Сучасна культура - один з інструментів, що шліфує нашу реальність. Українська культура - в світовому контексті – цікаве явище як для вітчизняних, так і зарубіжних споживачів. Особливу увагу привертає література – жанр, що донедавна перебував у стані коми. Тепер усе в порядку – пацієнт дихає на повні груди і навіть робить перші, проте такі сміливі кроки у світ.
Один із тих, хто приклав зусиль для відродження української літератури – письменник Любко Дереш. В Україні Любко має широке коло читачів, проте не зайвим буде пролити трохи світла на його творчість, погляди та плани на майбутнє.
— Написання книжок, презентації, поїздки, шанувальники та шанувальниці... Вам не здається (хоч інколи), що живете чужим життям?
— Ні, а чому б мало здаватися? Про це краще спитайте в читачів - чи не живуть ВОНИ чужим життям, поринаючи у світ книжок, в т.ч. моїх.
![]()
— Як між собою вживаються молодий письменник та магістр обліку і аудиту? Під час навчання в університеті не виникало якихось нестандартних ситуацій у зв’язку з Вашою творчістю? Оцінки за автографи не отримували?
— Дивне запитання... Нормально уживаються. Це не Доктор Джекіль і містер Хайд, це один і той же я.
Нестандартних ситуацій не виникало. За автографи оцінок не отримував. Навпаки, часом вистоював по кілька годин під дверима кафедри, аби отримати автограф викладача.
— Нині входить у моду читати сучасних авторів. Натомість, інтерес до класичних творів поволі згасає. Як Ви вважаєте, чому? Через те, що молодь цікавлять сучасні проблеми та події, чи саме через “модність”?
— Я думаю, минуле відходить - добре це чи погано, але все, що накопичилося в історії літератури, здається, зараз, практично не користується попитом. Такі склалися обставини на ринку, погоджуєтесь? Молох капіталізму не хоче обслуговувати ці древнощі, зараз він в’ється довкола сучасної літератури.
Звичайно, є люди, котрі самі знають, що їм читати, а що ні. Вони на моду не зважають і вибирають окремі твори як класики, так і сучасного письменства на свій смак.
Однак, більшість людей, все таки, бере те, на що направляють їх увагу - тобто, на сучасну літературу.
— Ваша проза просякнута еротизмом. Це невід’ємна складова авторського стилю чи щось інше? Можливо зараз написати роман без сексу та зробити його бестселером?
— Мені подобається сексуальність та еротизм як переживання. Це здорове й нормальне відчуття, я гадаю. Хоча ніколи не ставлю для себе завдання: в цьому творі без сексу, а в цьому - з.
А романів-бестселлерів, де немає сексу, багато. Паоло Коельо, Ден Браун.
Але все одно, присутність у творі чогось такого біологічного, інстинктивного - секс, погоні, силові протистояння - приваблюють читача.
— До речі, про еротичні сцени: хтось із “колишніх” чи “теперішніх” пасій не ображається, коли знаходить на сторінках власне минуле? Адже Ви якось наголосили, що більшість описаних сцен - автобіографічні...
— О, про це не турбуйтесь.
![]()
— Яких тем Любко Дереш ніколи не “підніме” у своїй творчості?
— Таких тем набагато більше, ніж тих, які він підніме. Ну, можливо, це історичний роман? Я погано знаю історію, щоб писати про неї. Я мало що знаю взагалі, тому кажу: того, про що я зможу написати, є набагато менше, ні того, чого я написати не зможу.
—На сайті deresh.name висить обкладинка Вашого нового роману «Трохи пітьми». Можна більш докладніше?
— Докладніше буде так: роман вийшов у березні, презентації відбувалися впродовж квітня. Загалом, «Трохи пітьми» - це історія кількох людей, потенційних самогубців, які приїхали на молодіжний фестиваль Шипіт у Карпати. Те, що відбувається з ними кілька наступних днів в результаті спілкування, не залишає осторонь нікого, бо всі герої виявляються затягнутими у могутній вир перетворення душ.
Ну, а з чого перетворення й у що, внаслідок чого, хто з ким, і де - про це вже в книжці.
— На тому ж сайті, в гостьовій, нерідко трапляються пости людей, які, м’яко кажучи, ставляться до Вас негативно. Як гартуєте власні нерви?
— Читаю вранці гостьову. Інколи замінює купання в ополонці. Такі люди - подарунок долі (Але якщо хтось цього не розуміє, то пояснити словами я не зможу).
![]()
— ПіАр, презентації, рекламні кампанії... Як вважаєте, - можна зараз обійтися без усього цього, аби книгу помітили та купували, чи ні?
— Ви знаєте, на світі буває всяке. І часто-густо успішні приклади не вкладаються в логічні схеми, а якраз протирічать їм.
Зараз люди перебувають у стані інформаційного стресу, і щоб нову інформацію донести до людини, її потрібно певним чином виділити на фоні цього. Наприклад, зробити ще стресогеннішою, або демонстративно неконкурентною.
Знову повторю, що успіх більшості проектів логічно може пояснити лише пост-фактум, коли цей успіх вже відбувся. Але наперед спрогнозувати, чи спрацює той чи інший рекламний хід - дуже важко.
-*-
Спілкувалась
Ольга Гдуля
Матеріал викладено на інтернет-порталі ХайВей (www.hw.net.ua)
Фото запозичено із www.sumno.com
Автор – Вадим Грига
-*-
Детальніше читайте на сторінках газети "Бучанські новини"..
Один із тих, хто приклав зусиль для відродження української літератури – письменник Любко Дереш. В Україні Любко має широке коло читачів, проте не зайвим буде пролити трохи світла на його творчість, погляди та плани на майбутнє.
— Написання книжок, презентації, поїздки, шанувальники та шанувальниці... Вам не здається (хоч інколи), що живете чужим життям?
— Ні, а чому б мало здаватися? Про це краще спитайте в читачів - чи не живуть ВОНИ чужим життям, поринаючи у світ книжок, в т.ч. моїх.
— Як між собою вживаються молодий письменник та магістр обліку і аудиту? Під час навчання в університеті не виникало якихось нестандартних ситуацій у зв’язку з Вашою творчістю? Оцінки за автографи не отримували?— Дивне запитання... Нормально уживаються. Це не Доктор Джекіль і містер Хайд, це один і той же я.
Нестандартних ситуацій не виникало. За автографи оцінок не отримував. Навпаки, часом вистоював по кілька годин під дверима кафедри, аби отримати автограф викладача.
— Нині входить у моду читати сучасних авторів. Натомість, інтерес до класичних творів поволі згасає. Як Ви вважаєте, чому? Через те, що молодь цікавлять сучасні проблеми та події, чи саме через “модність”?
— Я думаю, минуле відходить - добре це чи погано, але все, що накопичилося в історії літератури, здається, зараз, практично не користується попитом. Такі склалися обставини на ринку, погоджуєтесь? Молох капіталізму не хоче обслуговувати ці древнощі, зараз він в’ється довкола сучасної літератури.
Звичайно, є люди, котрі самі знають, що їм читати, а що ні. Вони на моду не зважають і вибирають окремі твори як класики, так і сучасного письменства на свій смак.
Однак, більшість людей, все таки, бере те, на що направляють їх увагу - тобто, на сучасну літературу.
— Ваша проза просякнута еротизмом. Це невід’ємна складова авторського стилю чи щось інше? Можливо зараз написати роман без сексу та зробити його бестселером?
— Мені подобається сексуальність та еротизм як переживання. Це здорове й нормальне відчуття, я гадаю. Хоча ніколи не ставлю для себе завдання: в цьому творі без сексу, а в цьому - з.
А романів-бестселлерів, де немає сексу, багато. Паоло Коельо, Ден Браун.
Але все одно, присутність у творі чогось такого біологічного, інстинктивного - секс, погоні, силові протистояння - приваблюють читача.
— До речі, про еротичні сцени: хтось із “колишніх” чи “теперішніх” пасій не ображається, коли знаходить на сторінках власне минуле? Адже Ви якось наголосили, що більшість описаних сцен - автобіографічні...
— О, про це не турбуйтесь.
— Яких тем Любко Дереш ніколи не “підніме” у своїй творчості?
— Таких тем набагато більше, ніж тих, які він підніме. Ну, можливо, це історичний роман? Я погано знаю історію, щоб писати про неї. Я мало що знаю взагалі, тому кажу: того, про що я зможу написати, є набагато менше, ні того, чого я написати не зможу.
—На сайті deresh.name висить обкладинка Вашого нового роману «Трохи пітьми». Можна більш докладніше?
— Докладніше буде так: роман вийшов у березні, презентації відбувалися впродовж квітня. Загалом, «Трохи пітьми» - це історія кількох людей, потенційних самогубців, які приїхали на молодіжний фестиваль Шипіт у Карпати. Те, що відбувається з ними кілька наступних днів в результаті спілкування, не залишає осторонь нікого, бо всі герої виявляються затягнутими у могутній вир перетворення душ.
Ну, а з чого перетворення й у що, внаслідок чого, хто з ким, і де - про це вже в книжці.
— На тому ж сайті, в гостьовій, нерідко трапляються пости людей, які, м’яко кажучи, ставляться до Вас негативно. Як гартуєте власні нерви?
— Читаю вранці гостьову. Інколи замінює купання в ополонці. Такі люди - подарунок долі (Але якщо хтось цього не розуміє, то пояснити словами я не зможу).
— ПіАр, презентації, рекламні кампанії... Як вважаєте, - можна зараз обійтися без усього цього, аби книгу помітили та купували, чи ні?
— Ви знаєте, на світі буває всяке. І часто-густо успішні приклади не вкладаються в логічні схеми, а якраз протирічать їм.
Зараз люди перебувають у стані інформаційного стресу, і щоб нову інформацію донести до людини, її потрібно певним чином виділити на фоні цього. Наприклад, зробити ще стресогеннішою, або демонстративно неконкурентною.
Знову повторю, що успіх більшості проектів логічно може пояснити лише пост-фактум, коли цей успіх вже відбувся. Але наперед спрогнозувати, чи спрацює той чи інший рекламний хід - дуже важко.
-*-
Спілкувалась
Ольга Гдуля
Матеріал викладено на інтернет-порталі ХайВей (www.hw.net.ua)
Фото запозичено із www.sumno.com
Автор – Вадим Грига
-*-
Детальніше читайте на сторінках газети "Бучанські новини"..
