Юридична консультація

Питання спадкування

Відповідь:
Оскільки Ваша бабуся та її чоловік, перебуваючи в шлюбі побудували будинок, то цей будинок був їх спільною власністю, а тому після смерті Вашої бабусі відкрилась спадщина на збудованого будинку. Згідно цивільного законодавства спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки спадкодавця.
Враховуючи викладене Ваш батько та чоловік бабусі були спадкоємцями першої черги.
Відповідно до цивільного законодавства, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Таким чином, Ви можете прийняти частку спадщини, яка б мала належати Вашому батьку. Розмір цієї частки залежить від багатьох обставин, зокрема наявності чи відсутності заповіту, кількості спадкоємців першої черги після смерті бабусі, наявність осіб, які мали право на обов'язкову частку у спадщині.
Окрім того, з Вашого звернення вбачається, що і Ваш батько і Ви пропустили встановлений законодавством строк на прийняття спадщини, таким чином, Вам доведеться, скоріше всього у судовому порядку доводити поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини і Вашим батьком, у випадку якщо останній не проживав із бабусею на момент її смерті (тобто фактично на прийняв спадщину), і Вами.
Враховуючи викладене Вам необхідно звернутись до нотаріальної контори за останнім місцем проживання спадкодавця – бабусі із заявою про прийняття спадщини Вашої бабусі за правом спадкової трансмісії. У випадку якщо нотаріус відмовить Вам у оформленні права на спадщину бабусі, зокрема з причин пропуску строку звернення для прийняття спадщини, Вам доведеться звертатись до суду із позовною заявою про визнання за Вами як за спадкоємцем права власності на певну частину майна бабусі.

Питання звільнення

Відповідь:
Згідно ч.1 п.5 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку: нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Отже, якщо хвороба особи не пов'язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням та з хворобою для якої законодавством встановлений триваліший строк збереження місця роботи (туберкульоз), то роботодавець може звільнити особу на підставі п.5 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України - нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Підставою для такого звільнення є лікарняний листок або інше документальне підтвердження з лікувально-профілактичного закладу про хворобу особи більш ніж чотири місяці.

Проте, слід зазначити, що звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України це право а не обов’язок роботодавця, тобто якщо роботодавець погоджується із такими термінами непрацездатності, він може не звільняти таку особу. Крім того, роботодавець має право звільняти працівника тільки в період його хвороби, яка має продовжуватись більш як чотири місяці підряд. Тобто якщо хвора особа до спливу 4 місяців хвороби вийде на роботу на декілька днів, а потім знову візьме лікарняний, то це перериває сплив 4 місячного строку, який починає рахуватись з початку з моменту другого лікарняного.