Ситуація, коли лікарі втрачають людяність і дивляться на пацієнтів не інакше, як на можливість додаткового приробітку, нікого в наш час не здивує. Особливо це стосується тих ескулапів, що прийшли у професію випадково, не за покликом серця, а так би мовити, «ситуативно», і тепер займають чуже місце.
Історія, що трапилася в бучанській поліклініці, на жаль, непоодинока, з огляду на мало не щоденні повідомлення інформаційних програм телебачення. Втім, не будемо узагальнювати і кидати тінь на всіх працівників цього медичного закладу, адже там працюють достойні представники своєї справи. Сказати б, - наступники бескорисних дореволюційних земських лікарів.
Мова піде про «діяльність», а точніше відсутність такої у місцевого терапевта, якого ми назвемо, приміром, «пані О.». 16 січня до свого дільничного лікаря у Бучанську міську поліклініку з гострим болем в правій частині черева звернулася молода жінка Наталя Михайлівна. Вистоявши чергу за карткою, жінка нарешті потрапила на прийом. Лікар, не звертаючи увагу на пацієнта, продовжувала щось писати і жваво обговорювати якісь події з медсестрою. Після довгої паузи, пані О. все ж поцікавилася у пацієнта: що сталося.
«Болить живіт», - сказала хвора.
«Нічого страшного, переболить, - заспокоїла терапевт, - і навіть не оглянувши жінку, безапеляційно поставила діагноз, - Це у вас після свят болить. Зараз у всіх болить… Празднікі».
Відвідувачка медзакладу сподівалася хоча б на якийсь аналіз, чи бодай пігулку, від якої їй полегшає, але терапевт і не збиралася щось їй призначати. Єдине, чого вдалося жінці випросити, - це талончик на безкоштовну УЗД, яку, щоправда, можна буде зробити через 10 днів. Також можна було здати аналіз на печінкові проби та холестерин, але в поліклініці, на жаль, їх не роблять – потрібно йти або в стаціонар, або в платну лабораторію…
Одразу після візиту до лікаря Наталя Михайлівна пішла додому, але біль не вгавав. Дорогою купила «но-шпу», ще якийсь препарат для підтримки печінки. На свій страх і ризик, - ну, потрібно ж хоча б щось робити. Можливо, думала жінка, до завтра «відпустить».
Ранок не приніс полегшення: біль перемістився на весь живіть, обличчя набуло сіро-землистого кольору… Жінка вирішила терміново зробити УЗД, а не чекати десяти днів. Лікар, який робив діагностику, одразу встановив: «гострий апендицит», і порадив не зволікати, а терміново йти в стаціонар.
В приймальні лікарні жінку оглянули, зробили аналіз крові, який показав, що рівень лейкоцитів заскалює і почали терміново готувати до операції. Резекція пройшла вдало, хоча й був апендикс гнійним і будь-якого моменту міг луснути…
Після виписки мама Наталі Михайлівни звернулася до головного лікаря зі скаргою на їхнього дільничного терапевта, через халатність якої могла б статися трагедія. Любомир Бучинський з розумінням поставився до жінки і пообіцяв винести терапевту догану. Наступного дня Наталя Михайлівна пішла до поліклініки аби написати заяву про зміну її дільничного терапевта. Коли жінка взяла в реєстратурі свою картку, здивуванню і обуренню її не було меж: листок, де у день її прийому пані О. написала два речення був увесь списаний. Мабуть, після бесіди з головним лікарем, пані О. вирішила підстрахуватися і дописала, що провела обстеження хворої, назначила безліч аналізів, зміряла температуру та артеріальний тиск і що найголовніше – під питанням поставила діагноз – гострий живіт. Найсумніше, що дописувала лікар свої призначення прямо по своєму підпису, який поставила ще 16 січня.
Спілкуючись з пацієнтами та працівниками поліклініки, стало відомо, що подібні ситуації з пані О. трапляються чи не щодня, регулярно на неї пишуть скарги, а вона, відповідно, отримує догани. Єдине, чого так і не вдалося зрозуміти, - навіщо тримати поліклініці такого горе-спеціаліста...
Ми ще раз хочемо підкреслити – ми не узагальнюємо. І розуміємо всю складність роботи місцевих лікарів. Надто – не відповідність тяжкої праці та оплати за неї. Але у всіх випадках потрібно залишатися людиною. Особливо, коли ти одягнув білий халат. Символ – допомоги… Адже мова йде про життя… Чи вже клятва Гіппократа для деяких місцевих лікарів лише пустий набір слів?..
Історія, що трапилася в бучанській поліклініці, на жаль, непоодинока, з огляду на мало не щоденні повідомлення інформаційних програм телебачення. Втім, не будемо узагальнювати і кидати тінь на всіх працівників цього медичного закладу, адже там працюють достойні представники своєї справи. Сказати б, - наступники бескорисних дореволюційних земських лікарів.
Мова піде про «діяльність», а точніше відсутність такої у місцевого терапевта, якого ми назвемо, приміром, «пані О.». 16 січня до свого дільничного лікаря у Бучанську міську поліклініку з гострим болем в правій частині черева звернулася молода жінка Наталя Михайлівна. Вистоявши чергу за карткою, жінка нарешті потрапила на прийом. Лікар, не звертаючи увагу на пацієнта, продовжувала щось писати і жваво обговорювати якісь події з медсестрою. Після довгої паузи, пані О. все ж поцікавилася у пацієнта: що сталося.
«Болить живіт», - сказала хвора.
«Нічого страшного, переболить, - заспокоїла терапевт, - і навіть не оглянувши жінку, безапеляційно поставила діагноз, - Це у вас після свят болить. Зараз у всіх болить… Празднікі».
Відвідувачка медзакладу сподівалася хоча б на якийсь аналіз, чи бодай пігулку, від якої їй полегшає, але терапевт і не збиралася щось їй призначати. Єдине, чого вдалося жінці випросити, - це талончик на безкоштовну УЗД, яку, щоправда, можна буде зробити через 10 днів. Також можна було здати аналіз на печінкові проби та холестерин, але в поліклініці, на жаль, їх не роблять – потрібно йти або в стаціонар, або в платну лабораторію…
Одразу після візиту до лікаря Наталя Михайлівна пішла додому, але біль не вгавав. Дорогою купила «но-шпу», ще якийсь препарат для підтримки печінки. На свій страх і ризик, - ну, потрібно ж хоча б щось робити. Можливо, думала жінка, до завтра «відпустить».
Ранок не приніс полегшення: біль перемістився на весь живіть, обличчя набуло сіро-землистого кольору… Жінка вирішила терміново зробити УЗД, а не чекати десяти днів. Лікар, який робив діагностику, одразу встановив: «гострий апендицит», і порадив не зволікати, а терміново йти в стаціонар.
В приймальні лікарні жінку оглянули, зробили аналіз крові, який показав, що рівень лейкоцитів заскалює і почали терміново готувати до операції. Резекція пройшла вдало, хоча й був апендикс гнійним і будь-якого моменту міг луснути…
Після виписки мама Наталі Михайлівни звернулася до головного лікаря зі скаргою на їхнього дільничного терапевта, через халатність якої могла б статися трагедія. Любомир Бучинський з розумінням поставився до жінки і пообіцяв винести терапевту догану. Наступного дня Наталя Михайлівна пішла до поліклініки аби написати заяву про зміну її дільничного терапевта. Коли жінка взяла в реєстратурі свою картку, здивуванню і обуренню її не було меж: листок, де у день її прийому пані О. написала два речення був увесь списаний. Мабуть, після бесіди з головним лікарем, пані О. вирішила підстрахуватися і дописала, що провела обстеження хворої, назначила безліч аналізів, зміряла температуру та артеріальний тиск і що найголовніше – під питанням поставила діагноз – гострий живіт. Найсумніше, що дописувала лікар свої призначення прямо по своєму підпису, який поставила ще 16 січня.
Спілкуючись з пацієнтами та працівниками поліклініки, стало відомо, що подібні ситуації з пані О. трапляються чи не щодня, регулярно на неї пишуть скарги, а вона, відповідно, отримує догани. Єдине, чого так і не вдалося зрозуміти, - навіщо тримати поліклініці такого горе-спеціаліста...
Ми ще раз хочемо підкреслити – ми не узагальнюємо. І розуміємо всю складність роботи місцевих лікарів. Надто – не відповідність тяжкої праці та оплати за неї. Але у всіх випадках потрібно залишатися людиною. Особливо, коли ти одягнув білий халат. Символ – допомоги… Адже мова йде про життя… Чи вже клятва Гіппократа для деяких місцевих лікарів лише пустий набір слів?..
