В Україні триває вступна кампанія. Наші абітурієнти настільки поглинуті турботами про вступ до обраних ВНЗ, що не виявляють великого бажання розповідати «наперед» про свій вибір та ділитися своїми міркування з цього приводу. Тож залишимо спілкування з ними на потім, скажімо, на вересень – коли відбудеться їхнє посвячення в студенти. А тим часом, побажаємо їм усім успіхів. Натомість пропонуємо вашій увазі короткі новели-роздуми бучанських студентів про їхній досвід навчання в університетах України і Польщі. ЙТИ ДО ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ
Стверджує Галина ПЕРУЦЬКА – випускниця школи №5, яка перейшла на 3-й курс Університету Козмінського у Варшаві, де вивчає менеджмент і маркетинг.Коли їхала на навчання, трохи побоювалася, що буде якийсь міжетнічний бар’єр. Та нічого такого не було і зовсім немає. Це викликає приємне здивування – поляки, з якими я спілкуюсь, насправді багато мені допомагають. Допомога почалася з перших кроків, коли довелося заповнювати офіційні папери. Те ж саме стосується і взаємодопомоги у навчанні. Взагалі у стосунках багато важить те, як ми самі себе позиціонуємо. Якщо людина тримається європейських загальнолюдських цінностей, а не якогось національного шовінізму, то стосунки складаються просто і без зайвого напруження. А найперше, що допомагає у стосунках – це, звісно, знання іноземних мов. По-друге, треба будь-де ставитися до людей з повагою – в метро, на вулиці, конференц-залі тощо. Також, слід мати елементарну звичку не смітити і дотримуватися правил. До прикладу, у нас дивує, коли бачу людей, що виходять на велосипедну доріжку в парку, або велосипедистів, що виїжджають на пішохідну доріжку. Це неправильно і небезпечно. У Варшаві так багато велосипедних доріжок, що можна безперешкодно об’їхати все місто. Люди звикли до порядку, вони поважають права один одного. Порівнюючи життя там і тут, розумієш, що нам є до чого тягнутися.
Які виклики чекають на нашу молоду людину? Попавши в інші умови життя, ми схильні до того, щоб починати нервувати і впадати в стрес. Переїзд до іншої країни, зміна життєвих обставин, відсутність звичної допомоги від рідних – все це дуже непросто. Доводиться самим дбати про свої щоденні потреби. Тут мусиш привчатися до самообслуговування, планування та відповідальності. І, як результат, швидко дорослішаєш – не так, як вдома у батьків. І знову, дуже важливо гарно знати мову – для спілкування і навчання. Неможливо здати усний екзамен на 53 білета, якщо не досконало розумієш мову. Треба показати знання теоретичного матеріалу, доводити свою думку, наводити приклади, відповідати на запитання. Мову треба інтенсивно вчити щонайменше за рік до поїздки. В університеті, крім польської мови, я ще вивчаю англійську та німецьку. Без знання мов реально важко.
В Польщі є багато українців, тому недивно почути на вулицях рідну мову. Наші здебільшого об’єднуються, хоча, на жаль, трапляються випадки, коли дехто робить вигляд, що не розуміє української. Наші з різних областей України збираються разом для взаємодопомоги, скажімо, щодо роботи або житла. Тісно спілкуємося також з білорусами.
Моє побажання цьогорічним абітурієнтам – йти до поставленої мети і досягати свого піку на обраному шляху. Школа дала нам дуже багато: хороших друзів, якісну науку. Ніколи не забуваю ті зірочки, які ми малювали на асфальті, коли випускалися зі школи.
У ВИБОРІ ПРОФЕСІЇ ДОПОМОГЛА ГАЗЕТА
Так вважає Дмитро ЧЕРНОГОД – випускник школи №5, який щойно перейшов на 2-ий курс Ягеллонського університету в Кракові, де вивчає управління в культурі та медіа-просторі.
Реальна підготовка до вступу в ВНЗ відбувалася, звичайно ж, ще в шкільні роки. У нас у школі був так званий «Польсько-український проект», за яким ми на два тижні їздили в місто Ченстохова Сілезького воєводства. Був тур «Люблін-Варшава-Краков». Саме тоді визріло бажання навчатися у Польщі, хоча до того мріяв про журналістику, ще з 8-го класу навіть дописував у газету «Бучанські новини». Мовна підготовка з польської відбувалася дуже інтенсивно, щодня, за півроку до співбесіди. Крім курсів багато займався додатково, читав книжки, переглядав фільми тощо. Паралельно вивчав англійську, готувався до міжнародного екзамену IELTS. Звісно, що ефективному опануванню мовами дуже сприяла, в першу чергу, мотивація – бажання вчитися в Європі. При вступі, крім знання мов, враховується тільки середній бал за атестатом про середню освіту.
В Європі спостерігається чітке спрямування на професіоналізм – людина отримує фах, за яким потім працює. Це надихає, особливо, коли знаєш, що опановуєш фах на все життя. Вчитися дуже приємно і цікаво. Настільки захоплююче, що можеш вчитися по багато годин в день. Наприклад, у якийсь день пари починаються о 9-ій ранку і закінчуються о 9-ій вечора, з перервами по 15 хвилин. Але це не важко, тому що вдало комбінуються теоретичні і практичні заняття. В інші дні більше годин йде на самопідготовку і зовсім мало на відвідування лекцій. Серед професорів – більшість поляки з міжнародним досвідом викладання; є також один український викладач. Поширена практика, коли професор одночасно викладає в кількох ВНЗ Європи та Америки. Там не побачиш людей, які просто «начитують» години, адже вони крім викладання ще ведуть велику суспільну роботу, тобто поєднують теорію і практику. До викладача можна вільно підійти для розмови чи з запитанням. Жодного разу не бачив конфліктного викладача.
Дуже цінується час, тому ступінь бакалавра здобувається за три роки, при великій інтенсивності навчання. З першого місяця 1-го курсу проводиться багато фахової практики. Наприклад, студенти мого факультету організовували в Кракові Фестиваль культури і медіа – ми повністю займалися зовнішньою рекламою, прес-конференціями, мережевим інформуванням, пошуком спонсорів тощо. Цей конкретний фестиваль покликаний сприяти розвитку однієї з промислових зон міста, створивши там певний медіа-культурний простір.
Коли стало легше жити і навчатися в Кракові? Напевно, через три місяці, коли закінчився адаптаційний період, хоча зовсім легко стало набагато пізніше. Психологічне навантаження зумовлене тим, що ти сам, в новому місті, всі родичі і друзі далеко від тебе – за 900 км, тобто 18 годин автобусом. Тішать умови життя і ціни в гуртожитку. Дуже хороша університетська бібліотека. Тому щоразу після канікул повертаюсь в університет неначе додому. Призвичаївся настільки, що почав автостопом подорожувати містами Європи. Радують нові друзі – польські і українські.
ВИКЛАДАЧІВ ТРЕБА СЛУХАТИ
Переконаний Стас ЮХИМЕНКО – випускник школи №3, який перейшов вже на 4-ий курс бакалаврату Києво-Могилянської Академії, де вивчає економіку.
Завжди мав нахил до вивчення загальної економіки (макро і мікро), планую після закінчення повного курсу магістратури швидше за все зайнятися науковою працею, консультуванням для бізнесу або економічним аналізом. Щойно пройшов практику в Інституті економічних досліджень і консультацій.
З чого почалося захоплення економікою? Як не парадоксально це може звучати, але все почалося з комп’ютерних ігор, а надто – таких, як «Фараон», «Цезар», «Вєніш» тощо. Награвшись у такі стратегічні ігри, можна вільно претендувати на посаду голови територіальної громади, адже з’являється бачення цілісної картини соціально-економічного розвитку населеного пункту.
Підготовка до вступу у ВНЗ почалася з вибору університету. У моєму випадку, я зупинився на Києво-Могилянці та Університеті «Україна» і подав документи в обидва. В першому випадку, приваблював високий рівень знань, а в другому – наявність ліфтів, що для інваліда на візку має неабияке значення. При остаточному виборі перевагу віддав все ж Києво-Могилянці. А на поверхи мені щоразу допомагає підніматися тато. Відсутність ліфтів компенсується повною відсутністю там хабарництва. Звичайно, після обладнаної пандусами і ліфтами Бучі – зокрема, на Тарасівській, а також в центрі та інших мікрорайонах – доводиться жалкувати, що такий відомий університет з його 10 корпусами їх не має (напевно, через нестачу коштів). У університеті мені, як людині з обмеженими фізичними можливостями, надається безкоштовне навчання, а також стипендія. До речі, для отримання стипендії необхідно мати середній бал вище 71.
Серед навчальних предметів мене особливо приваблює аналітика, зокрема міжнародна. Аналізуючи ж українські економічні реалії, відразу кидаються в очі методи олігархів, які домагаються збільшення своїх статків через прийняття вигідних для себе законів руками найнятих депутатів. Це сумно, але пам’ятаймо, що економіка – це теж війна.
Як відбувається навчання? Зайнятість залежить від обов’язкових предметів і кількості вибраних додаткових (гуманітарних і професійних). У моєму випадку, є дні, коли я виїжджаю з Бучі о 6-ій ранку і повертаюсь після 6-ої вечора, тому що маю по 6 пар замість звичайних 3-4-х. Лекції і семінари мають приблизне співвідношення 50 на 50. Оцінка на 60 відсотків складається з поточної роботи на семінарах і на 40 – це іспит.
Тому важливо з перших днів навчання бути дуже уважним на лекціях і семінарах, поважати викладачів, вести конспект і виконувати їхні академічні вимоги. Треба показати, що ви дійсно хочете вчитися. Без цього годі мріяти про пристойні результати. Такий підхід вимагає від студента самодисципліни і формування характеру. Непослух протягом семестру тягне за собою «переслух», тобто повторне прослуховування незданого курсу. А призначення трьох «переслухів» означає прощання з університетом.
Крім навчання беру участь у різних конкурсах, зокрема завоював 2-ге місце на університетському конкурсі риторів. За мою публічну промову нагороджений кришталевим кубком. На 4-му курсі і далі, в магістратурі, студенти вже долучаються до практичної роботи в різних проектах, розробки рекомендацій, проведення економічного аналізу тощо.
ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ – ПЕРЕДОВА УНІВЕРСИТЕТУ
Розповідає член комісії Анна МАКАРЧУК – випускниця школи №4,яка перейшла на 2-ий курс Національного університету імені Тараса Шевченка, де вивчає військову журналістику.
Тільки-но пролунав останній дзвоник, і ти все ще сумуєш за друзями, а тобі уже час здавати екзамени та вступати до університету… Найперше, що необхідно зробити – якнайкраще здати вступні випробування, зібрати паку документів та вирушити в дорогу, де вас зустріне омріяний ВНЗ.
Кожного року підвищується рівень складності тестів, окрім цього змінюється порядок подачі документів. Звичайно, ці зміни орієнтовані на покращення, але чи завжди воно так і є?
За останні два роки в освіті України повністю змінилася система роботи приймальних комісій, що, у свою чергу, викликало паніку в абітурієнтів та їхніх батьків. Змінилася система сумування балів, збільшилися можливості подачі документів: з’явився електронний сайт, на якому можна подавати заявки для вступу до усіх бажаних ВНЗ (за умови, що їх не має бути більше 5-ти). Суму балів за здані ЗНО почали сумувати, додаючи у відсотках, що разом становить коефіцієнт 1. Завдяки цьому випускники шкіл почали робити акцент у підготовці до здачі профільного тесту, адже він становить найбільший відсоток від одиниці. Можливість подавати документи в електронному вигляді викликала хороше сприйняття в абітурієнтів.
«Це дуже зручно, особливо для тих, хто подає документи в інше місто. Так набагато економніше, адже не потрібно їздити по всій країні, хвилюючись за те, щоб вчасно встигнути. А те, що дозволили подавати в один ВНЗ на декілька спеціальностей одночасно, розширило можливості кожного вступника. Звичайно, без мінусів не обійшлося. Дуже непрактичним вважаю те, що результати ЗНО діють лише два роки. Хоча у 2015 році вони взагалі були актуальними лише рік. Дуже часто студент, провчившись рік, розуміє, що вибрав не ту спеціальність, і йому доводиться знову готувати до здачі іспитів та знову все здавати», – ділиться своєю думкою абітурієнтка 2015 року Гуцол Марія.
Як показує статистика, цього року набагато більше вступників, ніж минулого. Це пов’язано з тим, що полегшили самі тестування. Наплив абітурієнтів вражає столицю. Бюджетні місця зменшено, саме тому конкурс на одне місце подекуди становить по 25 осіб.
«У 2016 році була введена електронна реєстрація у ВНЗ, це звичайно чудово, наша країна достигає вищих рівнів... і для абітурієнтів це теж добре, не потрібно стояти по декілька днів у черзі до приймальної комісії, аби подати документи. Але з іншого боку, це трішки не продумано, адже є діти з глухих сіл, де досі немає виходу в мережу Інтернет. Вони з труднощами подають заяви. Ця проблема ще з минулого року залишилася невирішеною. У мене багато таких знайомих.
Їм доводиться їхати до родичів чи друзів у міста, де є підключення до онлайн-мереж», – розповідає Олександр, абітурієнт 2016 року, випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна.
Приймальні комісії працюють на повну й досі. Звичайно, нова система вступу облегшила їм роботу: менше тяганини з документами. На наступний рік плануються нові реформи, але чи в кращу сторону, чи в гіршу – побачимо. А поки звикаємо до цьогорічних нововведень.
