Ця розмова з Ярославом Добрянським, першим заступником Бучанського міського голови, особливо важлива. Він має досвід адміністративної роботи в різних регіонах Київщини, на даний час є депутатом обласної ради. А головне, як молода людина з європейським баченням, він на всіх рівнях відстоює курс на децентралізацію, а саме створення самодостатніх громад, розглядаючи цей процес як єдино можливий для економічного зростання країни та її громадян.- Реформа децентралізації, започаткована майже два роки тому, спочатку набрала потужних обертів. По Україні почали зароджуватися паростки самостійності на місцях. Чому зараз процес зримо гальмується? Що заважає його розвитку?
Причина має юридичні корені. Хоча державою задекларовано необхідність децентралізації, передачі повноважень на місця, створення спроможних громад, але сама процедура не відрегульована Конституцією. З цим зіткнулася і Бучанська громада. Ми пройшли всі етапи, на виконання Закону про добровільне об’єднання громад. Навіть отримали позитивний експертний висновок Державної обласної адміністрації щодо правомірності, законності створення об’єднаної громади. Але є стаття 85, пункт 29 Конституції нашої, в якій міститься норма, що Верховна Рада встановлює межі районів. Як відомо, до Бучанської об’єднаної громади увійшли села Бородянського, Києво-Святошинського і Вишгородського районів. Відповідно, останнє слово за Верховною Радою. Вона повинна сьогодні, маючи повноваження, наділені цієї статтею, внести зміни до меж тих районів.
- Тобто хотіли як краще, а вийшло як завжди? Законодавча база під реформу не доопрацьована.
На жаль, так. На мою думку, не вистачає для внесення змін і політичної волі. На рівні територіальних громад є і бажання, і воля. Але немає її на рівні Парламенту, Кабінету Міністрів. Це моє персональне бачення і оцінка ситуації. Ми з нашим міським головою узгодили певні кроки, як діяти в подальшому. Будемо ініціювати через обласну раду відповідне звернення Асоціації міст області та асоціації місцевого самоврядування України. А через рішення обласної ради звернемося до Верховної Ради, саме по Бучанській проблематиці: присутності різних сіл в об’єднаній громаді від різних районів, - з пропозицією внесення змін до відповідних законодавчих актів щодо перегляду меж відповідних районів.
- Ви займалися вивченням фінансової спроможності прогнозованої Бучанської об’єднаної громади, у вас є певні напрацювання, цифри. Водночас деякі мешканці Бучі лякають «тягарем» депресивних сіл. Ваші дослідження спростовують ці твердження? Чи посилимося ми від об’єднання?
Ми дійсно зробили аналіз фінансової спроможності на базі чинного законодавства, відштовхуючись від Бюджетного, Податкового кодексу, в розрізі населених пунктів по виконанню дохідної та видаткової частин міста Буча, селища Ворзель, сіл Мироцьке, Блиставиця, Гаврилівка, Тарасівка, Синяк, Вороньківка, Раківка, Червоне і Луб’янка. Окремо ми проаналізували дохідну частину в розрізі кожного населеного пункту. І я вам скажу, що ми маємо 114 млн. дохідної частини. При цьому видатки, які витрачаються на утримання соціальної інфраструктури, складають 87 млн. грн., і власне ця різниця є профіцитом бюджету та створює спроможність громади. Це з урахуванням того, що чинним законодавством податок з доходів фізичних осіб сплачується в обсязі 100% в містах обласного значення. Відтак місто Буча отримує повноцінно цей податок, а ми рахували власне села, які отримують 60%. А при об’єднанні і села отримуватимуть 100% ПДФО , тобто сума ще збільшиться. Тому маю всі підстави стверджувати фінансову спроможність Бучанської об’єднаної громади.
- А що виграє саме Буча від того, що, скажімо, увійдуть села? Те, що вона створить певний імідж для сіл – це зрозуміло. А з економічної, з інвестиційної точки зору чи вона стане привабливішою?
Саме з інвестиційної точки зору, я впевнений, що Буча виграє. Чому? Ми дивимося на реальність об’єктивно. Місто розвивається, але переважно за рахунок житлової забудови, тобто будуються квартири, збільшується кількість населення. Це з одного боку позитив, а з іншого, ми спостерігаємо і негативні тенденції. Люди щоранку виїжджають до столиці, куди везуть свої податки – той самий податок з доходів фізичних осіб. На жаль, цей податок сплачується не за місцем проживання, а за місцем здійснення господарської діяльності, і, фактично, левова частка цього податку поглинається Києвом. Тому основна мета місцевої влади – це залучення інвестицій в частині створення нових робочих місць. Зрозуміло, що при об’єднанні відкриваються нові можливості розвитку виробничого потенціалу. Зрозуміло, в умовах війни складно сподіватися на те, що інвестиції поллються рікою. Але зараз ми закладаємо грунт, на якому в мирний час проростуть плоди достатку.
- Ви прогнозували які напрямки економіки будуть переважати в розвитку об’єднаної громади і зараз, і на майбутнє?
Ми зараз працюємо над цим. До речі, це дуже слушне запитання, тому що в розрізі кожного населеного пункту, який в перспективі буде входити в об’єднану громаду, ми зараз передбачаємо розвиток аграрного виробництва замкненого циклу: від первинної ланки – вирощування до кінцевої – переробки. Аналізуємо структуру розпайованих земель. Сьогодні ж маса земель заростає бур’янами, а для більшості людей працювати на землі просто невигідно. Створення сільськогосподарських та переробних підприємств за рахунок орендованих у пайовиків площ кардинально вирішить проблему робочих місць.
- А як вам ідея інноваційних парків? Наша зона ніби створена для розвитку новітніх технологій.
Ідея жива, але вона потребує і великих капіталовкладень, і великих площ, які сьогодні перебувають переважно в приватному володінні. Діалог потрібно буде вести з власниками відповідних земель, а території повинні бути не 10 га, не 50 га, а від 50 і більше, а на них заводити брендові компанії-розробники відповідних програм, технологій. Але поки ми не закінчимо етап добровільного об’єднання громад, не проведемо вибори і юридично не зафіксуємо факт утворення, не час підходити до цієї теми на неформальному рівні. Коли буде стабільність, сталість, юридично зафіксована громада, тоді з нами будуть вести діалог. А за ним постануть і нові підприємства з робочими місцями.
- Здавалося, ми ще місяць тому були на порозі прийняття серйозних рішень відносно узаконення об’єднаної громади. А у зв’язку з цією ситуацією, що склалася останнім часом в Бучі, віра ніби похитнулася. Чи, може, заважає створення сильної самодостатньої ОТГ?
Сьогодні негативних прикладів об’єднань громад набагато більше, ніж позитивних. Навіть на Київщині не стали зразком дві створені громади. Чому? Моя особиста думка, не робився внутрішній аналіз і певні чинники впливали на прийняття рішень. Маються на увазі посадові особи високого рівня. Юридично все було правильно зроблено. Повинен передувати план розвитку територій Київської області, і ним визначені об’єднані громади, але в процесі створення перспективного плану розвитку потрібно, щоб робоча група відштовхувалася від економічної спроможності. А у нас в певній мірі спрацювало «телефонне право». З Бучею все вийшло як раз навпаки. Є потенціал, є воля громад, є віра в лідера… А у нас, як відомо, де поєднуються позитивні фактори, завжди виникає протидія. Така вже загадкова українська натура.
- Так, в Бучі ми все ж проведемо реформу?
З тою наполегливістю і позицією міського голови, бажанням об’єднуватися сільських голів і громад альтернативи нема. Треба вірити в те, що як ми згуртовано пройшли всі етапи процедури, так само впевнено прийдемо до виборів. Адже концепція Бучанської громади може стати взірцем наполегливості для всієї України.
- Дякую за щирість і відвертість спілкування.
