12 лютого набув чинності новий Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У Міністерстві юстиції повідомили: відтепер держреєстрація здійснюватиметься за новою — вдосконаленою та спрощеною — процедурою. Тож, які можливості з’явились в усіх охочих зареєструвати нерухомість та чи зіткнуться вони з перепонами на цьому шляху?Практичне значення
Згідно з новим порядком з’явилася можливість подавати заяву про реєстрацію прав поштою або кур’єрською службою, при цьому підпис на заяві має бути завірений нотаріально.
Що стосується нових або реконструйованих об’єктів, які будувались із залученням коштів фізичних та (або) юридичних осіб, то відтепер забудовник має подавати пакет документів на увесь будинок, а інвестор — документи стосовно закріпленого за ним об’єкта.
Якщо право власності на земельну ділянку було зареєстроване до 1 січня 2013 р., є можливість провести держреєстрацію прав на ділянку без реєстрації в Держреєстрі прав власності.
Крім того, члени кооперативів зможуть зареєструвати права власності на новозбудовані або реконструйовані об’єкти нерухомості.
Поряд з іншим, введено порядок держреєстрації прав з виданням свідоцтва про право власності на нерухоме майно на заміну загубленого, пошкодженого або зіпсованого правовстановчого документа; забезпечено проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, побудоване в СРСР.
Згідно з оновленою процедурою дещо зменшили повноваження нотаріусів щодо первинної реєстрації права власності. Так, порядком встановлено, що нотаріус проводить держреєстрацію прав, набутих у результаті вчинення нотаріальної дії. Винятком є випадки, коли в результаті здійснення останньої виникають речові права, які є похідними від права власності. Якщо право власності було зареєстроване до 1 січня 2013 р., нотаріус проводить держреєстрацію права власності та похідного від нього права одночасно.
На практиці це означає, що раніше особи, які мали намір продати нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване до 1 січня 2013 р., сміливо йшли до нотаріуса і здійснювали операцію купівлі-продажу. Перед здійсненням останньої нотаріус реєстрував у держреєстрі первинне право власності, а після цього — право, яке виникало за наслідками операції.
За новим порядком особи повинні спочатку зареєструвати право власності й тільки потім йти до нотаріуса. Тож тепер величезна кількість людей звернеться до Державної реєстраційної служби, яка й без того перевантажена заявками на реєстрацію прав.
Перепони для заявників
Досвід показує, що є дві основні проблеми, пов’язані з держреєстрацією прав на нерухомість. Перша полягає в порушенні термінів розгляду заяв, друга — у відсутності порядку прийняття рішень про відмову в реєстрації прав.
Документи розглядають протягом двох місяців, замість належних п’яти робочих днів. За результатами розгляду в більшості випадків у реєстрації прав відмовляють. У рішеннях про відмову держреєстратори дослівно наводять підставу, вказану в законі, незалежно від того, чи є вона. Після повторного подання особою пакета документів, які підтверджують відсутність підстави, вказаної в рішенні про відмову, приймається нове рішення — з новою підставою, і так до безкінечності.
На жаль, новий порядок не вирішує цих проблем. Що ми бачимо? Порядок — це значний за обсягом документ, який складається зі 100 пунктів, при цьому стосовно прийняття рішень про відмову в держреєстрації прав він містить лише одне речення: відмова можлива тільки за наявності підстав, указаних у законі.
Мін’юст інформує про те, що завдяки новому порядку вирішується питання щодо загублених, пошкоджених або зіпсованих правоустановчих документів, таких як: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт права власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку.
У таких випадках заявник повинен надати держреєстратору копію цього документа, завірену органом, який його видав, і оголошення щодо втрати документа, надруковане у ЗМІ. Впевнена, що в осіб, які забажають отримати копію документа, виникне багато проблем. По-перше, орган, який видавав документ, може вже не існувати, по-друге, в органу, котрий повинен видати копію, можуть бути відсутні
повноваження і порядок щодо видачі такої копії. Фактично правило, встановлене в порядку, перекладає проблему з хворої голови на здорову: Державна реєстраційна служба зобов’язана самостійно видати документ замість втраченого, пошкодженого або зіпсованого на підставі даних, отриманих від заявника.
До введення нового порядку інвестори новобудов подавали до ДРС неймовірну кількість документів на увесь будинок. Відтепер потрібно подавати значно менше документів. Однак проблема — в тому, щоб зобов’язати забудовника подати документи, наявність яких необхідна для реєстрації права власності за інвестором.
Як бачимо, нові правила реєстрації прав на нерухоме майно не упорядкують реєстрацію прав на нерухомість та не спростять процедуру реєстрації.
