13 лютого у будинку культури за участі Бучанського міського голови Анатолія Федорука, воїнів – інтернаціоналістів, учасників АТО, родин загиблих, громадськості вшановували пам’ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та дякували тим ,хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею.
Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.
![]()
27 років, які пройшли, об’єднали колишніх бійців – інтернаціоналістів в одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям. Кожна війна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своябезжалісна арифметика…
– Ваші знання і досвід дуже потрібні, особливо тим молодим хлопцям, які сьогодні волею долі несуть службу в зоні проведення антитерористичної операції. Наша сьогоднішня зустріч — данина пам’яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше,чим Велика Вітчизняна,- наголосив у своєму виступі Анатолій Федорук.
За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення.
27 років тому закінчилась війна- багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.
Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.
27 років, які пройшли, об’єднали колишніх бійців – інтернаціоналістів в одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям. Кожна війна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своябезжалісна арифметика…
– Ваші знання і досвід дуже потрібні, особливо тим молодим хлопцям, які сьогодні волею долі несуть службу в зоні проведення антитерористичної операції. Наша сьогоднішня зустріч — данина пам’яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше,чим Велика Вітчизняна,- наголосив у своєму виступі Анатолій Федорук.
За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення.
27 років тому закінчилась війна- багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.
