"А може пронесе?"

Цьогоріч ветеринарна міліція вилучила 1,15 тисячі тонн неякісної продукції тваринного походження. Жодного випадку зараження людини від тварини так званим свинячим грипом не зафіксовано. Поки що. Ідеться про мутацію саме "простого"' вірусу грипу людини або про інспірований великими фармакологічними корпораціями ажіотаж навколо теми потенційної пандемії (як це було навколо його "пташиного"' аналогу). Тим не менше, ветеринарна міліція України відслідковує ситуацію і готова до прийняття рішучих заходів у випадку поширення такої загрози й до наших теренів. Про це та інші цікаві речі нам оповів начальник Управління ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС України підполковник Сергій ОКСЮТА.

Міліція не проти шаурми і шашликів

— Ми не можемо стовідсотково гарантувати, що українці не захворіють на якийсь новий штам грипу — наші співгромадяни нині їздять по всьому світові і перевірити кожного просто неможливо, — зазначає Сергій Іванович. — Тут мають відіграти свою роль свідомість людей, державна підтримка відповідної пропаганди і своєчасне звернення до лікарів. Допоки згадана проблема не є настільки загрозливою, як, приміром, тема "вуличного фаст-фуду", що може вкласти і вкладає на лікарняні ліжка дуже багато люду.

Ми не проти шаурми і шашликів, які, до речі, продавати ніхто не забороняє. Ми занепокоєні порушеннями, які нерідко супроводжують процес їхнього виготовлення та реалізації і які виявляються під час наших рейдів. За результатами таких перевірок готуються матеріали у місцеві адміністрації, Держспоживстандарт, санепідемстанції та підрозділи МНС, але ситуація еволюціонує у бік покращення доволі кволо. Впливає ж на цей результат проблема вилучення обладнання, на якому продукується так званий "вуличний фаст-фуд", оскільки нерідко воно є приватною власністю.

Почасти точки з продажу тієї ж шаурми, біляшів чи курей-гріль обладнують у пересувних причіпних автовагончиках, які здатні швидко змінювати дислокацію. І в такій ситуації одними відпрацю-ваннями силами нашої служби нічого не вирішиш — потрібно, аби місцева адміністрація й інші контролюючі органи теж підключалися до комплексного поборення проблеми. Інакше такі "харчевні на колесах" (перевірки ветеринарної міліції засвідчили, що 70% з них безсоромно заробляють, не маючи документів про якість продукції, а у 31% випадків — використовується невідомо яке м'ясо) просто переїжджатимуть від одного району міста до іншого. А деякі з підприємливих кухарів взагалі виходять на полювання за клієнтом, не маючи жодного "папірця" — бодай для проформи.

Лише під час недавнього відпрацювання в Києві мої колеги вилучили з обігу "вуличного фаст-фуду" близько 6,2 тонни неякісного м'яса та загалом продукції на 124 тисячі гривень. До відповідальності притягли 85 осіб. Натомість багато продукції "з душком" знаходять, коли перевіряють транспортні засоби чи складські приміщення. Приміром, у Білій Церкві на Київщині у вантажівці було виявлено понад 20 тонн свинини без ветеринарного маркування, яку згодом утилізували. А на Волині міліція спільно з СБУ викрила оборудників, що на двох вантажівках намагалися перевезти 41 тонну контрабандного м'яса.
Стихійні ринки підтримуються незаможною частиною суспільства

А ще українцям-м'ясоїдам корисно затямити елементарне правило безпечного споживання плоті (особливо в курортний сезон): купуй лише на муніципальному ринку або в магазині, адже перш ніж потрапити на ринок офіційним шляхом, м'ясо має пройти кілька принципово важливих тестів і оцінок, без яких його продаж є неприпустимим. Ще перед забоєм тварину, яку планують пустити під ніж, повинен оглянути ветеринарний лікар на предмет здоров'я — буквально поміряти температуру і, визначивши клінічні показники, дійти висновку: чи дійсно тварину забили у здоровому стані, чи просто дорізали худобу, що фактично агонізувала внаслідок смертельної хвороби.

Потім настає черга за комплексом санітарної експертизи. Тобто тут правоохоронці більш-менш спокійні (хоча й з початку року було виявлено 72 порушення правил видачі ветеринарних документів), а от все, що продається за межами ринків і, відповідно, не проходить необхідних досліджень, не отримує подібних гарантій безпечного споживання й може стати джерелом серйозних захворювань — навіть таких страшних, як ботулізм. Зрозуміло, що не чисельна служба ветеринарної міліції (в Україні працює всього близько 140 офіцерів ветеринарної міліції) не може водночас делегувати своїх представників до всіх місцин, де є такі порушення, — головна надія на свідомість громадян і спільну активність інституцій, причетних до проблеми стихійної торгівлі.

Примітно, що неофіційні ринки підтримуються певною частиною суспільства, особливо незаможною — тобто це явище має суто соціальне походження і виходить із бажання людей зекономити й набагато рідше складовою подібної поведінки стають якісь звички чи ностальгія за минулими часами та "пиріжками тітки Ганки". Втім, як не дивно, та навіть зараз, коли всім відомі загрози, що витають навколо стихійних ринків, у молока, підчеревинки і кров'янки, складених просто на травичці обабіч автотраси чи залежалих на дні валізки привокзальної торговиці, не просто знаходяться шанувальники, а навіть є постійні покупці, які щоразу і з очевидним задоволенням беруться за гру під умовною назвою "А може пронесе?". І дійсно, декого таки "проносить"...

І що скажеш доволі заможному киянину, який в уїк-енд виїздить на своєму джипі на дачу, на околиці столиці стає й купує невідь у кого шматок м'яса для шашлику, а потім пригощає ним рідню та друзів, "нагороджуючи" гострою кишковою інфекцією? Чи достатньо матусі аргументів, що молоко, придбане у перекупника для дитини на стихійному ринку, може бути від корови, хворої на туберкульоз чи лейкоз? Зрозуміло, що у разі тяжких наслідків споживання подібного наїдку, кінців можна просто не знайти: продавці-індивідуали торгують, коли заманеться, і до суду їх притягти практично неможливо, оскільки не існує матеріальних доказів факту продажу (про чеки чи іншу звітність годі говорити). Мало того, що в Україні періодично викривають підпільні цехи з переробки тваринницької продукції (у 2009-му таких допоки знайшлося 17), під незаконний обіг сировини до такого товару навіть спеціально створюють фіктивні фірми — допомагають лиходіям стійкі корумповані зв'язки з контролюючими органами.

— Цьогоріч ветеринарна міліція вже перевірила майже 1,3 тисячі місць стихійної торгівлі і вилучила при цьому понад 3 тонни неякісного м'яса, — звітує Сергій Оксюта. — А якщо говорити про суб'єкти господарювання у сфері обігу товарів продовольчої групи (всього їх перевірено 23,7 тисячі), то тут правоохоронці вилучили 1,15 тисячі тонн продукції тваринного походження із сумнівною якістю на суму майже 12 млн гривень. Багато є питань до сировини тваринного походження, що надходить до України з-за кордону. Адже трапляються випадки її контрабанди, зокрема через порти. М'ясо ж, яке не пройшло ветеринарного контролю, вилучають правоохоронці, оскільки за законом воно є небезпечним і утилізується.
Продукція щодо вмісту ГМО поки майже не маркується

Кожен має право знати, що споживає. Хтось вірить у ґвалт захисників природного харчування і намагається врятуватися від генно-модифікованих організмів (ГМО) та інших "прекурсорів" вічного смаку, а хтось мовчки перетравлює все, що потрапило до рота. Тобто сучасні харчі, як і пігулки в аптеках, перед купівлею слід уважно оглянути на предмет анотації із зазначенням імовірних побічних явищ. Звісно, тут присутня частка жарту — але тільки частка.

Зараз виявляється цікава тенденція: відносно багаті люди в Україні починають створювати для себе міні-ферми, де організовується повний цикл виробництва продуктів харчування, від вирощування сировини (зернові, фрукти-овочі, свійські тварини) до отримання кінцевого продукту, застосовуючи виключно екологічно чисті, "прадавні" технології. Це дороге задоволення, адже (для прикладу) кілограм ковбаси, виготовлений за таким принципом, може мати собівартість до 150 і більше гривень. Але наразі для таких людей найдорожчим є власне здоров'я. На жаль, прогодувати все людство таким способом нереально — без добрив, отрутохімікалій і генетичних змін курячі стегенця та соя не хочуть так швидко рости, як то є в сучасному сільгоспвиробництві.

— В Україні визначено п'ять лабораторій, що будуть досліджувати продукти харчування на вміст ГМО, — коментує ситуацію очільник ветеринарної міліції. — Але фінансування роботи таких центрів поки не почалося. Та й виробники харчів, що мають маркувати упакування відповідними позначками, теж не поспішають це робити через низку причин. По-перше, таке маркування нині є добровільною справою заводчика, та й узагалі проблематика впливу видозмінених геномів рослин на людину вивчена недосконало. І коли ми, на виконання постанови Кабміну №468, почали відпрацьовувати столичні супермаркети з цієї теми (всього їх перевірено 39), то зіштовхнулися із доволі дивною, майже тупиковою ситуацією, бо. не знали, а що ж саме маємо перевіряти: чи ковбасні, соєві вироби, чи напівфабрикати або овочі. Адже законодавець не визначив переліку продуктів, де має бути таке маркування. По-друге, візуально ми не можемо діагностувати добросовісність продуцента, оскільки наступний крок — експертизу — здійснити неможливо, бо не працюють лабораторії. Відтак неможливо визначити і покарати порушників. Коло замкнулося.

Резюме нашого рейду: продукція щодо вмісту ГМО, яка надходить у роздрібну торгівлю, майже не маркується. Тому ми підготували і за підписом керівництва МВС направили до Мінохоронздоров'я, Міністерства аграрної політики листи з проханням надати своїх фахівців для участі у таких перевірках, але в цих відомствах нам відмовили, попрохавши відкласти рейди на потім.



"Юридичний Вісник України" №36 від 5 вересня 2009 року
Геннадій КАРПЮК
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.