Наше місто зав’язало тісну дружбу і знайшло собі нових, добрих партнерів серед зарубіжних територіальних громад. Адже це – прекрасна нагода перейняти кращий досвід місцевого самоуправління, налагодити співпрацю та реалізувати інтереси обох сторін. Зокрема, у День Бучі нас приїхали привітати делегації з міст Паланги (Литва) і Набережні Челни (Татарстан, РФ). Тож, ми вирішили ближче познайомитися з їхніми очільниками.
![Василий Шайхразиев, мер Набережные Челни, Татарстан]()
Іншим містом-партнером Бучі можуть стати Набережні Челни, Республіки Татарстан Російської Федерації.
Про те, в яких сферах можемо взаємодіяти і як живе їхня територіальна громада – поцікавилися у міського голови Василя Шайхразієва.
- Як живе ваша територіальна громада? Яким чином побудована структура управління?
- За традицією житлові мікрорайони у нас називають комплексами. У місті діє подвійна адресація: кожен будинок має номер по вулиці (записується у реєстраційний паспорт) і «будівельну» адресу (адреса комплексу). Ця назва збереглася ще з часів будівництва, коли кожним мікрорайоном займалася окрема будівельна бригада, яка одночасно зводила декілька будинків і споруд побутового призначення. Жителі міста користуються будівельними адресами, але часто – людина взагалі не знає своєї адреси по вулиці.
- Як вам вдалося зробити такий величезний стрибок у розвитку? Адже за короткий період кількість населення збільшилася у десятки разів…
- Наше місто знамените тим, що у 1969 році керівництвом тоді ще Радянського Союзу було прийнято рішення про будівництво виробничого об’єднання заводів по виготовленню автомобілів – КАМАЗ. Так і почалася розбудова міста.
З того моменту маленьке 40-тисячне містечко за десять років перетворилося на місто, де проживає півмільйона громадян. І навіть сьогодні завод «КАМАЗ» залишається флагманом машинного будівництва Росії.
Зараз у Набережних Челнах живуть понад 80 національностей. У місті 45% це - татари, 43% - росіяни і на п’ятому місці – українці.
Разом з тим, місто – молоде. Середній вік жителів – 38 років, маємо понад 120 тисяч молоді. Тому одним із пріоритетних напрямків у роботі – патріотичне виховання дітей, любов до міста. Також з великою повагою ставимося до тих людей, які дали поштовх розвитку Набережних Челнів, ми їм багато чим завдячуємо.
![]()
- Чи не призводить такий різний «географічний» склад населення до національних конфліктів?
- Набережні Челни позиціюється, як місто дружби, любові і взаємоповаги один до одного. Всі національності живуть у злагоді. Наприклад, зведений Будинок дружби народів, де 20 національностей мають свої общини, зокрема й українська. Я знаю всі ваші свята і ми обов’язково їх проводимо. Одне з найкрасивіших – це Івана Купала. Ми вже досягли такого рівня, що будь-яке свято, мусульманське чи православне, сприймаємо як своєрідний фестиваль і до нього долучається все місто.
- Окрім промисловості, які ще сфери життєдіяльності розвиваєте у себе?
- Досить сильно розвиваємо підприємництво і його підтримка – одна з основних наших місій.
Разом з тим, ми – здорове, культурне місто і досить сильно пропагандуємо здоровий спосіб життя. Так, маємо велику кількість молодіжних, громадських, волонтерських організацій. У нас – свої олімпійські чемпіони та чемпіони світу, Європи. На щастя, спорт представлений на всіх рівнях. Але найбільшою гордістю залишається команда «КАМАЗ- майстер», яка за 25-річну історію існування ставала переможцем світового авторалі «Париж-Дакар».
Але коли говоримо про здоровий спосіб життя, то це не тільки спорт, але й банна справа. І саме на цьому підґрунті ми зійшлися з мером Бучі Анатолієм Федоруком.
- А самі спортом займаєтеся? Є прикладом для своєї громади?
- Так, трохи. Люблю все: велосипед, футбол, лижі, кінний спорт, єдиноборства.
Наступного тижня у нас на Батьківщині буде проходити «Крос націй», на який вийде близько 45 тисяч жителів, а 27 вересня – проходитиме фестиваль вуличних видів спорту і веломарафон. Практично кожен тиждень проводимо якість спортивні заходи у яких задіяні як жителі, так і керівництво міста.
- Які враження у вас залишилися після відвідин Бучі? Що сподобалося, а що – ні?
- Кажу чесно, як людина, а не як ввічливий гість: я у захваті від вашого міста. Все дуже гарне, чисте, цікаве. Дуже красивий парк. Благо, що сьогодні мобільний телефон має великі об’єми пам’яті, тому я зробив для свого міста величезну кількість фотознімків. Після приїзду додому, покажу їх своїм спеціалістам і скажу: «Дивіться, вчіться!».
Ще подобається, що у вас на День міста проходять не лише концерти, офіційні заходи, але й спортивні змагання, футбол. Це значить, що Буча – всесторонньо розвинене місто. Приємно й те, що у вас велика кількість дитячих і спортивних майданчиків.
Без сумніву, в цьому є доля роботи і мера міста, і його команди. Але найголовніше – це підтримка населення.
Думаю, що перший мій приїзд – не тільки ознака глибокої поваги і любові до вашого міста, але й новий етап наших відносин. Сподіваюся, що мерія Бучі також до нас приїде і ми організуємо для неї екскурсію. Нам є чому один в одного вчитися.
- У яких сферах наші міста могли б взаємодіяти?
- Наприклад, у спортивній галузі – той же фестиваль спортивного паріння, проведення футбольних матчів між нашими командами.
Крім того, є програма розвитку парків, доступне середовище, створення комфортних умов для проживання. Думаю, що й ці моменти можемо охоплювати.
Багато хто каже: «Були б гроші, можна було б зробити все». Я з цим не дуже погоджуюся. Звичайно, кошти – це дуже важливо, але другорядне. Найголовніше – бажання жителів і влади міста щось змінити чи створити.
Сьогодні є керівники, жителі міста, які справді хочуть жити, працювати, споглядати – і від цього отримувати задоволення. На прикладі вашого міста побачив, що ви також відноситися до цієї категорії. Мене це радує.
Всім жителям Бучі я бажаю благополуччя і впевненості у завтрашньому дні, віри в себе, у свою команду. Як казав перший Президент нашої республіки Мінтимер Шаріпович Шаймієв – «Ми можемо!».
![Шарунас Вайткус, мер города Паланга, Литва]()
Схоже, що литовське місто Паланга може стати нашим новим побратимом. Про це свідчить і добре ставлення мерів до обох територіальних громад, і співпраця країн на державному рівні. Тим більше, символічно, що саме в Литві можливо буде підписана Угода про асоціацію з ЄС. Нагадаємо, це заплановано зробити на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі, в листопаді цього року.
Тож, як живуть мешканці Паланги і на чому роблять акцент у своєму розвитку – розповідає мер Шарунас Вайткус.
- Паланга – найбільший курорт у Литві і люди, які жили в Радянському Союзі, повинні його знати. Місто розвивається. Можемо констатувати, що за останні 20 років воно дуже змінилося: покращилася інфраструктура. Адже ми отримуємо і освоюємо кошти з Євросоюзу. Насамперед, вони спрямовуються на будівництво велосипедних доріжок, спортивних об’єктів, сферу розваг. Маємо багато проектів. Зокрема, будуємо великий спорткомплекс, великий концертний зал, які відкриємо у 2014 році. Тож, треба, щоб всі бучанці приїхали у Палангу і самі все побачили. Це – найкращий варіант!
- Ви сказали про освоєння коштів з Євросоюзу. Яким чином їх отримуєте?
- Існує Фонд Євросоюзу, звідки Литва, беручи участь у різних грантах, програмах, отримує ресурси на розвиток країни. І, відповідно, міста нашої країни також задіяні у цьому процесі. Особливо, курорти, яких у нас чотири. Тож, намагаємося зберегти і примножити свої природні багатства.
- Паланга – курортне місто. А в чому його переваги серед інших?
- Паланга має 24 км Балтійського моря. Чарівність курорту – це прибалтійські пейзажі, наповнені ароматом свіжого морського бризу соснові гаї, безкрайні білі дюни і ліси. Попри те, що Паланга зберегла свою репутацію «аристократичної здравниці», ми намагаємося йти в ногу з часом і робимо цікавим відпочинок для молоді, розширюємо сферу послуг і розваг.
Крім того, Паланга підійде і для тих, хто любить м’яке літо (сповнене свіжості і вечірньої прохолоди), піші та велосипедні прогулянки, камерні джазові вечори на відкритих верандах...
![]()
- Як ви познайомилися із Бучею?
- Це було навесні минулого року, коли наші спа-центри придумали провести в Паланзі, на березі моря, Банний день. У ньому взяли участь делегації з різних міст і країн, зокрема і з Бучі. Так ми познайомилися з вашим мером – Анатолієм Федоруком і тепер дружимо. Ось і до вас приїхали в гості – подивитися місто, поспілкуватися з людьми. Знаєте, наші міста чимось навіть схожі – у вас також багато сосен, все дуже компактно. Крім того, у нас живуть чимало українців, а у ресторанах Паланги навіть є українська кухня.
- Чи є намір продовжити співпрацю?
- Звичайно, і вже більш офіційно. Зокрема, за участі посла Литви в Україні. Адже могли б взаємодіяти у сфері туризму – санаторії, лікувальні заклади, готелі, ресторани. Ми багато проектів реалізовуємо з нашими сусідами – Росією, Білоруссю, а тепер – будемо і з Україною, з Бучею. У вас гарна природа і багато цікавих історичних місць, як у самій Бучі, так і поблизу неї. Думаю, що культура і туризм – основні галузі, які будемо розвивати.
- В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що готові провести міжнародний конкурс молодих виконавців популярної музики «Нова Хвиля» замість Юрмали. Це дійсно так?
- Я хочу особливо підкреслити, що, якщо в організаторів «Нової хвилі» буде бажання провести цей фестиваль в Паланзі, то ми готові це зробити. Тим більше, що буде реконструюватися літня естрада. Але навіть без неї, маємо достатньо місця. Чому, наприклад, не провести фестиваль на пляжі?
Стосовно інфраструктури, то за кількістю готелів (а їх 70), займаємо друге місце після Вільнюса. Також є свій аеропорт.
- Чи не хвилюєтеся, що Латвія може на вас образитися?
- Мета будь-якого курорту – привернути увагу туриста. Тому в цій пропозиції немає політичного підтексту. Адже до нас і так їдуть німці, росіяни, українці, поляки. Самоуправління витрачає чималі кошти на презентацію курорту за кордоном. Тому ніякої політики тут не може бути. Нам потрібні туристи.
- З чим би хотіли звернутися до жителів міста?
- Я передаю бучанцям вітання і великий привіт від наших жителів Паланги. Нехай ваше місто розвивається. Хай всі бажання, які загадали, - здійсняться. Від усього серця вам бажаю любові і процвітання!
Промисловий гігант
Іншим містом-партнером Бучі можуть стати Набережні Челни, Республіки Татарстан Російської Федерації. Про те, в яких сферах можемо взаємодіяти і як живе їхня територіальна громада – поцікавилися у міського голови Василя Шайхразієва.
- Як живе ваша територіальна громада? Яким чином побудована структура управління?
- За традицією житлові мікрорайони у нас називають комплексами. У місті діє подвійна адресація: кожен будинок має номер по вулиці (записується у реєстраційний паспорт) і «будівельну» адресу (адреса комплексу). Ця назва збереглася ще з часів будівництва, коли кожним мікрорайоном займалася окрема будівельна бригада, яка одночасно зводила декілька будинків і споруд побутового призначення. Жителі міста користуються будівельними адресами, але часто – людина взагалі не знає своєї адреси по вулиці.
- Як вам вдалося зробити такий величезний стрибок у розвитку? Адже за короткий період кількість населення збільшилася у десятки разів…
- Наше місто знамените тим, що у 1969 році керівництвом тоді ще Радянського Союзу було прийнято рішення про будівництво виробничого об’єднання заводів по виготовленню автомобілів – КАМАЗ. Так і почалася розбудова міста.
З того моменту маленьке 40-тисячне містечко за десять років перетворилося на місто, де проживає півмільйона громадян. І навіть сьогодні завод «КАМАЗ» залишається флагманом машинного будівництва Росії.
Зараз у Набережних Челнах живуть понад 80 національностей. У місті 45% це - татари, 43% - росіяни і на п’ятому місці – українці.
Разом з тим, місто – молоде. Середній вік жителів – 38 років, маємо понад 120 тисяч молоді. Тому одним із пріоритетних напрямків у роботі – патріотичне виховання дітей, любов до міста. Також з великою повагою ставимося до тих людей, які дали поштовх розвитку Набережних Челнів, ми їм багато чим завдячуємо.
- Чи не призводить такий різний «географічний» склад населення до національних конфліктів?
- Набережні Челни позиціюється, як місто дружби, любові і взаємоповаги один до одного. Всі національності живуть у злагоді. Наприклад, зведений Будинок дружби народів, де 20 національностей мають свої общини, зокрема й українська. Я знаю всі ваші свята і ми обов’язково їх проводимо. Одне з найкрасивіших – це Івана Купала. Ми вже досягли такого рівня, що будь-яке свято, мусульманське чи православне, сприймаємо як своєрідний фестиваль і до нього долучається все місто.
- Окрім промисловості, які ще сфери життєдіяльності розвиваєте у себе?
- Досить сильно розвиваємо підприємництво і його підтримка – одна з основних наших місій.
Разом з тим, ми – здорове, культурне місто і досить сильно пропагандуємо здоровий спосіб життя. Так, маємо велику кількість молодіжних, громадських, волонтерських організацій. У нас – свої олімпійські чемпіони та чемпіони світу, Європи. На щастя, спорт представлений на всіх рівнях. Але найбільшою гордістю залишається команда «КАМАЗ- майстер», яка за 25-річну історію існування ставала переможцем світового авторалі «Париж-Дакар».
Але коли говоримо про здоровий спосіб життя, то це не тільки спорт, але й банна справа. І саме на цьому підґрунті ми зійшлися з мером Бучі Анатолієм Федоруком.
- А самі спортом займаєтеся? Є прикладом для своєї громади?
- Так, трохи. Люблю все: велосипед, футбол, лижі, кінний спорт, єдиноборства.
Наступного тижня у нас на Батьківщині буде проходити «Крос націй», на який вийде близько 45 тисяч жителів, а 27 вересня – проходитиме фестиваль вуличних видів спорту і веломарафон. Практично кожен тиждень проводимо якість спортивні заходи у яких задіяні як жителі, так і керівництво міста.
- Які враження у вас залишилися після відвідин Бучі? Що сподобалося, а що – ні?
- Кажу чесно, як людина, а не як ввічливий гість: я у захваті від вашого міста. Все дуже гарне, чисте, цікаве. Дуже красивий парк. Благо, що сьогодні мобільний телефон має великі об’єми пам’яті, тому я зробив для свого міста величезну кількість фотознімків. Після приїзду додому, покажу їх своїм спеціалістам і скажу: «Дивіться, вчіться!».
Ще подобається, що у вас на День міста проходять не лише концерти, офіційні заходи, але й спортивні змагання, футбол. Це значить, що Буча – всесторонньо розвинене місто. Приємно й те, що у вас велика кількість дитячих і спортивних майданчиків.
Без сумніву, в цьому є доля роботи і мера міста, і його команди. Але найголовніше – це підтримка населення.
Думаю, що перший мій приїзд – не тільки ознака глибокої поваги і любові до вашого міста, але й новий етап наших відносин. Сподіваюся, що мерія Бучі також до нас приїде і ми організуємо для неї екскурсію. Нам є чому один в одного вчитися.
- У яких сферах наші міста могли б взаємодіяти?
- Наприклад, у спортивній галузі – той же фестиваль спортивного паріння, проведення футбольних матчів між нашими командами.
Крім того, є програма розвитку парків, доступне середовище, створення комфортних умов для проживання. Думаю, що й ці моменти можемо охоплювати.
Багато хто каже: «Були б гроші, можна було б зробити все». Я з цим не дуже погоджуюся. Звичайно, кошти – це дуже важливо, але другорядне. Найголовніше – бажання жителів і влади міста щось змінити чи створити.
Сьогодні є керівники, жителі міста, які справді хочуть жити, працювати, споглядати – і від цього отримувати задоволення. На прикладі вашого міста побачив, що ви також відноситися до цієї категорії. Мене це радує.
Всім жителям Бучі я бажаю благополуччя і впевненості у завтрашньому дні, віри в себе, у свою команду. Як казав перший Президент нашої республіки Мінтимер Шаріпович Шаймієв – «Ми можемо!».
Про Бучу, курорт і «Нову хвилю»
Схоже, що литовське місто Паланга може стати нашим новим побратимом. Про це свідчить і добре ставлення мерів до обох територіальних громад, і співпраця країн на державному рівні. Тим більше, символічно, що саме в Литві можливо буде підписана Угода про асоціацію з ЄС. Нагадаємо, це заплановано зробити на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі, в листопаді цього року.Тож, як живуть мешканці Паланги і на чому роблять акцент у своєму розвитку – розповідає мер Шарунас Вайткус.
- Паланга – найбільший курорт у Литві і люди, які жили в Радянському Союзі, повинні його знати. Місто розвивається. Можемо констатувати, що за останні 20 років воно дуже змінилося: покращилася інфраструктура. Адже ми отримуємо і освоюємо кошти з Євросоюзу. Насамперед, вони спрямовуються на будівництво велосипедних доріжок, спортивних об’єктів, сферу розваг. Маємо багато проектів. Зокрема, будуємо великий спорткомплекс, великий концертний зал, які відкриємо у 2014 році. Тож, треба, щоб всі бучанці приїхали у Палангу і самі все побачили. Це – найкращий варіант!
- Ви сказали про освоєння коштів з Євросоюзу. Яким чином їх отримуєте?
- Існує Фонд Євросоюзу, звідки Литва, беручи участь у різних грантах, програмах, отримує ресурси на розвиток країни. І, відповідно, міста нашої країни також задіяні у цьому процесі. Особливо, курорти, яких у нас чотири. Тож, намагаємося зберегти і примножити свої природні багатства.
- Паланга – курортне місто. А в чому його переваги серед інших?
- Паланга має 24 км Балтійського моря. Чарівність курорту – це прибалтійські пейзажі, наповнені ароматом свіжого морського бризу соснові гаї, безкрайні білі дюни і ліси. Попри те, що Паланга зберегла свою репутацію «аристократичної здравниці», ми намагаємося йти в ногу з часом і робимо цікавим відпочинок для молоді, розширюємо сферу послуг і розваг.
Крім того, Паланга підійде і для тих, хто любить м’яке літо (сповнене свіжості і вечірньої прохолоди), піші та велосипедні прогулянки, камерні джазові вечори на відкритих верандах...
- Як ви познайомилися із Бучею?
- Це було навесні минулого року, коли наші спа-центри придумали провести в Паланзі, на березі моря, Банний день. У ньому взяли участь делегації з різних міст і країн, зокрема і з Бучі. Так ми познайомилися з вашим мером – Анатолієм Федоруком і тепер дружимо. Ось і до вас приїхали в гості – подивитися місто, поспілкуватися з людьми. Знаєте, наші міста чимось навіть схожі – у вас також багато сосен, все дуже компактно. Крім того, у нас живуть чимало українців, а у ресторанах Паланги навіть є українська кухня.
- Чи є намір продовжити співпрацю?
- Звичайно, і вже більш офіційно. Зокрема, за участі посла Литви в Україні. Адже могли б взаємодіяти у сфері туризму – санаторії, лікувальні заклади, готелі, ресторани. Ми багато проектів реалізовуємо з нашими сусідами – Росією, Білоруссю, а тепер – будемо і з Україною, з Бучею. У вас гарна природа і багато цікавих історичних місць, як у самій Бучі, так і поблизу неї. Думаю, що культура і туризм – основні галузі, які будемо розвивати.
- В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що готові провести міжнародний конкурс молодих виконавців популярної музики «Нова Хвиля» замість Юрмали. Це дійсно так?
- Я хочу особливо підкреслити, що, якщо в організаторів «Нової хвилі» буде бажання провести цей фестиваль в Паланзі, то ми готові це зробити. Тим більше, що буде реконструюватися літня естрада. Але навіть без неї, маємо достатньо місця. Чому, наприклад, не провести фестиваль на пляжі?
Стосовно інфраструктури, то за кількістю готелів (а їх 70), займаємо друге місце після Вільнюса. Також є свій аеропорт.
- Чи не хвилюєтеся, що Латвія може на вас образитися?
- Мета будь-якого курорту – привернути увагу туриста. Тому в цій пропозиції немає політичного підтексту. Адже до нас і так їдуть німці, росіяни, українці, поляки. Самоуправління витрачає чималі кошти на презентацію курорту за кордоном. Тому ніякої політики тут не може бути. Нам потрібні туристи.
- З чим би хотіли звернутися до жителів міста?
- Я передаю бучанцям вітання і великий привіт від наших жителів Паланги. Нехай ваше місто розвивається. Хай всі бажання, які загадали, - здійсняться. Від усього серця вам бажаю любові і процвітання!
