Найпростішим шляхом є оскарження дій державного виконавця начальнику відділу ДВС, якому цей державний виконавець безпосередньо підпорядкований. Це жодною мірою не позбавляє права оскаржити дії державного виконавця і в суді.
Статтею 181 передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права.
Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються також господарським судом. Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором.
Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, також мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до зазначеного кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Незалежно від того, куди подається скарга на дії чи бездіяльність державного виконавця, вона має містити, зокрема, реквізити відповідного виконавчого документа (його назву та орган, який цей документ видав, дату його видачі, номер і резолютивну частину виконавчого документа), зміст оскаржуваних дій чи бездіяльності та норму Закону, яка порушена, а також виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Для подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС встановлено десятиденний строк (у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій вказаний термін зменшується до трьох днів), який обчислюється з дня, коли скаржникові стало відомо про порушення його прав та свобод або ж з дня, коли він повинен був би про це дізнатися. Але при цьому необхідно враховувати, що у випадку, коли законом передбачено спеціальний порядок обчислення строків подання скарги до суду, їх перебіг має визначатися саме за спеціальними нормами, а не за загальними правилами.
Наприклад, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк з моменту її отримання, оцінка арештованого майна – у той самий термін з дня отримання відповідного повідомлення про неї державного виконавця. Скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень господарських судів можуть бути подані скаржником протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли про неї стало відомо скаржникові, або з дня, коли дія мала б бути вчинена. Щоправда, за клопотанням скаржника суд може поновити пропущений ним строк подання скарги, але лише у тому разі, коли визнає причини, через які строк було пропущено, поважними.
Дотримання усіх вищезазначених правил щодо подання скарги на дії чи бездіяльність державних виконавців, звісно ж, ще не гарантує її задоволення, але принаймні забезпечить розгляд вашої скарги, для якого, до речі, також встановлено певні терміни. Так, скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника відділу ДВС, має бути розглянута у десятиденний строк, після чого повинна бути винесена постанова про задоволення чи відмову у задоволенні цієї скарги (ця постанова у десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу ДВС або до суду). Також десятиденний строк встановлено й для розгляду скарги у судовому засіданні, а за результатами цього розгляду суд або зобов'язує державного виконавця чи іншу посадову особу ДВС задовольнити вимоги скаржника й усунути відповідні порушення чи відновити його порушені права,свободи та інтереси іншим шляхом, або ж відмовляє в задоволенні скарги.
М. ЮЩЕНКО,
помічник прокурора м.Ірпінь