ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЯМ
Я 10 років пропрацювала державним службовцем, але тривалий час потім не працювала. Мій загальний трудовий стаж 27 років. Після виповнення 56%річного віку я пішла на державну службу. Коли мій стаж роботи становив 10 років та 2 місяці, я звернулася до відділення Пенсійного фонду щодо призначення пенсії державного службовця. Однак мені відмовили, посилаючись на те, що з таким стажем я не маю права на таку пенсію. Чи правомірна така відмова?
Відповідно до ст. 37 "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками – 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Таким чином, право на отримання пенсій державного службовця при досягненні 55-річного віку мають особи, які саме на день настання пенсійного віку мали стаж державної служби не менше 10 років. За умови, що особа на день настання пенсійного віку не перебувала на державній службі, пенсія буде призначатись виключно при наявності не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
ВКЛЮЧЕННЯ ДО ПОДАТКОВОГО КРЕДИТУ ПЛАТИ ЗА НАВЧАННЯ
Мій брат буде навчатися у ВНЗ на платній основі, за його навчання платитиму я. Чи маю я право на податковий кредит в зв'язку з тим, що оплачую навчання брата — студента ВНЗ?
Згідно з п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV до податкового кредиту може включатися сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються особами другого ступеня споріднення.
Отже, якщо навчання свого родича оплачували особи, які не є його членами сім'ї першого ступеня споріднення, то вони не мають права на податковий кредит.
ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ
Чи можливі для підприємства якісь наслідки, якщо державному реєстратору не буде подано підтвердження відомостей про юридичну особу?
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі – Закон) не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого
зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Форми реєстраційних карток затверджені наказом Держкомпідприємництва від 20 квітня 2007 року № 54.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону, якщо до ЄДР не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством
юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
УТРИМАННЯ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ
Півроку тому ми з дружиною розлучились. У шлюбі ми перебували 15 років. Зараз вона захворіла та їй було встановлено інвалідність другої групи. Вона звернулася до суду, вимагаючи утримання від мене, оскільки її лікування дуже дороге, а наш син надавати їй допомогу не може, оскільки ще навчається. Чи має моя колишня дружина право на утримання?
Відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України (далі – СК) розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
Ст. 77 передбачено, що утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК У ЗВІТАХ
Іноді наша бухгалтерія виявляє невеликі помилки у звітах до Фонду соціального страхування. Чи можливо їх виправити?
Відповідно до п. 3 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) від 25.12.2003 № 123, у разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків до Фонду страхувальники зобов'язані не тільки донарахувати відповідні страхові внески, але також нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки платежу, протягом п'яти робочих днів з дня виявлення помилки повідомити про це орган Фонду у письмовій формі та відобразити нараховану пеню у рядку 3.2 таблиці III звіту по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП у тому звітному періоді, коли помилку виявлено.
Письмове повідомлення про факт виявлення помилки складається у двох примірниках і повинно містити наступну інформацію: найменування страхувальника, реєстраційний код страхувальника та код ЄДРПОУ, період виявлення помилки, зміст помилки з посиланням на законодавчий (нормативний) акт, згідно з яким робляться виправлення, сума відкоригованих внесків, сума донарахованої пені, дата складання повідомлення.
Письмове повідомлення надсилається за підписом керівника та головного бухгалтера або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності і зберігається у страхувальника (копія) та робочому органі Фонду разом із звітом страхувальника за той квартал, в якому це повідомлення отримане.
Штраф за неповне перерахування страхових внесків до Фонду, передбачений ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240, у такому випадку не застосовується.
ПЕРЕРАХУВАННЯ СТРАХОВИХ ВНЕСКІВ
У нас досить багато фізичних осіб працює за цивільно-правовими договорами. Чи може підприємство за них здійснювати перерахування належних до сплати внесків до пенсійного фонду?
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 (далі — Закон) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб на умовах трудового договору (контракту), або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами.
Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і, відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Водночас, відповідно до ст. 19 Закону, винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об'єктом для нарахування страхових внесків.
Отже, нарахування страхових внесків на суми винагород за надання послуг не суперечить нормам чинного законодавства.
У разі здійснення нарахувань на зазначені виплати суми винагород враховуються в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. № 7-6.
ЗМЕНШЕННЯ КВАРТПЛАТИ
Моя дочка з вересня переїде в інше місто на навчання. Чи можливо на період її відсутності зменшити квартплату в зв'язку з тим, що вона не проживатиме в квартирі?
Відповідно до п. 6 ч. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Форма документа, що підтверджує тимчасову відсутність, нормативно-правовими документами не встановлена. Тому можуть використовуватися будь-які документи, підтверджуючі відсутність за місцем проживання, зокрема доказами відсутності споживача або членів його сім'ї можуть слугувати будь-які довідки з іншого місця перебування (роботи, лікування, навчання, довготривалого відрядження тощо), видані установами і організаціями та завірені у встановленому порядку печаткою.
Ст. 71 Житлового кодексу Української РСР надано перелік випадків, коли особа вважається тимчасово відсутньою. Це, зокрема, випадки:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років — протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби — протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, — протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках — до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) протягом усього часу виконання цих обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі — протягом всього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі — протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Таким чином, зменшення квартплати на період перебування особи в іншому місті можливе.
Я 10 років пропрацювала державним службовцем, але тривалий час потім не працювала. Мій загальний трудовий стаж 27 років. Після виповнення 56%річного віку я пішла на державну службу. Коли мій стаж роботи становив 10 років та 2 місяці, я звернулася до відділення Пенсійного фонду щодо призначення пенсії державного службовця. Однак мені відмовили, посилаючись на те, що з таким стажем я не маю права на таку пенсію. Чи правомірна така відмова?
Відповідно до ст. 37 "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками – 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Таким чином, право на отримання пенсій державного службовця при досягненні 55-річного віку мають особи, які саме на день настання пенсійного віку мали стаж державної служби не менше 10 років. За умови, що особа на день настання пенсійного віку не перебувала на державній службі, пенсія буде призначатись виключно при наявності не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
ВКЛЮЧЕННЯ ДО ПОДАТКОВОГО КРЕДИТУ ПЛАТИ ЗА НАВЧАННЯ
Мій брат буде навчатися у ВНЗ на платній основі, за його навчання платитиму я. Чи маю я право на податковий кредит в зв'язку з тим, що оплачую навчання брата — студента ВНЗ?
Згідно з п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV до податкового кредиту може включатися сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються особами другого ступеня споріднення.
Отже, якщо навчання свого родича оплачували особи, які не є його членами сім'ї першого ступеня споріднення, то вони не мають права на податковий кредит.
ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ
Чи можливі для підприємства якісь наслідки, якщо державному реєстратору не буде подано підтвердження відомостей про юридичну особу?
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі – Закон) не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого
зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Форми реєстраційних карток затверджені наказом Держкомпідприємництва від 20 квітня 2007 року № 54.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону, якщо до ЄДР не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством
юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
УТРИМАННЯ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ
Півроку тому ми з дружиною розлучились. У шлюбі ми перебували 15 років. Зараз вона захворіла та їй було встановлено інвалідність другої групи. Вона звернулася до суду, вимагаючи утримання від мене, оскільки її лікування дуже дороге, а наш син надавати їй допомогу не може, оскільки ще навчається. Чи має моя колишня дружина право на утримання?
Відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України (далі – СК) розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
Ст. 77 передбачено, що утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК У ЗВІТАХ
Іноді наша бухгалтерія виявляє невеликі помилки у звітах до Фонду соціального страхування. Чи можливо їх виправити?
Відповідно до п. 3 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) від 25.12.2003 № 123, у разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків до Фонду страхувальники зобов'язані не тільки донарахувати відповідні страхові внески, але також нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки платежу, протягом п'яти робочих днів з дня виявлення помилки повідомити про це орган Фонду у письмовій формі та відобразити нараховану пеню у рядку 3.2 таблиці III звіту по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП у тому звітному періоді, коли помилку виявлено.
Письмове повідомлення про факт виявлення помилки складається у двох примірниках і повинно містити наступну інформацію: найменування страхувальника, реєстраційний код страхувальника та код ЄДРПОУ, період виявлення помилки, зміст помилки з посиланням на законодавчий (нормативний) акт, згідно з яким робляться виправлення, сума відкоригованих внесків, сума донарахованої пені, дата складання повідомлення.
Письмове повідомлення надсилається за підписом керівника та головного бухгалтера або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності і зберігається у страхувальника (копія) та робочому органі Фонду разом із звітом страхувальника за той квартал, в якому це повідомлення отримане.
Штраф за неповне перерахування страхових внесків до Фонду, передбачений ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240, у такому випадку не застосовується.
ПЕРЕРАХУВАННЯ СТРАХОВИХ ВНЕСКІВ
У нас досить багато фізичних осіб працює за цивільно-правовими договорами. Чи може підприємство за них здійснювати перерахування належних до сплати внесків до пенсійного фонду?
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 (далі — Закон) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб на умовах трудового договору (контракту), або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами.
Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і, відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Водночас, відповідно до ст. 19 Закону, винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об'єктом для нарахування страхових внесків.
Отже, нарахування страхових внесків на суми винагород за надання послуг не суперечить нормам чинного законодавства.
У разі здійснення нарахувань на зазначені виплати суми винагород враховуються в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. № 7-6.
ЗМЕНШЕННЯ КВАРТПЛАТИ
Моя дочка з вересня переїде в інше місто на навчання. Чи можливо на період її відсутності зменшити квартплату в зв'язку з тим, що вона не проживатиме в квартирі?
Відповідно до п. 6 ч. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Форма документа, що підтверджує тимчасову відсутність, нормативно-правовими документами не встановлена. Тому можуть використовуватися будь-які документи, підтверджуючі відсутність за місцем проживання, зокрема доказами відсутності споживача або членів його сім'ї можуть слугувати будь-які довідки з іншого місця перебування (роботи, лікування, навчання, довготривалого відрядження тощо), видані установами і організаціями та завірені у встановленому порядку печаткою.
Ст. 71 Житлового кодексу Української РСР надано перелік випадків, коли особа вважається тимчасово відсутньою. Це, зокрема, випадки:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років — протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби — протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, — протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках — до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) протягом усього часу виконання цих обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі — протягом всього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі — протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Таким чином, зменшення квартплати на період перебування особи в іншому місті можливе.
