На початку червня група бучанських туристів вирушила підкорювати нові «вершини». Тобто, поєднати екстремальний відпочинок із вивченням нового маршруту. Восьмеро сміливців зі школи №4 здійснили сплав на байдарках. І, судячи із задоволених обличь подорожуючих, їм вдалося впоратися з усіма поставленими перед собою завданнями. Детальніше про незабутню подорож нашим читачам розповідає керівник групи, вчитель фізичної культури бучанської школи №4 Олексій Карабут.
Чемпіонат України зі спортивних походів, а саме водних, розпочався з першим талим снігом. Сміливі духом і міцні тілом люди здійснювали сплав на катамаранах по гірських річках Черемоша й Прута.
Ми ж розпочали свій спортивний похід на початку червня – після завершення навчання та спортивно-туристичних змагань. Над маршрутом довго не думали. Обов’язково вирішили підкорити річку Дністер. По-перше, – цікаво, а по-друге, в минулому році вже йшли маршрутом міста Галич – Заліщики (по Дністру) – і ця мандрівка дуже сподобалася. Для «гостроти» тепер взяли ліву притоку Дністра – річку Стрипа.
У поході взяли участь 8 чоловік, переважно учні, які відвідують туристичний гурток.
Туристичним спорядженням забезпечив Бучанський Центр позашкільної роботи.
Увесь маршрут, місця для ночівлі погодили із білоцерківською маршрутно-кваліфікаційною комісією. Без її згоди не мали права стартувати. Тим більше, що річка Стрипа має другу категорію складності. Нам вдалося переконати, що маємо чимали досвід у походах. Так, в минулому році разом із дітьми подолали маршрут першої категорії складності.
Перед походом провели додаткові заняття. Зокрема, спортивне орієнтування (робота з картою, тренування). Але і без цього всі наші «вилазки» з учнями – активні: байдарки, катамаран, велосипеди, ходьба! А в минулому році здійснили похід Чорногорським хребтом (зайняли перше місце в області з туризму).
Старт нашої команди відбувся у місті Бучач (через нього протікає стрімка річка Стрипа). Тож, коли казали, що ми з Бучі – нас часто приймали за «своїх». Бучач залишив в історії України чималий слід, тому перший день походу розпочали з екскурсії цим чудовим краєм.
Відвідали «Золоту липу», яка росте при дорозі на місто Сколе. Саме під цим деревом султан Мохаммед ІV підписав мирний договір між Туреччиною та Польщею. Кордон пройшов по річці Стрипа і поділяв місто на дві частини – східну (турецьку) і західну (польську). Договір втратив силу після перемоги поляків (із козацьким військом) над турками під Хотином.
Потім оглянули Василіанський монастир та Ратушну вежу, яка в цей час була на реконструкції. Ці споруди створені в 1751 році Миколою Потоцьким. Збудовані в стилі пізнього барокко архітектором Бернардом Меретином та скульптором Йоганном Георгієм Пінзелем.
Вдосталь надивившись на архітектурні пам’ятки, група почали складати водні човни-байдарки на галявині поблизу старого не діючого млина.
Підготувалися до походу добре, а головне – закупили харчі на два дні. Адже річка Стрипа вважається автономною ділянкою: протягом 40 км немає жодного села, а відповідно й магазинів.
Сплавляючись по річці бачили на пагорбі руїни замку ХІV- XVI століття. Потім нас не дуже привітно зустріла невеличка місцева гідроелектростанція, яка змусила розпаковувати речі з байдарок. Рюкзаки несли 400 метрів на «сушу» і по-новому складали все «начиння». Та все це швидко забулося, коли зустріли на шляху каскадний водопад поблизу села Русилов. Сама річка швидка й кам’яниста, має невеликі пороги. Тому вісім разів «латали» човен, двічі переверталися (перевороти кіля), але всі знали як поводитися у таких ситуаціях, були у рятівних жилетах. Враження про цю водойму тільки позитивні. Все обійшлося добре. Тим більше, що отримали досвід і ціле «море» яскравих, незабутніх вражень. Адже для юних туристів – чим складніше, тим цікавіше, вони люблять долати труднощі і перешкоди.
Вийшовши в одну з найбільших річок України – Дністер, водночас опинилися у надзвичайно красивому Дністровському канйоні, де проходила третина нашого маршруту. Над водою, заввишки 200-300 метрів, здіймалися схилами лісисті кручі. Особливо вразила краса сутінок і тиша на Дністрі. Немов, перебуваючи у величі, чуєш звуки життя природи.
На Дністрі побачили ще одну природню окрасу – найбільший рівнинний водопад України – Джуринський. Поряд з ним розташований Червоноградський замок – оборонна споруда першої половини ХІХ століття.
Завершальний, 192-й, кілометр нашого маршруту проходив під стінами Хотинської фортеці. Наступного дня ми детальніше ознайомилися з цією пам’яткою історії.
Так і добігли кінця ці декілька незабутніх днів. Похід був насичений не тільки спортивною програмою, але й реалізацією тренувальних навиків, краєзнавчою роботою. Із собою привезли безліч гарних вражень, які зафіксовані на фотографіях.
Тож, літо почалося цікаво, активно і заданий темп втрачати не будемо! Зокрема, плануємо у серпні пройти Мармароський (Румунія) і Чорногорський хребти «на категорію» і подати його на чемпіонат України із спортивних походів. Зокрема, мені вже доведилося бути учасником такого походу. Спробуємо тепер свої сили разом із школярами. До речі, на цьому шляху знаходиться п’ять вершин заввижки понад 2 кілометри. Плануємо підняти над ними прапор Бучі, і цю подію присвятити 5-му Дню народження міста в статусі обласного значення. Принаймні, знань, досвіду і бажання реалізувати задумане для цього вистачає.
Тож, до нових пригод!
Чемпіонат України зі спортивних походів, а саме водних, розпочався з першим талим снігом. Сміливі духом і міцні тілом люди здійснювали сплав на катамаранах по гірських річках Черемоша й Прута.
Ми ж розпочали свій спортивний похід на початку червня – після завершення навчання та спортивно-туристичних змагань. Над маршрутом довго не думали. Обов’язково вирішили підкорити річку Дністер. По-перше, – цікаво, а по-друге, в минулому році вже йшли маршрутом міста Галич – Заліщики (по Дністру) – і ця мандрівка дуже сподобалася. Для «гостроти» тепер взяли ліву притоку Дністра – річку Стрипа.
У поході взяли участь 8 чоловік, переважно учні, які відвідують туристичний гурток.
Туристичним спорядженням забезпечив Бучанський Центр позашкільної роботи.
Увесь маршрут, місця для ночівлі погодили із білоцерківською маршрутно-кваліфікаційною комісією. Без її згоди не мали права стартувати. Тим більше, що річка Стрипа має другу категорію складності. Нам вдалося переконати, що маємо чимали досвід у походах. Так, в минулому році разом із дітьми подолали маршрут першої категорії складності.
 м. Бучач "Золота липа" |  р. Стрипа |
Перед походом провели додаткові заняття. Зокрема, спортивне орієнтування (робота з картою, тренування). Але і без цього всі наші «вилазки» з учнями – активні: байдарки, катамаран, велосипеди, ходьба! А в минулому році здійснили похід Чорногорським хребтом (зайняли перше місце в області з туризму).
Старт нашої команди відбувся у місті Бучач (через нього протікає стрімка річка Стрипа). Тож, коли казали, що ми з Бучі – нас часто приймали за «своїх». Бучач залишив в історії України чималий слід, тому перший день походу розпочали з екскурсії цим чудовим краєм.
 р. Дністер |  р. Дністер - каньйон |
Відвідали «Золоту липу», яка росте при дорозі на місто Сколе. Саме під цим деревом султан Мохаммед ІV підписав мирний договір між Туреччиною та Польщею. Кордон пройшов по річці Стрипа і поділяв місто на дві частини – східну (турецьку) і західну (польську). Договір втратив силу після перемоги поляків (із козацьким військом) над турками під Хотином.
 р. Дністер - каньйон |  м. Бучач (старт), р. Стрипа |
Потім оглянули Василіанський монастир та Ратушну вежу, яка в цей час була на реконструкції. Ці споруди створені в 1751 році Миколою Потоцьким. Збудовані в стилі пізнього барокко архітектором Бернардом Меретином та скульптором Йоганном Георгієм Пінзелем.
Вдосталь надивившись на архітектурні пам’ятки, група почали складати водні човни-байдарки на галявині поблизу старого не діючого млина.
Підготувалися до походу добре, а головне – закупили харчі на два дні. Адже річка Стрипа вважається автономною ділянкою: протягом 40 км немає жодного села, а відповідно й магазинів.
 р. Дністер |  Джуринський водопад |
Сплавляючись по річці бачили на пагорбі руїни замку ХІV- XVI століття. Потім нас не дуже привітно зустріла невеличка місцева гідроелектростанція, яка змусила розпаковувати речі з байдарок. Рюкзаки несли 400 метрів на «сушу» і по-новому складали все «начиння». Та все це швидко забулося, коли зустріли на шляху каскадний водопад поблизу села Русилов. Сама річка швидка й кам’яниста, має невеликі пороги. Тому вісім разів «латали» човен, двічі переверталися (перевороти кіля), але всі знали як поводитися у таких ситуаціях, були у рятівних жилетах. Враження про цю водойму тільки позитивні. Все обійшлося добре. Тим більше, що отримали досвід і ціле «море» яскравих, незабутніх вражень. Адже для юних туристів – чим складніше, тим цікавіше, вони люблять долати труднощі і перешкоди.
 Хотинська Фортеція 192 км. |  Дністер каньйон |
Вийшовши в одну з найбільших річок України – Дністер, водночас опинилися у надзвичайно красивому Дністровському канйоні, де проходила третина нашого маршруту. Над водою, заввишки 200-300 метрів, здіймалися схилами лісисті кручі. Особливо вразила краса сутінок і тиша на Дністрі. Немов, перебуваючи у величі, чуєш звуки життя природи.
На Дністрі побачили ще одну природню окрасу – найбільший рівнинний водопад України – Джуринський. Поряд з ним розташований Червоноградський замок – оборонна споруда першої половини ХІХ століття.
Завершальний, 192-й, кілометр нашого маршруту проходив під стінами Хотинської фортеці. Наступного дня ми детальніше ознайомилися з цією пам’яткою історії.
 Дністер каньйон |  р. Дністер |
Так і добігли кінця ці декілька незабутніх днів. Похід був насичений не тільки спортивною програмою, але й реалізацією тренувальних навиків, краєзнавчою роботою. Із собою привезли безліч гарних вражень, які зафіксовані на фотографіях.
Тож, літо почалося цікаво, активно і заданий темп втрачати не будемо! Зокрема, плануємо у серпні пройти Мармароський (Румунія) і Чорногорський хребти «на категорію» і подати його на чемпіонат України із спортивних походів. Зокрема, мені вже доведилося бути учасником такого походу. Спробуємо тепер свої сили разом із школярами. До речі, на цьому шляху знаходиться п’ять вершин заввижки понад 2 кілометри. Плануємо підняти над ними прапор Бучі, і цю подію присвятити 5-му Дню народження міста в статусі обласного значення. Принаймні, знань, досвіду і бажання реалізувати задумане для цього вистачає.
 м. Бучач, "Ратуша вежа" |  |
Тож, до нових пригод!
