Життя саме по собі - Щастя!

На передодні 8 Березня, ми вирішили взяти інтерв’ю у жінки, яка вирізняється з-поміж інших вчителів своєю неординарністю. Та й взагалі може розказати багато цікавого та корисного. Звуть її – Інга Альбертівна Мринська. Пані Інга працює у Бучанській Українській гімназії й нещодавно зайняла друге місце на конкурсі “Вчитель гімназії”. Крім почуття гумору, в її мовному арсеналі багато цитат і притч, які допомагають робити спілкування цікавішим. Провівши опитування між учнями, ми зрозуміли, що звернулися за адресою. “Енергійна, оптимістична, весела, добра, чуйна, “ філософська”, щира та цікава” – саме такими словами вони характеризували свою вчительку! Ми маємо надію, що, прочитавши це інтерв’ю, кожен отримає частинку її заряду позитивної енергії та оптимізму на довгий час!

– Скажіть, Ви корінна бучанка?
– Так, я народилася у Бучі й пишаюся своєю маленькою батьківщиною. Приємно після шумної столиці повернутися у затишне та спокійне місто.

– Розкажіть, про якийсь цікавий момент або ситуацію з вашого життя?
– Коли мені було шість років, я познайомилася з двома книжками, які мали вплив на формування мого світогляду і зробили мене такою, якою я є зараз. Це Біблія і моя перша книжка українською – українські народні казки. Біблія дала мені розуміння багатьох життєвих явищ, яких до того пояснити ніхто не міг. І сьогодні у важкі часи я звертаюся до неї. А книжка... Я народилася в російськомовній родині ій поки не пішла до школи, українською не володіла. Одного разу у сусідки на поличці побачила українські казки. А от прочитати їх як слід – не змогла. Мені були не зрозумілі суто українські слова, такі як “півень”, “чахлик невмирущий”, „горобець” та ін. Ось цей випадок , мабуть, і став початком формування мене як особистості і патріотки. І коли вирішувалось питання: російська школа чи українська, ми з мамою одержали перемогу. За що їй дуже вдячна (з теплотою у голосі). А згодом я стала мріяти про професію вчителя і моє бажання здійснилося.

– І що, ніколи не виникало бажання змінити чи обрати іншу професію?
– Ні. Навіть коли мені запропонували залишитися викладати в університеті, я все ж таки обрала школу. Для студентів, швидше за все, я була б однією з багатьох викладачок. У школі, від дітей є більша віддача. Я “проживаю” з ними досить багато часу, граюся, сумую з ними, радію їхнім перемогам. Інколи, звичайно, важко і можу насварити, гримнути, прийти додому втомлена, але, прокидаючись зранку, хочу на роботу...

– Ви не з тих людей, які просто виконують свою роботу. Ви допомагаєте дітям залишитися собою, проявити позитивні сторони характеру, вчите відстоювати свою думку й при цьому не намагаєтесь їх змінити, щось нав’язати. Це дар?
– Називайте, як хочете (посміхається). Але у вчителі йдуть за покликом душі і серця. Тут не можна просто механічно виконувати роботу. Серед вчителів ходить думка, що вчитель - це “діагноз” (сміється). Дивлячись цікаву передачу, знаходячи цікаву або корисну інформацію в Інтернеті , відразу намагаюся записати, щоб при нагоді поділитися з учнями.

– Як ви ставитися до свята 8 Березня?
– В дитинстві чомусь вважала, що це свято тільки для мами, Зараз святкування цього дня набуло більш широкого значення. Склалася думка, що до 8 Березня традиційно готуються лише чоловіки. Повірте, це не так, жінки не менше бігають по магазинах (знову сміється). Нехай подарунки будуть недорогі, але дійсно приємні й “особливі” для цієї людини.
В цей день від чоловіків хочеться чогось несподіваного й не банального.

– То Ви любите сюрпризи?
– Так, але тільки приємні, звісно.

– Яка Ваша улюблена тварина?
– Вдома тримаємо кицьку, але з дитинства мріяла про собаку (американського кокер-спанієля). Але це мисливський собака й в квартирі він би просто не витримав. Можливо, в подальшому моя мрія здійсниться. В дикій природі захоплююсь вовками - величні і красиві тварини.

– Яку пору року любите?
– Чесно кажучи (задумливо), важко одразу відокремити. Кожну по –своєму. Але найбільше - осінь. Для мене це зовсім не „унылая пора”. Осінь приваблює мене розмаїттям барв та мінливістю погоди. І тому це час для споглядання і для роздумів. І до того ж багато свят припадає на цю пору (з усмішкою)

– Маєте якесь хоббі?
– Одне велике – пізнавати життя в усіх його проявах. Не боюся пробувати нове. Розумію, що є негативні й позитивні моменти, але так і має бути, бо в усьому потрібен баланс. З неприємних моментів треба виносити певний досвід, щоб надалі не повторювати помилок. Шукати щось приємне й ділитися ним з іншими – це і є мій спосіб життя. А якщо конкретно – цікавлюся практичною психологією, поповнюю колекцію притч.

– У Вас не було такої мрії – створити власний світ, без болю, зла, негараздів?
– В мене є такий світ – це мій внутрішній світ, якиймені допомогли створити батьки і до якого тепер впускаю тільки особливих людей. Люди з негативним зарядом туди не мають доступу.

– Щоб ви хотіли побажати нашим жінкам?
– Здоров’я, кохання, любові, родинного затишку і побільше приємних подарунків від долі і близьких.