Життя майже половини населення України тече в маленьких провінційних містечках. Здавалося б, саме до них, до їхнього розвитку повинна бути звернена серйозна увага держави. Але варто виїхати за межі мегаполісу – і колеса автомобіля розбиваються об реальність провінційних доріг. Розібратися в першопричинах цього парадоксу намагалась журналістка Ольга Перова.Забута підтримка
На Україні більше двох років діє загальнодержавна програма розвитку малих міст. Прийнята вона була в березні 2004 року. І є підозри, що народними депутатами минулого скликання й обмежується коло осіб, поінформованих про існування закону. У будь – якому випадку, в більшості малим містам про цю програму відомо небагато. Іноді до списку непосвячених входять також і представники місцевої влади.
На рівні уряду про цю програму, звісно ж, чули – за штатом належить, але забули. І головне, що дивуватися тут, взагалі, нема чому: адже два роки підряд при формуванні державного бюджету про відповідну статтю витрат на потреби малих міст парламентарі також традиційно забувають. У результаті, муніципалітети малих міст залишаються “на бобах”. А що толку пам’ятати про державну програму, під котру держава грошей не дає? Тим більше, чого – чого, а різних першочергових проблем у таких містечках завжди вистачає.
Звісно, програма писалася та приймалася не “в стіл”. І вирішувати проблему все ж таки намагаються. В першу чергу проблемами малих містечок заклопотані в Асоціації міст України. Там пояснили, що до категорії “малих” відносяться міста з населенням менше 50 тисяч чоловік. В Україні зараз їх нараховується понад 350, і більша частина цих містечок виглядає, м’яко кажучи, сумно. Як правило, там нема ні централізованого опалення, ні водопостачання, ні каналізації.
– Дуже важливо, щоб сьогодні, проблема малих муніципальних утворень не була забута і гроші на їх розвиток все ж таки виділили, - вважає виконавчий директор Асоціації міст України Мирослав Пітцик. – Ми захищаємо інтереси “маленьких”, як можемо. Для ефективності цієї роботи в Асоціації створена секція малих міст. Обраний її керівник – Павло Козирьов, мер міста Українка, що на відстані сорока кілометрів від Києва. І зараз ми вирішуємо, яким чином будемо допомагати малим містам, намагатимемося виробити схему рішення схожих проблем.
повну версію статті читайте у газеті "Бучанські новини" №10 від 16 березня 2007р.
