17 червня тридцять шість бучанських школярів поїхали до Варшави на Міжнародні легкоатлетичні змагання. Їх супроводжували п’ятеро дорослих. Трьохденні польські канікули пролетіли дуже швидко, і наші хлопці та дівчата повернулися до Бучі з безліччю незабутніх вражень. Крім того, не з порожніми руками, а з Кубком.
За словами тренерів, фактично ця нагорода була віддана команді, яка у своїх виступах показала певні досягнення і велике бажання перемогти. Скажімо так, Кубок дістався найнаполегливішим.
Хоча, було дуже нелегко, бо довелося змагатися з професіоналами. До речі, наші діти виступили не гірше, ніж минулорічна збірна команда України, представлена у Польщі. Це свідчить про досить високий професійний рівень бучанських вчителів фізичної культури. І, звісно, не останню роль відіграла популяризація спорту серед молоді та його розвиток у Бучі.
Про всі нюанси цього візиту, змагання, прийом нашої команди та отримані враження – розповів керівник групи бучанських дітей, вчитель фізичної культури Олег Гайдай.
![]()
- Олеже Олександровичу, команда доїхала без пригод? З якими умовами ігор зіштовхнулися у Польщі?
- Все було добре. Дітей супроводжували медик, психолог, три тренери. Ми розуміли, що це таке – міжнародні спортивні змагання. Тому ці спеціалісти дуже допомогли дітям.
Нагадаю, що від Бучі їхали не спортсмени високого класу, а звичайні учні загальноосвітніх шкіл. Нашу державу повинна була представляти збірна України. Але так склалися обставини.
Хоча рівень ігор був надзвичайно високим (виступали кращі спортсмени країни), ми себе також достойно показали. Завдячуючи тому, що наші діти – молодці, жоден бучанець не зійшов з дистанції, і всі завдання були виконані. Легка атлетика була представлена бігом на 60 м, 300 м, 600 м, 1000 м; метанням м’яча на дальність; стрибками у висоту та довжину. Змагалися три вікові категорії – хлопці і дівчата 11-13 років.
Ми витримали усі труднощі. І коли організатори та представники інших країн дізналися, що виступали не спортсмени – вони були шоковані. Зрозуміло, що ми не могли стовідсотково скласти конкуренцію своїм суперникам, але досягнення були очевидними. Як і на будь-яких міжнародних змаганнях, були певні критерії, яких наші школярі не знали. Але діти не розгубилися. Вони дивилися на своїх суперників, спостерігали, що ті роблять і повторювали за ними. У деяких випадках глядачі на трибунах вставали і аплодували нам. Поляків захоплювало те, з якою наполегливістю і старанністю змагаються українці. Уявіть собі, виступає наша дитина і її одноліток – чемпіон світу по метанню ядра серед дітей! І наш учень не розгубився, не злякався. Він, зібравши волю, гідно виступив. Тож, маємо достойне молоде покоління бучанців, які можуть і вміють боротися до кінця.
- Хто ж став переможцем цих змагань?
- Вп’яте перемогла збірна Польщі. Друге місце посіла команда з Угорщини, третє – збірна команда Литви.
- Наші учні засмутилися?
- Ми попрацювали з дітьми психологічно і дали зрозуміти, що не вимагаємо від них запеклої боротьби і перших місць. Спокійно пояснили ситуацію, підбадьорили. Але діти все те послухали й все одно вирішили для себе показати команду з найкращого боку. Проте, вони все сприймали адекватно, без стресу.
- До речі, діти виступали у гарній формі. Звідки вони її взяли?
- Тут хотілося б висловити подяку Бучанському міському голові Анатолію Федоруку. Саме завдяки його розпорядженню дітям швидко пошили якісну, красиву форму. У ній було не соромно виступати. Вирішення багатьох питань взяла на себе громадська організація «Рідне місто». Оформленням документів займався відділ освіти.
В організації поїздки дуже допомогла заступник міського голови Лариса Матюшенко. Діти, батьки, ми – тренери, висловлюємо їм щиру подяку.
- Яку все ж таки мету ставили перед собою організатори, започатковуючи легкоатлетичні ігри? Чи знайшли наші діти спільну мову зі своїми однолітками з інших країн?
- Спілкуючись з організаторами, стало зрозуміло, що вони прагнуть створити щось на зразок міні-чемпіонату Європи. До речі, участь у змаганнях брали країни – члени ЄС. Винятком була лише наша держава, мабуть, через дружні стосунки між Польщею і Україною.
Цілком ймовірно, якщо серйозніше підготуємо свою команду, то наступного року знову поїдемо до Варшави. Але вже на довше – 5-6 днів. Принаймні, дітям цього б дуже хотілося. Вони навіть уже товаришів там собі знайшли. Досить активно спілкувалися з прибалтійськими одно-літками і навіть подарунками з ними обмінялися (деякі презенти надала Київська облдержадміністрація). Також закордонним друзям ми вручали бучанські вимпела, прапори.
- Як приймали вас поляки?
- Гостинно і привітно. Нас зручно розташували. Загалом, були три комплекси у «спальних» (престижних) районах Варшави: «Араміс», «Атос» і «Партос». Ми жили в «Арамісі» у двохмісних номерах з усіма зручностями. Навіть з харчуванням не було проблем: у дітей запитували, які страви їм до вподоби, що готувати. Від готелю до місця змагань їхали 15-20 хвилин. Дуже вдячні організаторам – прийняли нас на найвищому рівні, й усе було просто чудово.
- Як вам Варшава, місто сподобалося?
- Місто дуже зелене та охайне. Вранці, ми з дітьми шукали поглядом двірників, які б прибирали. Але так і не знайшли. Не зважаючи на це, вулиці Варшави – бездоганно чисті. Мабуть, за цим слідкують самі жителі.
У порівнянні з Києвом, у наших сусідів вулички вузенькі, і мало автотранспорту. На вихідні – столиця взагалі завмирає. Більшість поляків виїжджають за місто відпочивати.
- Для дітей була організована розважальна програма. Що в ній їм запам’яталося найбільше?
- Зазначу, що у розвагах нам дуже посприяло Консульство України в Польщі. Зокрема, для дітей влаштовувалися різноманітні екскурсії по Варшаві. Відвідали багато визначних місць. Але найбільший захват у юних бучанців був від місцевого зоопарку. Там, мабуть, були представлені усі тварини, які тільки існують. Брати наші менші виглядали дуже доглянуто – чисті, відгодовані, спокійні, у просторих вольєрах. У порівнянні з Київським зоопарком відчувалася суттєва різниця, звісно, що не в нашу користь.
А ще дітям дуже сподобалося морозиво (було смачне). У Польщі – просто безліч видів цього десерту.
- У Бучі є два побратима серед польських міст. Можливо, після вашої поїздки з’явиться ще одне?
- Усе може бути. Від імені Бучанського міського голови Анатолія Федорука ми передали запрошення і лист про співпрацю очільнику одного з воєводств. І вони зустріли таку пропозицію дуже схвально. Там навіть є проект: планується затвердити програму про міжнародну співпрацю на місцевому рівні.
- Підводячи підсумки цього візиту, як маленькі бучанці сприйняли поїздку до Польщі? Які враження від неї отримали?
- Найголовніше, що ми змогли показати нашим дітям іншу країну, дати можливість побувати закордоном. 33 дітям ми вперше оформляли проїзні документи. Це означає, що вони ніколи не виїжджали за межі України. Тому сама поїздка до Польщі – стала справжньою подією у їхньому житті. І всі позитивні враження, які вони отримали, перекреслили втому від переїзду.
З іншого боку, тепер такі країни, як Чехія, Угорщина, Литва, Естонія, Латвія, Словенія, Словаччина знатимуть, що є таке місто обласного значення – Буча. І в ньому живуть гарні й привітні діти. Щоправда, хотілося б побути в чарівній Варшаві трохи довше. Та все ще попереду. Як відомо, дитячі мрії – здійснюються.
![]()
![]()
Коментарі
Безпосередні учасники змагань – бучанські учні, розповідають про участь у змаганнях і свої враження від поїздки.
• Андрій Середа, учень школи №4
- Змагання були дуже важкі, бо в них брали участь діти, які навчаються у спортивних школах, олімпійці.
А загалом поїздка дуже сподобалося! Варшава – красиве місто з безліччю пам’ятників. Але Київ – по-своєму чарівний.
Хоча, у поляків багато спільного з українцями. Наприклад, схожі деякі слова у мові.
Мені дуже сподобався їхній зоопарк, там звірі – фотомоделі, бо люблять, коли їх фотографують.
Що ж до житла, то ми проживали в дуже комфортних умовах: у номері був душ, телевізор.
На згадку про візит привіз до України сувеніри – магніти та монети.
Якщо б була така можливість, хотів би знову поїхати до Польщі. Але потрібно буде вже добре тренуватися, щоб зайняти якесь призове місце.
• Сергій Шевченко, учень школи №4
- У Варшаві – розкішний зоопарк, набагато кращий, ніж у Києві. А ще там зовсім інша архітектура: немає таких нових великих будівель, як у нас, усе більш старовинне.
Ми приїхали якраз тоді, коли в Польщі проходили вибори. У зв’язку з цим спостерігалося пожвавлення на вулицях.
На змаганнях ми потоваришували з латвійцями. Дехто з них розумів українську мову, тому було дуже легко спілкуватися.
Останні дві години нашого перебування у Варшаві ми були в торговому центрі. І нашу команду продавець пригостила кульками цукерок!
Я привіз додому на згадку красиву чашку. Дуже хотілося б знову поїхати закордон!
• Євген Недашківський, учень Бучанської Української гімназії
- У Польщі, в порівнянні з Україною – все інше, не погане – просто в них інша культура. Я б все-таки хотів жити в Україні. Хоча у столиці Польщі – дуже чисто, і мені здалося, що ціни там нижчі, ніж у нас.
У Варшаві ми були в Царському палаці, його архітектура просто вражає.
На згадку про Польщу я привіз додому невеликий сувенір – магніти на холодильник.
Ми не засмутилися, що не зайняли призові місця, бо суперники були дуже сильні і досвідчені. Вважаю, що ми виступили достойно. У мене залишилися незабутні враження від цієї поїздки!
![]()
![]()
За словами тренерів, фактично ця нагорода була віддана команді, яка у своїх виступах показала певні досягнення і велике бажання перемогти. Скажімо так, Кубок дістався найнаполегливішим.
Хоча, було дуже нелегко, бо довелося змагатися з професіоналами. До речі, наші діти виступили не гірше, ніж минулорічна збірна команда України, представлена у Польщі. Це свідчить про досить високий професійний рівень бучанських вчителів фізичної культури. І, звісно, не останню роль відіграла популяризація спорту серед молоді та його розвиток у Бучі.
Про всі нюанси цього візиту, змагання, прийом нашої команди та отримані враження – розповів керівник групи бучанських дітей, вчитель фізичної культури Олег Гайдай.
- Олеже Олександровичу, команда доїхала без пригод? З якими умовами ігор зіштовхнулися у Польщі?
- Все було добре. Дітей супроводжували медик, психолог, три тренери. Ми розуміли, що це таке – міжнародні спортивні змагання. Тому ці спеціалісти дуже допомогли дітям.
Нагадаю, що від Бучі їхали не спортсмени високого класу, а звичайні учні загальноосвітніх шкіл. Нашу державу повинна була представляти збірна України. Але так склалися обставини.
Хоча рівень ігор був надзвичайно високим (виступали кращі спортсмени країни), ми себе також достойно показали. Завдячуючи тому, що наші діти – молодці, жоден бучанець не зійшов з дистанції, і всі завдання були виконані. Легка атлетика була представлена бігом на 60 м, 300 м, 600 м, 1000 м; метанням м’яча на дальність; стрибками у висоту та довжину. Змагалися три вікові категорії – хлопці і дівчата 11-13 років.
Ми витримали усі труднощі. І коли організатори та представники інших країн дізналися, що виступали не спортсмени – вони були шоковані. Зрозуміло, що ми не могли стовідсотково скласти конкуренцію своїм суперникам, але досягнення були очевидними. Як і на будь-яких міжнародних змаганнях, були певні критерії, яких наші школярі не знали. Але діти не розгубилися. Вони дивилися на своїх суперників, спостерігали, що ті роблять і повторювали за ними. У деяких випадках глядачі на трибунах вставали і аплодували нам. Поляків захоплювало те, з якою наполегливістю і старанністю змагаються українці. Уявіть собі, виступає наша дитина і її одноліток – чемпіон світу по метанню ядра серед дітей! І наш учень не розгубився, не злякався. Він, зібравши волю, гідно виступив. Тож, маємо достойне молоде покоління бучанців, які можуть і вміють боротися до кінця.
- Хто ж став переможцем цих змагань?
- Вп’яте перемогла збірна Польщі. Друге місце посіла команда з Угорщини, третє – збірна команда Литви.
- Наші учні засмутилися?
- Ми попрацювали з дітьми психологічно і дали зрозуміти, що не вимагаємо від них запеклої боротьби і перших місць. Спокійно пояснили ситуацію, підбадьорили. Але діти все те послухали й все одно вирішили для себе показати команду з найкращого боку. Проте, вони все сприймали адекватно, без стресу.
- До речі, діти виступали у гарній формі. Звідки вони її взяли?
- Тут хотілося б висловити подяку Бучанському міському голові Анатолію Федоруку. Саме завдяки його розпорядженню дітям швидко пошили якісну, красиву форму. У ній було не соромно виступати. Вирішення багатьох питань взяла на себе громадська організація «Рідне місто». Оформленням документів займався відділ освіти.
В організації поїздки дуже допомогла заступник міського голови Лариса Матюшенко. Діти, батьки, ми – тренери, висловлюємо їм щиру подяку.
- Яку все ж таки мету ставили перед собою організатори, започатковуючи легкоатлетичні ігри? Чи знайшли наші діти спільну мову зі своїми однолітками з інших країн?
- Спілкуючись з організаторами, стало зрозуміло, що вони прагнуть створити щось на зразок міні-чемпіонату Європи. До речі, участь у змаганнях брали країни – члени ЄС. Винятком була лише наша держава, мабуть, через дружні стосунки між Польщею і Україною.
Цілком ймовірно, якщо серйозніше підготуємо свою команду, то наступного року знову поїдемо до Варшави. Але вже на довше – 5-6 днів. Принаймні, дітям цього б дуже хотілося. Вони навіть уже товаришів там собі знайшли. Досить активно спілкувалися з прибалтійськими одно-літками і навіть подарунками з ними обмінялися (деякі презенти надала Київська облдержадміністрація). Також закордонним друзям ми вручали бучанські вимпела, прапори.
- Як приймали вас поляки?
- Гостинно і привітно. Нас зручно розташували. Загалом, були три комплекси у «спальних» (престижних) районах Варшави: «Араміс», «Атос» і «Партос». Ми жили в «Арамісі» у двохмісних номерах з усіма зручностями. Навіть з харчуванням не було проблем: у дітей запитували, які страви їм до вподоби, що готувати. Від готелю до місця змагань їхали 15-20 хвилин. Дуже вдячні організаторам – прийняли нас на найвищому рівні, й усе було просто чудово.
- Як вам Варшава, місто сподобалося?
- Місто дуже зелене та охайне. Вранці, ми з дітьми шукали поглядом двірників, які б прибирали. Але так і не знайшли. Не зважаючи на це, вулиці Варшави – бездоганно чисті. Мабуть, за цим слідкують самі жителі.
У порівнянні з Києвом, у наших сусідів вулички вузенькі, і мало автотранспорту. На вихідні – столиця взагалі завмирає. Більшість поляків виїжджають за місто відпочивати.
- Для дітей була організована розважальна програма. Що в ній їм запам’яталося найбільше?
- Зазначу, що у розвагах нам дуже посприяло Консульство України в Польщі. Зокрема, для дітей влаштовувалися різноманітні екскурсії по Варшаві. Відвідали багато визначних місць. Але найбільший захват у юних бучанців був від місцевого зоопарку. Там, мабуть, були представлені усі тварини, які тільки існують. Брати наші менші виглядали дуже доглянуто – чисті, відгодовані, спокійні, у просторих вольєрах. У порівнянні з Київським зоопарком відчувалася суттєва різниця, звісно, що не в нашу користь.
А ще дітям дуже сподобалося морозиво (було смачне). У Польщі – просто безліч видів цього десерту.
- У Бучі є два побратима серед польських міст. Можливо, після вашої поїздки з’явиться ще одне?
- Усе може бути. Від імені Бучанського міського голови Анатолія Федорука ми передали запрошення і лист про співпрацю очільнику одного з воєводств. І вони зустріли таку пропозицію дуже схвально. Там навіть є проект: планується затвердити програму про міжнародну співпрацю на місцевому рівні.
- Підводячи підсумки цього візиту, як маленькі бучанці сприйняли поїздку до Польщі? Які враження від неї отримали?
- Найголовніше, що ми змогли показати нашим дітям іншу країну, дати можливість побувати закордоном. 33 дітям ми вперше оформляли проїзні документи. Це означає, що вони ніколи не виїжджали за межі України. Тому сама поїздка до Польщі – стала справжньою подією у їхньому житті. І всі позитивні враження, які вони отримали, перекреслили втому від переїзду.
З іншого боку, тепер такі країни, як Чехія, Угорщина, Литва, Естонія, Латвія, Словенія, Словаччина знатимуть, що є таке місто обласного значення – Буча. І в ньому живуть гарні й привітні діти. Щоправда, хотілося б побути в чарівній Варшаві трохи довше. Та все ще попереду. Як відомо, дитячі мрії – здійснюються.
Коментарі
Безпосередні учасники змагань – бучанські учні, розповідають про участь у змаганнях і свої враження від поїздки.
• Андрій Середа, учень школи №4
- Змагання були дуже важкі, бо в них брали участь діти, які навчаються у спортивних школах, олімпійці.
А загалом поїздка дуже сподобалося! Варшава – красиве місто з безліччю пам’ятників. Але Київ – по-своєму чарівний.
Хоча, у поляків багато спільного з українцями. Наприклад, схожі деякі слова у мові.
Мені дуже сподобався їхній зоопарк, там звірі – фотомоделі, бо люблять, коли їх фотографують.
Що ж до житла, то ми проживали в дуже комфортних умовах: у номері був душ, телевізор.
На згадку про візит привіз до України сувеніри – магніти та монети.
Якщо б була така можливість, хотів би знову поїхати до Польщі. Але потрібно буде вже добре тренуватися, щоб зайняти якесь призове місце.
• Сергій Шевченко, учень школи №4
- У Варшаві – розкішний зоопарк, набагато кращий, ніж у Києві. А ще там зовсім інша архітектура: немає таких нових великих будівель, як у нас, усе більш старовинне.
Ми приїхали якраз тоді, коли в Польщі проходили вибори. У зв’язку з цим спостерігалося пожвавлення на вулицях.
На змаганнях ми потоваришували з латвійцями. Дехто з них розумів українську мову, тому було дуже легко спілкуватися.
Останні дві години нашого перебування у Варшаві ми були в торговому центрі. І нашу команду продавець пригостила кульками цукерок!
Я привіз додому на згадку красиву чашку. Дуже хотілося б знову поїхати закордон!
• Євген Недашківський, учень Бучанської Української гімназії
- У Польщі, в порівнянні з Україною – все інше, не погане – просто в них інша культура. Я б все-таки хотів жити в Україні. Хоча у столиці Польщі – дуже чисто, і мені здалося, що ціни там нижчі, ніж у нас.
У Варшаві ми були в Царському палаці, його архітектура просто вражає.
На згадку про Польщу я привіз додому невеликий сувенір – магніти на холодильник.
Ми не засмутилися, що не зайняли призові місця, бо суперники були дуже сильні і досвідчені. Вважаю, що ми виступили достойно. У мене залишилися незабутні враження від цієї поїздки!
