Більшість ірпінчан старшого покоління пам’ятають про славні традиції міського шахово-шашкового клубу, який діє в Ірпені з 1981 року. Він зберігає багато цікавих імен, які стали знаковими в історії самого міста та в пам’яті його жителів. Тоді гра у шахи і шашки для багатьох справді була справжнім захопленням. На жаль, сьогодні дедалі менше молоді приходить до клубу, їх чий час активно наповнений різного роду телевізійним та комп’ютерним ширвжитком, яким заповнений сучасний ринок. Розважальна екранна індустрія поступово заміняє потреби дітей у творчості.
З цим не погоджується великий прихильник шахів, депутат Ірпінської міської ради Олександр МАРКУШИН, який вже не вперше виступає меценатом змагань. От і цього разу він разом із своїм другом та помічником Єгором ЯРМОЛІЧЕМ завітав до шахово-шашкового клубу, де з 19 по 26 лютого проходили змагання з шахів, щоб підтримати та заохотити юних спортсменів, нагородити призами. Змагання, до речі проходили, 5 днів. Був проведений основний турнір: першість з шахів серед школярів, у якому взяло участь 16 школярів (від першого до одинадцятого класу). 1 місце посів дев’ятикласник школи №3 Олександр Матюшинець (1995 року народження). Друге – учень школи №1 Максим Вехтєв (2002 р. н.). Третє – поділили між собою учень 11 класу школи №1 Сергій Черній (1994 р. н.) і учень 6 класу школи №17 Данило Клименко (1998 р. н.). Паралельно проходив фінал (чемпіонат серед міських шкіл). Чемпіоном школи №1 став учень 2 класу Максим Вехтєв, який виграв у всіх учнів (всього п’ять партій).
![]()
Друге місце серед школярів цієї школи посів учень 5 класу Раміз Асланов. Третє місце дісталося Сергію Чернію (11 клас). Підбито підсумки серед школярів 1-4 класів школи №2. Тут 1 місце посів Данило Галицький, учень 3 класу, друге місце - наймолодший учасник змагань, учень 1 класу Іван Ткаченко, якому лише через місяць виповнюється сім років, ІІІ місце - Богдан Войцехівський (2001 р.н.), учень 3-го класу. Дідусь Івана розповідав мені, чому нині активно намагається долучити онука до занять із шахів та шашок у шахово-шашковому клубі: «Тут і увага (треба стежити за ходами партнера, за змінами комбінації фігур на дошці), і уява (уявлення, як зміниться ситуація після ходу), і мислення (пошук оптимальних варіантів), і витримка, і рух до мети. Шкода, що шахи та шашки сьогодні не стали для нашої молоді такою універсальною грою, як для нас у свій час».
Олександр Маркушин (член партії «Удар») влаштував дітям справжнє свято. А після церемонії нагородження - вручення медалей, грамот та цікавих книг - на них чекав солодкий стіл, за який дітлахи щиро дякували організаторам свята. З усього було видно, що діти отримали багато позитивних емоцій, із задоволенням розходилися по домівках, проте, я впевнена, що на наступних вихідних вони знову прийдуть до клубу. Адже тут можна набагато цікавіше провести дозвілля за грою у шахи чи шашки. Тренер шахово-шашкового клубу Дмитро Гріценко говорить, що залюбки готовий працювати з дітками, аби тільки ті приходили до клубу, а не сиділи вдома цілими днями за комп’ютерними іграми!
І справді, чому б для наших дітей не відродити славні традиції шахово-шашкового клубу, якими може пишатися сучасний Ірпінь? Адже гра у шахи, каже Дмитро Гріценко, насправді моделює багато цікавих історій. Наразі розігрується партія, де є гра чорних з білими, але можна собі уявляти, що це, наприклад, протистояння двох ієрархічних соціальних утворень. Гравець мусить мислити як корпоративний або навіть державний стратег. Такі мотиви, за дослідженнями соціальної психології, є лише в лідерів, а їхнє співвідношення зі звичайними членами соціуму – приблизно 1 до 20. Тому Дмитро Гріценко стверджує, що шахи і шашки – це гра для лідерів. Саме так! До речі, сильні лідери, а це енергетична, а не моральна характеристика, – не бояться програшу. Але їхні амбіції вимагають перемог. Або людина удосконалюється, або покидає гру. Чому б вам, прихильники шашок і шахів, не прийти одного вихідного дня разом із своїми дітьми чи й онуками і не відновити у пам’яті знайому гру, яка, на мою думку, є не менш популярною, аніж модні нині серед молоді психологічні тренінги на тему «Як добитися успіху у житті?».
фото В. ЕННАНОВА
З цим не погоджується великий прихильник шахів, депутат Ірпінської міської ради Олександр МАРКУШИН, який вже не вперше виступає меценатом змагань. От і цього разу він разом із своїм другом та помічником Єгором ЯРМОЛІЧЕМ завітав до шахово-шашкового клубу, де з 19 по 26 лютого проходили змагання з шахів, щоб підтримати та заохотити юних спортсменів, нагородити призами. Змагання, до речі проходили, 5 днів. Був проведений основний турнір: першість з шахів серед школярів, у якому взяло участь 16 школярів (від першого до одинадцятого класу). 1 місце посів дев’ятикласник школи №3 Олександр Матюшинець (1995 року народження). Друге – учень школи №1 Максим Вехтєв (2002 р. н.). Третє – поділили між собою учень 11 класу школи №1 Сергій Черній (1994 р. н.) і учень 6 класу школи №17 Данило Клименко (1998 р. н.). Паралельно проходив фінал (чемпіонат серед міських шкіл). Чемпіоном школи №1 став учень 2 класу Максим Вехтєв, який виграв у всіх учнів (всього п’ять партій).
Друге місце серед школярів цієї школи посів учень 5 класу Раміз Асланов. Третє місце дісталося Сергію Чернію (11 клас). Підбито підсумки серед школярів 1-4 класів школи №2. Тут 1 місце посів Данило Галицький, учень 3 класу, друге місце - наймолодший учасник змагань, учень 1 класу Іван Ткаченко, якому лише через місяць виповнюється сім років, ІІІ місце - Богдан Войцехівський (2001 р.н.), учень 3-го класу. Дідусь Івана розповідав мені, чому нині активно намагається долучити онука до занять із шахів та шашок у шахово-шашковому клубі: «Тут і увага (треба стежити за ходами партнера, за змінами комбінації фігур на дошці), і уява (уявлення, як зміниться ситуація після ходу), і мислення (пошук оптимальних варіантів), і витримка, і рух до мети. Шкода, що шахи та шашки сьогодні не стали для нашої молоді такою універсальною грою, як для нас у свій час».
Олександр Маркушин (член партії «Удар») влаштував дітям справжнє свято. А після церемонії нагородження - вручення медалей, грамот та цікавих книг - на них чекав солодкий стіл, за який дітлахи щиро дякували організаторам свята. З усього було видно, що діти отримали багато позитивних емоцій, із задоволенням розходилися по домівках, проте, я впевнена, що на наступних вихідних вони знову прийдуть до клубу. Адже тут можна набагато цікавіше провести дозвілля за грою у шахи чи шашки. Тренер шахово-шашкового клубу Дмитро Гріценко говорить, що залюбки готовий працювати з дітками, аби тільки ті приходили до клубу, а не сиділи вдома цілими днями за комп’ютерними іграми!
І справді, чому б для наших дітей не відродити славні традиції шахово-шашкового клубу, якими може пишатися сучасний Ірпінь? Адже гра у шахи, каже Дмитро Гріценко, насправді моделює багато цікавих історій. Наразі розігрується партія, де є гра чорних з білими, але можна собі уявляти, що це, наприклад, протистояння двох ієрархічних соціальних утворень. Гравець мусить мислити як корпоративний або навіть державний стратег. Такі мотиви, за дослідженнями соціальної психології, є лише в лідерів, а їхнє співвідношення зі звичайними членами соціуму – приблизно 1 до 20. Тому Дмитро Гріценко стверджує, що шахи і шашки – це гра для лідерів. Саме так! До речі, сильні лідери, а це енергетична, а не моральна характеристика, – не бояться програшу. Але їхні амбіції вимагають перемог. Або людина удосконалюється, або покидає гру. Чому б вам, прихильники шашок і шахів, не прийти одного вихідного дня разом із своїми дітьми чи й онуками і не відновити у пам’яті знайому гру, яка, на мою думку, є не менш популярною, аніж модні нині серед молоді психологічні тренінги на тему «Як добитися успіху у житті?».
фото В. ЕННАНОВА
