19 квітня у Бучі відбулося перше всеукраїнське зібрання ентузіастів електромобілебудування, на якому інженери-конструктори представили зразки авто майбутнього — машин, які працюють без пального. Захід, на який приїхали винахідники з Одеси, Кіровограда, Вінниці, Харкова, Києва (серед них — наш бучанець Олександр Мельник) і навіть Москви, проходив за сприянням Бучанської міської ради, Наукового парку «Київська політехніка», Національного технічного університету «КПІ», Інституту електродинаміки НАН України та низки інших установ.
Заступник Бучанського міського голови Віктор Фальковський, вітаючи представників делегації, висловив надію, що подібні зібрання стануть традиційними. І зазначив: «Сподіваємося, міська влада зможе вам допомогти не лише в організаційних питаннях, але й у вирішенні більш конкретних проблем». Як стало зрозуміло пізніше, їх у науковців дійсно вистачає.
Варто зазначити, що електромобілебудування в Україні розвивалося досить давно. Свого часу ми навіть випереджали Францію, яка в 1970-ті почала активно цікавитися диво-автомобілями. Так, у 1974 році молодий вчений із Запоріжжя Віктор Павлов створив перший електромобіль на базі «Таврії». Далі було чимало спроб (і досить успішних) інших інженерів зробити свій внесок у науково-технічний прогрес. Проте неповороткість системи управління призвела до того, що маємо повного затишшя в цій галузі та поодиноких винаходів світлих умів сьогодення. Тим часом, на Заході подібні авто набули широкої популярності — ними користуються і «середній» клас, і люди, які можуть собі дозволити придбати сучасні «мерси».
![]()
![]()
У чому ж переваги електромобілів? По-перше, збереження екології, по-друге — економія енергоресурсів. Зокрема, у своїй доповіді заступник голови оргкомітету ентузіастів, підприємець Микола Парафенко навів невтішну статистику: «Зараз у Києві 96 відсотків загазованості припадає на вихлопні гази, 4 — на промисловість. За найскромнішими підрахунками, у рік кожен житель столиці «отримує» 10 кг. отруйних речовин. Словом, ми підійшли до межі, зайшовши за яку, у місті неможливо буде жити. Ми ризикуємо здоров’ям наших дітей».
Разом з тим вчені зазначають, якщо у Києві 1 відсоток автомобілів перевести на електротягу, то близько 200 тонн моторного палива на добу можна буде не використовувати. При цьому на 2 тонни зменшиться отруйних речовин, що потрапляють до організму людини.
Чи мають електромобілі майбутнє? Мають, але не скоро і за умови підтримки з боку держави, належного фінансування та створення сприятливих умов для подальших розробок. Принаймні ідей й розумових здібностей для їх втілення у нашій країні поки що вистачає.
У 2004 році був виданий Указ Президента про серійний випуск електромобілів, але справа закінчилася, так, по суті, і не розпочавшися. Багато клопоту? Зацікавленість у капіталі нафтопереробних компаній? Зневіра у сили вітчизняних науковців? Можливо, всього по троху. Проте, зараз можна 100% стверджувати, що без належної уваги справа з мертвої точки не зрушиться. Як не цинічно це звучить, але сьогодні за збереження екології потрібно платити.
Заступник Бучанського міського голови Віктор Фальковський, вітаючи представників делегації, висловив надію, що подібні зібрання стануть традиційними. І зазначив: «Сподіваємося, міська влада зможе вам допомогти не лише в організаційних питаннях, але й у вирішенні більш конкретних проблем». Як стало зрозуміло пізніше, їх у науковців дійсно вистачає.
Варто зазначити, що електромобілебудування в Україні розвивалося досить давно. Свого часу ми навіть випереджали Францію, яка в 1970-ті почала активно цікавитися диво-автомобілями. Так, у 1974 році молодий вчений із Запоріжжя Віктор Павлов створив перший електромобіль на базі «Таврії». Далі було чимало спроб (і досить успішних) інших інженерів зробити свій внесок у науково-технічний прогрес. Проте неповороткість системи управління призвела до того, що маємо повного затишшя в цій галузі та поодиноких винаходів світлих умів сьогодення. Тим часом, на Заході подібні авто набули широкої популярності — ними користуються і «середній» клас, і люди, які можуть собі дозволити придбати сучасні «мерси».
У чому ж переваги електромобілів? По-перше, збереження екології, по-друге — економія енергоресурсів. Зокрема, у своїй доповіді заступник голови оргкомітету ентузіастів, підприємець Микола Парафенко навів невтішну статистику: «Зараз у Києві 96 відсотків загазованості припадає на вихлопні гази, 4 — на промисловість. За найскромнішими підрахунками, у рік кожен житель столиці «отримує» 10 кг. отруйних речовин. Словом, ми підійшли до межі, зайшовши за яку, у місті неможливо буде жити. Ми ризикуємо здоров’ям наших дітей».
Разом з тим вчені зазначають, якщо у Києві 1 відсоток автомобілів перевести на електротягу, то близько 200 тонн моторного палива на добу можна буде не використовувати. При цьому на 2 тонни зменшиться отруйних речовин, що потрапляють до організму людини.
Чи мають електромобілі майбутнє? Мають, але не скоро і за умови підтримки з боку держави, належного фінансування та створення сприятливих умов для подальших розробок. Принаймні ідей й розумових здібностей для їх втілення у нашій країні поки що вистачає.
У 2004 році був виданий Указ Президента про серійний випуск електромобілів, але справа закінчилася, так, по суті, і не розпочавшися. Багато клопоту? Зацікавленість у капіталі нафтопереробних компаній? Зневіра у сили вітчизняних науковців? Можливо, всього по троху. Проте, зараз можна 100% стверджувати, що без належної уваги справа з мертвої точки не зрушиться. Як не цинічно це звучить, але сьогодні за збереження екології потрібно платити.
