У реформуванні місцевого самоврядування треба діяти рішучіше - вважають міські голови у статті на тему реформування місцевого самоврядування «Голосу України»
«Голос України» постійно веде тему реформування самоврядування, залучаючи до її обговорення народних депутатів, лідерів різних партій, керівників місцевої влади. Своїм співрозмовникам кореспонденти поставили три однакові запитання:
1. що для них децентралізація влади?
2. чи актуальною є адміністративно-територіальна реформа?
3. яким би вони хотіли бачити новий закон про місцеві вибори?
Відповіді міських голів — у статті «Голосу України».
Сергій Мазур, міський голова Балти (Одеська область):
«Децентралізації — безсумнівне «так», а в частині адміністративно-територіальної реформи ще є «білі плями».
![]()
1. Щодо децентралізації — я категоричний її прихильник. І що швидше ми її здійснимо, то краще. 2015 рік — великий прорив. Ми одержали новий Бюджетний кодекс, і, головне, сильно його відчули — у нас з’явилися гроші, і насамперед на благоустрій міста, упорядковування доріг і вулиць. Раніше, навіть маючи кошти на рахунках, використовувати їх ми не могли, оскільки процедура їх використання зі спецфонду надто ускладнена, і казначейство їх, по суті, «консервувало». А скільки потрібно було зробити, щоб хоча б розраховувати на їхнє одержання — розробити кошторис, добитися експертизи на нього, провести тендери... Благоустрій же — це поточні витрати. Тим паче, гроші тепер є. Причому, розраховували десь на півмільйона гривень, а одержали понад два. Треба відзначити, що до формування бази оподаткування ми підійшли вибірково й виважено для того, щоб підтримати малий і середній бізнес у розрахунках, що сьогоднішні мінімальні втрати завтра повернуться сторицею. Цю базу поступово розширюватимемо, надолужуватимемо, збільшуватимемо ставки — ми вже підняли їх у чотири рази. Одне слово, уже готуємося до 2016 року.
2. Я супротивник усього так званого добровільного. Вважаю, що держава повинна чітко окреслити межі децентралізації й встановити правила гри, у тому числі в проведенні територіальної реформи. Діяти треба рішуче. Тому що питань вистачає. Що, наприклад, робити з депресивними селами? Об’їхали вже половину сільрад, спілкуємося. І місцеві жителі, передусім учителі, медики ставлять запитання: «Як бути нам?». І справді, як? Адже зарплата місцевого бібліотекаря в рази перевершує зарплату молодого фахівця, жінки, яка володіє інтернет технологіями, знає англійську й приїхала в село викладати мову. До того ж,у тому селі й читачі бібліотеки — здебільшого на папері. Має місце ситуація, коли один учитель викладає шість предметів. Або така проблема: хіба можна порівнювати рівень підготовки випускників сільської та міської шкіл? І які перспективи сільського десятикласника здати ЗНО? Про що тут казати? Це ж небо і земля! Викликають питання й прописані рамки територіальної реформи. У нас 30 сільських і одна міська громади. І всі, підкреслюю, усі повинні об’єднатися. Якщо хтось один відмовляється, усе залишається, як є, вибори кожний проводить сам, і при цьому залишається адміністрація, і, зрозуміло, райрада. Тобто, знову-таки буде дублювання владних повноважень і функцій. Якщо хтось висловлює сумніви й ставить запитання, ідуть посилання на польську модель. Але при цьому чомусь забувають, що вона виникла ще в 80-ті роки минулого тисячоріччя після Революції Солідарності, що громади в Польщі були самодостатніми — їх середня чисельність досягала 1 600 людей, а не 300, як у нас. І тільки через 10 років поляки запустили другий рівень адміністративно-територіальної реформи — запровадили повіти, і тільки пізніше з 46 воєводств зробили 19. Причому робилося це добровільно-примусово. А нас одягають у демократію, де добровільністю, по суті, і не пахне. Тому потрібно визначитися: або в нас відбувається об’єднання за чіткими критеріями, коли докладно виписані положення, принципи, повноваження органів самоврядування, територія, кількісний склад громади. Структура райдержадміністрації сьогодні в принципі нікому не потрібна. 50 відсотків апарату працюють самі на себе — провели апаратну й повинні написати, приміром, як вона пройшла, який її результат. І в штаті там 60 людей. У виконкомі ж міської ради — 20. І кожний із цих 20 робить конкретну справу і у підсумку всі разом 20 — більше, ніж там 60. Адже там працюють на область — пишуть папірці в облдержадміністрацію. Повинен бути єдиний орган керування, і його штат має бути націлений на конкретні результати.
3. Вибори потрібні. Причому проводити їх необхідно на пропорційній основі, але обов’язково за відкритими списками. Саме з цього приводу є великі сумніви: зробити це нині навряд чи вдасться. Ми вже надто близько до самих виборів. Подруге, немає мотивації вгорі, там, де ухвалюються відповідні рішення. Нарешті, ми, точніше, члени комісій, не встигнуть підготуватися до проведення виборів за відкритими списками. Але в це не віриться. Тому не виключений і варіант мажоритарки, хоча вона має свої й мінуси, й плюси. Хотілося б все-таки, щоб вибори відбулися в рамках територіальної реформи, що вже відбулася. Так чи інакше, сьогодні багато позицій, які потребують кардинальних змін у системі державного управління, включаючи місцеве самоврядування. Принаймні ідеї висуваються цікаві й правильні, інша справа, як ми їх реалізуємо, наскільки системним буде їхній характер.
Людмила Дромашко, міський голова Первомайська (Миколаївська область):
«Керівник міста не повинен обиратися за партійною ознакою».
![]()
1. Перші кроки з децентралізації влади, які торкнулися насамперед бюджетного процесу, стали, по суті, аналогом того як живуть європейські держави. Дуже хотілося б, щоб це було і надалі. Водночас важливо, щоб закони були виписані якісніше. Адже вже прийняті законодавчі акти надають повноваження міській владі збирати податки на своїй території, але механізму, який би гарантував їх стовідсоткове надходження, немає. Візьмемо, наприклад, акцизний збір. Здавалось би, на місцевий рівень передали потужний актив, проте важелів фактично відстежити, наскільки якісно збирається цей податок, у нас немає. Бо, по перше, існує заборона перевірки приватного бізнесу, подруге, згідно з чинним законодавством місцева влада не має права втручатися в господарську діяльність суб’єктів господарювання. Проте уже є випадки — про це багато говорять, що не всі підакцизні товари пропускаються через касові апарати. А отже, можна припускати, що кошти йдуть поза обліком, і контролювати надходження неможливо. Інакше чим пояснити той факт, що, наприклад, у січні-лютому, коли ще не було повідомлення про запровадження такого акцизного податку і як він адмініструватиметься, податки були вищі, ніж нині. Якщо люди почали менше пити, то слава Богу: я не прихильник того, щоб поповнювати бюджет на такій біді суспільства. Але ж і автомобілів, судячи з паркування у центрі Первомайська, експлуатується не менше, а значить, і пальне купується у значних обсягах, чого не скажеш про надходження до бюджету. Це питання, до речі, порушувалося на засіданні Асоціації міст України за участю Голови Верховної Ради. Проблема ще й у тому, що законодавчі акти прийняли, але відповідні зміни внесли не у всі закони. Розумію, що це — лише початок, і все буде доопрацьовано. Але ж час іде, і люди вимагають. До того ж через інфляцію гроші знецінюються. Вартість, скажімо, ремонту тих же доріг порівняно з минулорічною зросла вдвічі. Крім того, субвенції, що надаються з центру, не передбачають індексацію, а це сьогодні десь 65 відсотків до зарплат, приміром, медиків, освітян, які виплачуються за рахунок субвенції. Якщо не вжити заходів, люди залишаться соціально незахищеними.
2. Прикметно, що витоки Первомайська пов’язані з об’єднанням у 1919 році трьох поселень — щось на кшталт очікуваної нині адміністративно-територіальної реформи. І сьогодні він має чимало сіл-супутників, розташованих навколо міста: люди працюють у Первомайську, тут зосереджені всі органи влади — у нас спільні податкова, міліція, прокуратура. Треба мати на увазі, що об’єднання громад робиться насамперед для наближення послуг до людини. У нас, приміром, реалізується ініціатива зі створення центрів надання адміністративних послуг. Чи є сенс робити це в селі, де немає спеціалістів, які могли б надати навіть консультацію із земельних та інших актуальних питань. Такі служби мають бути розташовані у центрі, до якого нормальний доїзд для мешканців. Мова ж не лише про отримання якоїсь довідки, а й про медичну допомогу, освітянську послугу.
3. Стосовно закону про місцеві вибори, то, на мій погляд, найбільшою помилкою може бути та норма, що міського голову ми хочемо зробити представником тієї чи іншої політичної сили. Це буде тільки проблема для місцевого самоврядування. Міський голова не повинен обиратися за партійною ознакою. Я відчула це на собі, бо була представником Партії регіонів, і сьогодні претензія до мене саме за це — робота, зроблене для розвитку міста, поліпшення умов життя первомайців — вже нічого не важать. Звичайно, кожна людина повинна мати певні погляди. І міський голова — не виняток. Але законодавчо передбачати умову, що це має бути представник певної партії, як це було в останньому законі, не можна. Не менш важливо правильно визначитись і з системою виборів. Сьогодні обговорюється варіант їх проведення на пропорційній основі за відкритими списками. Він непоганий. Але чи готові ми до цього? Хоча починати колись треба, і, можливо, саме з місцевого самоврядування. З другого боку, якщо виходити з практики роботи нашої міськради, то значно ефективніше і активніше працюють депутати від округів, тобто обрані на мажоритарній основі. І ще один важливий момент: до тих пір, доки ми голосуватимемо за гроші, у нас ніколи не буде порядку. Якщо ми хочемо навести лад у державі, то треба у цей непростий період відкинути всі амбіції, зібрати справжніх фахівців, яких, я впевнена, у нас чимало.
Петро Бровко, міський голова Могилева-Подільського (Вінницька область):
«Кандидатам на міського голову - забезпечити право на самовисування, а депутатів обирати за відкритими списками».
![]()
1. Питання децентралізації влади назріло вже давно і є об’єктивною вимогою сьогодення. Переконаний, що євроінтеграційний зовнішньополітичний курс держави неможливий без її запровадження. Я бачу децентралізацію влади як передачу більшості повноважень і ресурсів на місця — територіальним громадам; розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Власне, принцип самоврядності є головним чинником самої децентралізації. А ще, не менш важливим є відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцем і державою. В цьому контексті децентралізація має виступити не правом на здійснення владних повноважень органів місцевого самоврядування, а важелем відповідальності перед громадою. На мою думку, добрим прикладом для України є проведення децентралізації у Польщі. Її досвід необхідно переймати, серед іншого — у проведенні адміністративно-територіальної реформи. Ми вже маємо закон про добровільне об’єднання територіальних громад, який виписаний практично за польським досвідом. Залишається його розумно втілити в життя. Громади на місцях мають визначатися, з ким і як їм об’єднуватися, щоб давати собі раду. Єдине, що разом із повноваженнями вони мають отримати також і ресурс: землю та кошти.
2. Децентралізація влади неможлива без реалізації адміністративно-територіальної реформи, тому питання її запровадження є «вкрай» актуальним. На моє переконання, реформу слід було провести набагато раніше. Можливо, тоді й не виникли б настрої на кшталт «нас не чують», «Донбас годує усю країну» тощо. Якби провели реформування, побачили б реальну картину того, хто кого «годує». Звичайно, трансформація місцевого самоврядування та територіальної організації влади є складним і болісним процесом, але це запорука подальшого розвитку держави. З потужною адміністративною та медійною підготовкою проведення необхідних змін не потребуватиме великих вкладень.
3. Проведення адміністративно-територіальної реформи та децентралізація влади є фундаментом побудови структури органів місцевого самоврядування. Однак їх легалізація можлива лише за умови чесних і відкритих виборів. Саме в цьому контексті закон про місцеві вибори стане наріжним каменем для подальшого євроінтеграційного процесу. Мій стаж на посаді міського голови - майже 16 років. Виходячи з досвіду, можу сказати однозначно: новий закон повинен мати аполітичну складову із скороченням кількості представницьких мандатів на різних рівнях самоврядування. Як цього досягти? Треба забезпечити право на самовисування кандидатів на посади міських голів, а голосування за кандидатів у депутати різних рад — за відкритими списками. Законопроект, який зареєстрований у Верховній Раді України про місцеві вибори, передбачає скорочення кількості депутатів різних рівнів. На мою думку, робити це доцільно. Раніше у нашій міськраді було 14 депутатів, тепер — 36. Більше не означає краще. Знаю це з практики роботи. Якість діяльності ради визначається професійністю й активністю народних обранців на користь громади.
«Голос України» постійно веде тему реформування самоврядування, залучаючи до її обговорення народних депутатів, лідерів різних партій, керівників місцевої влади. Своїм співрозмовникам кореспонденти поставили три однакові запитання:
1. що для них децентралізація влади?
2. чи актуальною є адміністративно-територіальна реформа?
3. яким би вони хотіли бачити новий закон про місцеві вибори?
Відповіді міських голів — у статті «Голосу України».
Сергій Мазур, міський голова Балти (Одеська область):
«Децентралізації — безсумнівне «так», а в частині адміністративно-територіальної реформи ще є «білі плями».
1. Щодо децентралізації — я категоричний її прихильник. І що швидше ми її здійснимо, то краще. 2015 рік — великий прорив. Ми одержали новий Бюджетний кодекс, і, головне, сильно його відчули — у нас з’явилися гроші, і насамперед на благоустрій міста, упорядковування доріг і вулиць. Раніше, навіть маючи кошти на рахунках, використовувати їх ми не могли, оскільки процедура їх використання зі спецфонду надто ускладнена, і казначейство їх, по суті, «консервувало». А скільки потрібно було зробити, щоб хоча б розраховувати на їхнє одержання — розробити кошторис, добитися експертизи на нього, провести тендери... Благоустрій же — це поточні витрати. Тим паче, гроші тепер є. Причому, розраховували десь на півмільйона гривень, а одержали понад два. Треба відзначити, що до формування бази оподаткування ми підійшли вибірково й виважено для того, щоб підтримати малий і середній бізнес у розрахунках, що сьогоднішні мінімальні втрати завтра повернуться сторицею. Цю базу поступово розширюватимемо, надолужуватимемо, збільшуватимемо ставки — ми вже підняли їх у чотири рази. Одне слово, уже готуємося до 2016 року.2. Я супротивник усього так званого добровільного. Вважаю, що держава повинна чітко окреслити межі децентралізації й встановити правила гри, у тому числі в проведенні територіальної реформи. Діяти треба рішуче. Тому що питань вистачає. Що, наприклад, робити з депресивними селами? Об’їхали вже половину сільрад, спілкуємося. І місцеві жителі, передусім учителі, медики ставлять запитання: «Як бути нам?». І справді, як? Адже зарплата місцевого бібліотекаря в рази перевершує зарплату молодого фахівця, жінки, яка володіє інтернет технологіями, знає англійську й приїхала в село викладати мову. До того ж,у тому селі й читачі бібліотеки — здебільшого на папері. Має місце ситуація, коли один учитель викладає шість предметів. Або така проблема: хіба можна порівнювати рівень підготовки випускників сільської та міської шкіл? І які перспективи сільського десятикласника здати ЗНО? Про що тут казати? Це ж небо і земля! Викликають питання й прописані рамки територіальної реформи. У нас 30 сільських і одна міська громади. І всі, підкреслюю, усі повинні об’єднатися. Якщо хтось один відмовляється, усе залишається, як є, вибори кожний проводить сам, і при цьому залишається адміністрація, і, зрозуміло, райрада. Тобто, знову-таки буде дублювання владних повноважень і функцій. Якщо хтось висловлює сумніви й ставить запитання, ідуть посилання на польську модель. Але при цьому чомусь забувають, що вона виникла ще в 80-ті роки минулого тисячоріччя після Революції Солідарності, що громади в Польщі були самодостатніми — їх середня чисельність досягала 1 600 людей, а не 300, як у нас. І тільки через 10 років поляки запустили другий рівень адміністративно-територіальної реформи — запровадили повіти, і тільки пізніше з 46 воєводств зробили 19. Причому робилося це добровільно-примусово. А нас одягають у демократію, де добровільністю, по суті, і не пахне. Тому потрібно визначитися: або в нас відбувається об’єднання за чіткими критеріями, коли докладно виписані положення, принципи, повноваження органів самоврядування, територія, кількісний склад громади. Структура райдержадміністрації сьогодні в принципі нікому не потрібна. 50 відсотків апарату працюють самі на себе — провели апаратну й повинні написати, приміром, як вона пройшла, який її результат. І в штаті там 60 людей. У виконкомі ж міської ради — 20. І кожний із цих 20 робить конкретну справу і у підсумку всі разом 20 — більше, ніж там 60. Адже там працюють на область — пишуть папірці в облдержадміністрацію. Повинен бути єдиний орган керування, і його штат має бути націлений на конкретні результати.
3. Вибори потрібні. Причому проводити їх необхідно на пропорційній основі, але обов’язково за відкритими списками. Саме з цього приводу є великі сумніви: зробити це нині навряд чи вдасться. Ми вже надто близько до самих виборів. Подруге, немає мотивації вгорі, там, де ухвалюються відповідні рішення. Нарешті, ми, точніше, члени комісій, не встигнуть підготуватися до проведення виборів за відкритими списками. Але в це не віриться. Тому не виключений і варіант мажоритарки, хоча вона має свої й мінуси, й плюси. Хотілося б все-таки, щоб вибори відбулися в рамках територіальної реформи, що вже відбулася. Так чи інакше, сьогодні багато позицій, які потребують кардинальних змін у системі державного управління, включаючи місцеве самоврядування. Принаймні ідеї висуваються цікаві й правильні, інша справа, як ми їх реалізуємо, наскільки системним буде їхній характер.
Людмила Дромашко, міський голова Первомайська (Миколаївська область):
«Керівник міста не повинен обиратися за партійною ознакою».
1. Перші кроки з децентралізації влади, які торкнулися насамперед бюджетного процесу, стали, по суті, аналогом того як живуть європейські держави. Дуже хотілося б, щоб це було і надалі. Водночас важливо, щоб закони були виписані якісніше. Адже вже прийняті законодавчі акти надають повноваження міській владі збирати податки на своїй території, але механізму, який би гарантував їх стовідсоткове надходження, немає. Візьмемо, наприклад, акцизний збір. Здавалось би, на місцевий рівень передали потужний актив, проте важелів фактично відстежити, наскільки якісно збирається цей податок, у нас немає. Бо, по перше, існує заборона перевірки приватного бізнесу, подруге, згідно з чинним законодавством місцева влада не має права втручатися в господарську діяльність суб’єктів господарювання. Проте уже є випадки — про це багато говорять, що не всі підакцизні товари пропускаються через касові апарати. А отже, можна припускати, що кошти йдуть поза обліком, і контролювати надходження неможливо. Інакше чим пояснити той факт, що, наприклад, у січні-лютому, коли ще не було повідомлення про запровадження такого акцизного податку і як він адмініструватиметься, податки були вищі, ніж нині. Якщо люди почали менше пити, то слава Богу: я не прихильник того, щоб поповнювати бюджет на такій біді суспільства. Але ж і автомобілів, судячи з паркування у центрі Первомайська, експлуатується не менше, а значить, і пальне купується у значних обсягах, чого не скажеш про надходження до бюджету. Це питання, до речі, порушувалося на засіданні Асоціації міст України за участю Голови Верховної Ради. Проблема ще й у тому, що законодавчі акти прийняли, але відповідні зміни внесли не у всі закони. Розумію, що це — лише початок, і все буде доопрацьовано. Але ж час іде, і люди вимагають. До того ж через інфляцію гроші знецінюються. Вартість, скажімо, ремонту тих же доріг порівняно з минулорічною зросла вдвічі. Крім того, субвенції, що надаються з центру, не передбачають індексацію, а це сьогодні десь 65 відсотків до зарплат, приміром, медиків, освітян, які виплачуються за рахунок субвенції. Якщо не вжити заходів, люди залишаться соціально незахищеними.2. Прикметно, що витоки Первомайська пов’язані з об’єднанням у 1919 році трьох поселень — щось на кшталт очікуваної нині адміністративно-територіальної реформи. І сьогодні він має чимало сіл-супутників, розташованих навколо міста: люди працюють у Первомайську, тут зосереджені всі органи влади — у нас спільні податкова, міліція, прокуратура. Треба мати на увазі, що об’єднання громад робиться насамперед для наближення послуг до людини. У нас, приміром, реалізується ініціатива зі створення центрів надання адміністративних послуг. Чи є сенс робити це в селі, де немає спеціалістів, які могли б надати навіть консультацію із земельних та інших актуальних питань. Такі служби мають бути розташовані у центрі, до якого нормальний доїзд для мешканців. Мова ж не лише про отримання якоїсь довідки, а й про медичну допомогу, освітянську послугу.
3. Стосовно закону про місцеві вибори, то, на мій погляд, найбільшою помилкою може бути та норма, що міського голову ми хочемо зробити представником тієї чи іншої політичної сили. Це буде тільки проблема для місцевого самоврядування. Міський голова не повинен обиратися за партійною ознакою. Я відчула це на собі, бо була представником Партії регіонів, і сьогодні претензія до мене саме за це — робота, зроблене для розвитку міста, поліпшення умов життя первомайців — вже нічого не важать. Звичайно, кожна людина повинна мати певні погляди. І міський голова — не виняток. Але законодавчо передбачати умову, що це має бути представник певної партії, як це було в останньому законі, не можна. Не менш важливо правильно визначитись і з системою виборів. Сьогодні обговорюється варіант їх проведення на пропорційній основі за відкритими списками. Він непоганий. Але чи готові ми до цього? Хоча починати колись треба, і, можливо, саме з місцевого самоврядування. З другого боку, якщо виходити з практики роботи нашої міськради, то значно ефективніше і активніше працюють депутати від округів, тобто обрані на мажоритарній основі. І ще один важливий момент: до тих пір, доки ми голосуватимемо за гроші, у нас ніколи не буде порядку. Якщо ми хочемо навести лад у державі, то треба у цей непростий період відкинути всі амбіції, зібрати справжніх фахівців, яких, я впевнена, у нас чимало.
Петро Бровко, міський голова Могилева-Подільського (Вінницька область):
«Кандидатам на міського голову - забезпечити право на самовисування, а депутатів обирати за відкритими списками».
1. Питання децентралізації влади назріло вже давно і є об’єктивною вимогою сьогодення. Переконаний, що євроінтеграційний зовнішньополітичний курс держави неможливий без її запровадження. Я бачу децентралізацію влади як передачу більшості повноважень і ресурсів на місця — територіальним громадам; розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Власне, принцип самоврядності є головним чинником самої децентралізації. А ще, не менш важливим є відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцем і державою. В цьому контексті децентралізація має виступити не правом на здійснення владних повноважень органів місцевого самоврядування, а важелем відповідальності перед громадою. На мою думку, добрим прикладом для України є проведення децентралізації у Польщі. Її досвід необхідно переймати, серед іншого — у проведенні адміністративно-територіальної реформи. Ми вже маємо закон про добровільне об’єднання територіальних громад, який виписаний практично за польським досвідом. Залишається його розумно втілити в життя. Громади на місцях мають визначатися, з ким і як їм об’єднуватися, щоб давати собі раду. Єдине, що разом із повноваженнями вони мають отримати також і ресурс: землю та кошти.2. Децентралізація влади неможлива без реалізації адміністративно-територіальної реформи, тому питання її запровадження є «вкрай» актуальним. На моє переконання, реформу слід було провести набагато раніше. Можливо, тоді й не виникли б настрої на кшталт «нас не чують», «Донбас годує усю країну» тощо. Якби провели реформування, побачили б реальну картину того, хто кого «годує». Звичайно, трансформація місцевого самоврядування та територіальної організації влади є складним і болісним процесом, але це запорука подальшого розвитку держави. З потужною адміністративною та медійною підготовкою проведення необхідних змін не потребуватиме великих вкладень.
3. Проведення адміністративно-територіальної реформи та децентралізація влади є фундаментом побудови структури органів місцевого самоврядування. Однак їх легалізація можлива лише за умови чесних і відкритих виборів. Саме в цьому контексті закон про місцеві вибори стане наріжним каменем для подальшого євроінтеграційного процесу. Мій стаж на посаді міського голови - майже 16 років. Виходячи з досвіду, можу сказати однозначно: новий закон повинен мати аполітичну складову із скороченням кількості представницьких мандатів на різних рівнях самоврядування. Як цього досягти? Треба забезпечити право на самовисування кандидатів на посади міських голів, а голосування за кандидатів у депутати різних рад — за відкритими списками. Законопроект, який зареєстрований у Верховній Раді України про місцеві вибори, передбачає скорочення кількості депутатів різних рівнів. На мою думку, робити це доцільно. Раніше у нашій міськраді було 14 депутатів, тепер — 36. Більше не означає краще. Знаю це з практики роботи. Якість діяльності ради визначається професійністю й активністю народних обранців на користь громади.
