Юридична консультація

Питання пенсії для дитини

Відповідно до ст.64 Сімейного кодексу Російської Федерації батьки є законними представниками своїх неповнолітніх дітей і виступають на захист їх інтересів в усіх державних органах та організаціях, перед якими особами, у тому числі в судах без спеціальних повноважень. З цього випливає, що безпосереднім одержувачем призначеної дитині пенсії по втраті годувальника є один з батьків дитини, у Вашому випадку батько дитини.

Однак, зазначені кошти батьки мають право витрачати лише на потреби дитини. Тому Ви можете звернутись до батька дитини до суду по місцю проживання батька з позовом про стягнення на користь дитини всіх пенсійних виплат, які він отримав.

На сьогодні міжнародним договором, який розповсюджує свою силу на виплату пенсії по втраті годувальника є багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав — учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яку підписали уряди Україна та Російська Федерація. Зазначеною Угодою передбачається, що пенсію громадянинові призначає та держава, де він проживає. Спільне зобов’язання урядів усіх держав полягає в тому, що у разі переїзду пенсіонера експорт пенсії не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться.

Угоди між Україною та Російською Федерацією, яка б регулювала переказ зазначеного Вами виду пенсії з Росії до України не існує.

Вказане означає, що якщо дитина проживає в Україні, то і отримувати пенсію по втраті годувальника вона має в Україні згідно Українського законодавства та в розмірах передбачених Українським законодавством.

Тобто, якщо Ви повідомите органи Пенсійного фонду Російської федерації про те, що дитина має постійне місце проживання в Україні виплата пенсії в Росії має припинитись. В цьому разі, Ви в разі оформлення в установленому Законом порядку опікунства над дитиною зможете претендувати на отримання на дитину пенсії по втраті годувальника згідно Українського законодавства та в розмірах передбачених Українським законодавством, але лише в разі за наявності у матері дитини на день смерті страхового стажу, який був би необхідний їй для призначення пенсії по III групі інвалідності (згідно міжнародної Угоди в стаж входить час роботи як на території Росії так і України).

Єдиним способом отримувати пенсію в розмірах передбачених Російським законодавством є отримання її законним опікуном дитини на території Російської федерації та подальший переказ її через фінансові установи на рахунок в Україні.

Про поділ майна після розлучення

Відповідно до ч.1 ст. 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладене, Ваш колишній чоловік може вимагати в судовому порядку визнання за ним права власності на частину реконструйованого будинку.

Щодо питання відшкодування вартості його частки в будинку то відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Враховуючи викладене, В разі, якщо Вашим чоловіком в суді буде доведено, що приймав участь в реконструкції будинку, внаслідок чого істотно збільшилась вартість будинку то присудження йому компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності можливо буде лише за його згодою та при умові внесення Вами відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст.. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) ( 2947-14 ) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Вказане означає, що перебіг строку позовної давності, який складається 3 роки почнеться не від дати розлучення, а від дати коли Ви своїми діями почнете перешкоджати своєму колишньому чоловіку користуватись або розпоряджатись спільним майном.