» » » Особливості нотаріального посвідчення правочину про розпорядження спільним майном подружжя

Особливості нотаріального посвідчення правочину про розпорядження спільним майном подружжя

Шановні громадяни, цією статтею зверну Вашу увагу на основні правила укладення договорів розпорядження майном, яке відповідно до вимог Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя.

Чоловік і дружина мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Вони розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Кожен з подружжя має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Така згода має бути нотаріально засвідчена.

При наданні згоди другому з подружжя на розпорядження вашим спільним майном доцільно конкретно зазначати майно (адресу нерухомого майна та/або кадастровий номер земельної ділянки) та строки на які розповсюджується вказана згода. Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлюючого документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто; щодо житла, набутого за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; щодо земельної ділянки, набутої за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України тощо.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності. .

Що стосується посвідчення нотаріусом довіреностей, то вимоги ст. 65 Сімейного кодексу України щодо надання згоди другим із подружжя на розпорядження спільним майном не застосовуються, оскільки вони поширюються лише на укладання договорів стосовно такого майна.

Так, відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Довіреність же як один із способів представництва дає можливість або зобов’язує представника вчинити в майбутньому правочин від імені особи, яку представляють ( ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України).

Тобто, правочин щодо розпорядження майном дійсно може укладатися за участю представника, і представництво може ґрунтуватися у тому числі й на довіреності. Проте правові наслідки стосовно цього майна виникають у особи, яку представляють, саме у результаті такого правочину, а не після (у результаті) оформлення довіреності.
Для видачі довіреності (незалежно від обсягу наданих нею повноважень) згода другого з подружжя довірителя чинним законодавством не вимагається.

Сподіваюсь, що вищенаведене допоможе Вам в майбутньому реалізувати свої права та захистити свої інтереси.


З повагою, Наталія Петрівна Матвієць, приватний нотаріус
адреса: м.Буча, вул.Комсомольська, 15
телефон: роб. (04597) 48693, моб. (068) 1207998
Наталія Петрівна Матвієць, приватний нотаріус 
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.