Ще раз нагадати нащадкам про подвиги воїнів Великої Вітчизняної війни у своєму листі до редакції «БН» попросив Федір Іванович МАСЛОВ. Ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник у відставці. Учасник визволення Київської області, зокрема Бучі та Ірпеня. Нагороджений орденами: Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького, Червоної Зірки та 26 медалями. На І-му Українському фронті з 1943 року.
«Кто погиб за Днепр, будет жить века, коль сражался он, как Герой». Так писав ще у 1941 році Радянський поет Євген Долматовський.
У 1973 році вийшла книга генерал-лейтенанта М.А. Козлова, члена військової ради 13-ї Армії – «У полум’ї боїв», яку генерал присвятив бойовому шляху 13-ї Армії, що особливо відзначилась в боях, громила ворога з перших і до останніх днів війни.
Дивізії та військові частини пронесли свої бойові та гвардійські знамена по території Білорусії, України, Росії та багатьох європейських країнах. Мені цей шлях відомий, оскільки особисто з боями пройшов у складі 13-ї армії Україну та Польщу, штурмував Берлін. Згадкою лишились на талі наслідки кількох бойових ран.
З історії Великої Вітчизняної війни відомо, що Москва 5 серпня 1943 року вперше салютувала військам за визволення Орла та Бєлгорода 13-й Армії, її 74-й стрілецькій дивізії. В серпні-вересні 1943 року ця дивізія під командуванням генерал-майора А.А. Казаряна, одна з перших вийшла до берегів Десни та Дніпра під Києвом. Раніше на два місяці від інших військових частин та з’єднань.
6 жовтня 1943 року 13-та Армія, розпорядженням Ставки, перейшла в підпорядкування Командуючого 1-м Українським фронтом.
Відтоді своїми успіхами на Київському напрямку, вона допомогла військам 60-ї та 38-ї Армій взяти столицю України – Київ. За це Наказом Верховного Головного Командування, Народним Комісаріатом Оборони їй присвоєне почесне найменування «Київської».
Також за значні військові досягнення в битвах на Десні та Дніпрі, за визволення Чернігова, Овруча, Чорнобиля, Бучі, Ірпеня та багатьох інших населених пунктів командувачу 13-ї Армії генерал-полковнику М.П Пухову та ще 201 воїну цієї армії, Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року, присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В тому числі в 74-й стрілецькій дивізії були удостоєні цього високого звання 46 бійців та командирів.
Герой – це вища ступінь відзнаки за здійснення бойових подвигів. Герої не помирають. Слава героїв безсмертна.
Велика Вітчизняна – це масовий героїзм на фронті, де подвиг ставав загальною і повсякденною нормою. Патріотизм, дружба, взаємовиручка, повага один до одного виховуються у людини саме у найскрутніші періоди життя. Ті буремні часи були випробуванням для всього народу, який і на фронті, і в тилу виборював ціною власного життя мир на землі.
Аби зберегти дух патріотизму, любов до Вітчизни, вселити ці високі почуття в душі сучасної молоді, ми повинні виховувати своїх дітей на подвигах Героїв Великої вітчизняної війни.
Я вітаю всіх бучанців, ветеранів, своїх побратимів з річницею Великої Перемоги! Міцного здоров’я Вам, чудового настрою в цей святий і сумний для всіх нас день.
Хай не болять Ваші рани, хай щастя і радість не переводяться у Ваших домівках.
Федір Маслов, гвардії полковник у відставці,
учасник бойових дій 13-ї Армії, 1-го Українського фронту
-
«Кто погиб за Днепр, будет жить века, коль сражался он, как Герой». Так писав ще у 1941 році Радянський поет Євген Долматовський.
У 1973 році вийшла книга генерал-лейтенанта М.А. Козлова, члена військової ради 13-ї Армії – «У полум’ї боїв», яку генерал присвятив бойовому шляху 13-ї Армії, що особливо відзначилась в боях, громила ворога з перших і до останніх днів війни.
Дивізії та військові частини пронесли свої бойові та гвардійські знамена по території Білорусії, України, Росії та багатьох європейських країнах. Мені цей шлях відомий, оскільки особисто з боями пройшов у складі 13-ї армії Україну та Польщу, штурмував Берлін. Згадкою лишились на талі наслідки кількох бойових ран.
З історії Великої Вітчизняної війни відомо, що Москва 5 серпня 1943 року вперше салютувала військам за визволення Орла та Бєлгорода 13-й Армії, її 74-й стрілецькій дивізії. В серпні-вересні 1943 року ця дивізія під командуванням генерал-майора А.А. Казаряна, одна з перших вийшла до берегів Десни та Дніпра під Києвом. Раніше на два місяці від інших військових частин та з’єднань.
6 жовтня 1943 року 13-та Армія, розпорядженням Ставки, перейшла в підпорядкування Командуючого 1-м Українським фронтом.
Відтоді своїми успіхами на Київському напрямку, вона допомогла військам 60-ї та 38-ї Армій взяти столицю України – Київ. За це Наказом Верховного Головного Командування, Народним Комісаріатом Оборони їй присвоєне почесне найменування «Київської».
Також за значні військові досягнення в битвах на Десні та Дніпрі, за визволення Чернігова, Овруча, Чорнобиля, Бучі, Ірпеня та багатьох інших населених пунктів командувачу 13-ї Армії генерал-полковнику М.П Пухову та ще 201 воїну цієї армії, Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року, присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В тому числі в 74-й стрілецькій дивізії були удостоєні цього високого звання 46 бійців та командирів.
Герой – це вища ступінь відзнаки за здійснення бойових подвигів. Герої не помирають. Слава героїв безсмертна.
Велика Вітчизняна – це масовий героїзм на фронті, де подвиг ставав загальною і повсякденною нормою. Патріотизм, дружба, взаємовиручка, повага один до одного виховуються у людини саме у найскрутніші періоди життя. Ті буремні часи були випробуванням для всього народу, який і на фронті, і в тилу виборював ціною власного життя мир на землі.
Аби зберегти дух патріотизму, любов до Вітчизни, вселити ці високі почуття в душі сучасної молоді, ми повинні виховувати своїх дітей на подвигах Героїв Великої вітчизняної війни.
Я вітаю всіх бучанців, ветеранів, своїх побратимів з річницею Великої Перемоги! Міцного здоров’я Вам, чудового настрою в цей святий і сумний для всіх нас день.
Хай не болять Ваші рани, хай щастя і радість не переводяться у Ваших домівках.
Федір Маслов, гвардії полковник у відставці,
учасник бойових дій 13-ї Армії, 1-го Українського фронту
-
