Зокрема, німецьке місто Бердшбаргарт, італійське Бергамо, португальське Кашкайш – від них маємо посильну допомогу. Окремо зазначу й литовське місто Паланга, польські Тушин і Пшина – вони є нашими постійними помічниками.
З іншими муніципалітетами – нашими партнерами, теж маємо угоди і програми по співпраці. Сподіваюся, вони будуть такими ж результативними.

- Які першочергові завдання заплановані на 2023 рік, і скільки муніципальних коштів на це передбачено?
- Фактично, ті програми і можливості, які мною були окреслені та розпочалися з серпня 2022 року, логічно перейшли в цей рік. Разом з тим, з’являються нові можливості. Зокрема, це програма «Юнайтед-24». Ті ресурси, які акумулюються, дають нам можливість подати проекти (до березня-квітня) і отримати джерело фінансування. І тут ведемо мову не лише про відновлення зруйнованого житла та соціальних об’єктів. Ми подаємо проекти, які дуже необхідні як бучанській громаді, так і переселенцям зі східних регіонів – їх сьогодні нараховується більше 8 тисяч.
Мова йде про медичні напрямки, освіту, житлово-комунальне господарство (щоб інфраструктура витримувала таке навантаження). Більш конкретно про проекти і їх кошторис, зможемо говорити пізніше – у квітні.
За минулий рік, з окресленого, нам вдалося відновити 40% зруйнованого житлового фонду, об’єктів інфраструктури та соціальної сфери.

За 2023 рік (якщо ситуація не зміниться, а буде покращуватися) ми хочемо цей показник вивести на понад 90%, щоб «загоїти» болючі місця не лише морально, а й візуально.

Детальніше хочу зупинитися на відновлювальних роботах по мікрорайону Яблунька, зокрема вул. Вокзальній. Разом із благодійним фондом «Джем. Надія для Бучі», ми там відновлюємо 12 зруйнованих житлових будинки (фактично заново будуємо). Також спільно з Київської обласною військової адміністрацією ремонтуємо по цій вулиці 78 житлових будинки, які зазнали ушкодження. Роботи плануємо завершити в І кварталі поточного року і, сподіваюся, матимемо зовсім інше обличчя вулиці Вокзальної.

Крім того, важливо приступити до капітальних ремонтів помешкань, квартир – тих будинків, які нам вдалося в минулому році зберегти та «законсервувати». і до будівництва багатоквартирних будинків, які були демонтовані.
Тобто, завдань на поточний рік є більше, ніж фінансових відповідей на них. Але разом із спільним залученням місцевого, регіонального і державного бюджетів –віримо, що нам це до снаги.

- Чому під час окупації ви прийняли рішення залишитися в місті? Хоча відомо вже тоді було відомо, що мер сусіднього Гостомеля – розстріляний?
- З 1998 року жителі Бучі в демократичний спосіб делегують мені право управляти містом. І кожна каденція – це є певний іспит. Тож, звісно, кожен очільник громади, при таких викликах, ухвалює рішення для себе самостійно. Я, подивившись на пройдений життєвий шлях, скажу, що Буча – моє місто. І я точно з нього не піду. Якщо так судилося долею, то ми має бути разом. Я вважаю, що вчинив вірно.

- Чи планується відкриття в Бучі меморіалу для увіковічнення пам'яті загиблих? І яка допомога надається сім’ям цих загиблих?
- Звісно, але маємо зробити акцент на те, що війна ще не закінчилася. І, можливо, хтось скаже не на часі реалізовувати меморіальні проекти. Але ми маємо пропрацьовувати певні задуми, аби пам'ять про ці жахливі події, які довелося пережити бучанцям, - увіковічнилася, щоб і пам’ятати, і не пробачати.

Обов’язково проводитимемо відкриті конкурси для того, щоб і центральний меморіальний комплекс, і локальні – мали своє відображення: зберігатиме пам'ять, і водночас не стане подразником для оточуючих в мирній Бучі, мирній Україні. Маємо знайти сучасне, гармонійне рішення.
Хоча, це не компетенція муніципалітету, проводити розслідування, але ми максимально сприяли тому, аби наші правоохоронні органи з відповідними структурами розслідували кожен злочинний епізод, вбивства росіянами наших цивільних громадян.

Можу сказати, що не лише українська правоохоронна система, а й міжнародна (Німеччина, США), розслідують дані злочини. Сподіваємося на справедливі вироки. Будучи в службовому відрядженні до США, я мав можливість зустрічатися з керівником Департаменту США ( який опікується даним напрямком в Міністерстві юстиції). Вони досить обізнано і фахово ведуть цю роботу.

Звісно, ні слова, ні будь-яка інша підтримка не поверне безневинно вбитих батька, доньку, сина, бабусю - людей. Але ми максимально приділяємо увагу, зокрема матеріальну підтримку, для тих родин, які втратили найцінніше – життя рідної людини.

- Який меседж ви відправляєте світу?
- Наша позиція на цьому етапі – вистояти і перемогти в цій війні. Ми не розглядаємо іншого варіанту. Адже якщо трапиться гірше, то весь світ фактично втратить своє обличчя і ми повернемося до певного історичного етапу – феодального періоду. Стане практикою – набіги на сусідні території, а головним аргументом переконання – фізична сила. У 21 сторіччя це неприпустимо.
А Буча, після пережитого, і тої уваги, яка є до міста, має продемонструвати: навіть на попелищі і при відкритих ранах, життя обов’язково бере гору. Ми маємо бути сильнішими, потужнішими, розвинутішими в цивілізованому демократичному світі.

- Як допомагаєте людям, які залишилися без житла? І яка підтримка надається родинам, які втратили у війні близьких?
- За рахунок місцевої програми «З турботою для кожного» ми фінансуємо старшого члена родини, який є одержувачем коштів з місцевого бюджету. Хто втратив рідних – 100 тис. грн. Хто став жертвою агресії – теж виплати.
Сьогодні 870 приватних житлових будинків, квартир, об’єктів – відремонтовано, і громадяни, які втратили житло, мають можливість проживати там.

- Чи буде надаватися якийсь статус жертвам війни?
- Це не є компетенцією органів місцевого самоврядування. Але виходячи з актуальності для територіальної громади, ми через комунікацію з регіональною владою, органами законодавчої влади – також ініціюватимемо дане питання. Адже це – досить чутлива тема, і вона є на часі.