23 серпня, у День Державного Прапора України, територіальна громада пройшлася своєрідним маршем вулицями міста, щоб засвідчити свою повагу до державного символу.
Чимало людей було вбрано у яскравий національний одяг, а в руках майорів синьо-жовтий стяг. Колона жителів рушила до меморіалу Тарасу Шевченку, де власне й відбулися невеликі урочистості з нагоди цієї дати.
![]()
![]()
![]()
![]()
До речі, цього дня прапор України майорів на багатьох підприємствах міста, офіційних установах і навіть на подвір’ях приватних будинків.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Чимало людей було вбрано у яскравий національний одяг, а в руках майорів синьо-жовтий стяг. Колона жителів рушила до меморіалу Тарасу Шевченку, де власне й відбулися невеликі урочистості з нагоди цієї дати.
Загалом, свято пройшло патріотично, але без пафосу. Принаймні, офіціоз звели до мінімуму: говорили про важливість піднесення національного духу і згуртованості української нації. І сьогодні, враховуючи геополітичну ситуацію, з такими поняттями справді складно посперечатися. А ще – зичили миру і добра кожній українській родині.
До речі, цього дня прапор України майорів на багатьох підприємствах міста, офіційних установах і навіть на подвір’ях приватних будинків.
Ще кілька років тому це свято відзначалося досить символічно. Як правило, багато населених пунктів взагалі оминали його своєю увагою. Що ж до Бучі, то «обходилися» символічним підняттям прапора біля стели – при в’їзді в місто. Але поступово все змінюється. Зараз приємно констатувати: чим більше ми себе усвідомлюємо громадянами власної держави (і пишаємося цим), тим більше поваги виявляємо до її символіки. А отже – стаємо сильніші духом. Нині фраза: «Я – українець» у більшості випадків звучить гордо, бо ми нація, яку не просто зламати чи подолати. Ми – жителі великої країни, яка здатна віднайти свій шлях успіху і процвітання, потрібно лише рухатися в правильному напрямку.
