» » » Нотаріальне посвідчення заповіту

Нотаріальне посвідчення заповіту

Шановні громадяни! Для повного та правильного розуміння Вами такого поняття як «Заповіт» та його суті, роз’яснюю Вам вимоги чинного цивільного законодавства з цього питання.

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи з повною цивільною дієздатністю на випадок своєї смерті. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків. Заповідач самостійно визначає обсяг того, що передається у спадок, він може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті, які можуть йому належати в майбутньому, заповідати все майно або його частину. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Якщо в заповіті буде вказане майно, яке на момент відкриття спадщини буде втраченим чи взагалі не придбаним, то в цій частині заповіт буде недійсним. Частина спадщини, яка не включена до заповіту, спадкується за законом.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (якими, відповідно до Цивільного кодексу України є юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права). Заповідач також може позбавити права на спадкування будь-кого із спадкоємців без зазначення на це причин, крім тих спадкоємців, щодо яких законодавством встановлена обов’язкова частка у спадщині (малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки).

Складаючи заповіт заповідач має право підпризначити спадкоємця, тобто вказати в тексті заповіту особу або декількох осіб, до яких перейде право на спадкування вказаного в заповіті майна у випадку смерті першого спадкоємця до відкриття спадщини, неприйняття її, відмови від неї, усунення від спадкування, а також у разі відсутності умов при складанні заповіту з умовою. Крім цього,заповідач має право скласти заповіт з умовою, в якому він може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена в заповіті, наявністю певної умови (наприклад набуттям вищої освіти, народження дитини тощо). Особливість цього заповіту полягає в тому, що умова визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Особа, призначена в заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання цієї умови від неї не залежало.

Однією із особливостей заповіту є право спадкодавця на заповідальний відказ, тобто розпорядження заповідача, відповідно до якого на спадкоємця покладається обов’язок здійснити будь – яку дію на користь однієї чи кількох осіб (відказоодержувачів). Згаданими особами, на користь яких вчиняються певні дії, можуть бути як спадкоємці за законом, так і сторонні особи. Право користування майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців особи, якій надано таке право. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті особи, на користь якої він вчиняється.

Також цивільним законодавством встановлено право заповідача на здійснення секретного заповіту, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус на прохання заповідача може видати відповідне свідоцтво. У разі смерті заповідача нотаріусу подається свідоцтво про його смерть, після чого призначається день оголошення змісту заповіту.

Конверт із секретним заповітом відкривається нотаріусом в присутності заінтересованих осіб та двох свідків, після чого оголошується зміст заповіту. Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус роз’яснює зацікавленим особам їх право на тлумачення тексту заповіту. В цьому випадку спадкоємці тлумачитимуть волю спадкодавця, а не сам заповіт. Якщо згоди щодо тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про оголошення секретного заповіту та роз’яснює право на звернення до суду.

Громадянин при складанні заповіту може призначити виконавця заповіту, яким може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа. Якщо в заповіті спадкодавець зазначає спадкоємцями кількох осіб, то виконавцем заповіту може бути призначений один з них. Крім того, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом. Виконавець заповіту є гарантом здійснення волі заповідача, він забезпечує охорону прав та законних інтересів спадкоємців, інших зацікавлених осіб, здійснює управління спадщиною, тощо. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою.У тому випадку, якщо виконавець заповіту з будь – яких причин нездатний забезпечити виконання волі спадкодавця, спадкоємці можуть у судовому порядку усунути такого виконавця від виконання заповіту. У разі, якщо спадкодавець не призначив виконавця заповіту, якщо особа, яка була призначена спадкодавцем, відмовилась від виконання заповіту або була усунена від його виконання, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу, що не входить до кола спадкоємців. Коли спадкоємці не можуть дійти згоди щодо того, хто буде виконувати волю спадкодавця, то на їх вимогу виконавець заповіту призначається судом. У випадках, коли заповідач не призначив виконавця заповіту, або виконавець відмовився від виконання своїх повноважень, або його усунено від виконання заповіту за ініціативою спадкоємців, якщо цього потребують їх інтереси виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Заповідач може визначити у заповіті те майно, яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору – судом. Спадкоємцям надається право контролювати дії виконавця заповіту.

Цивільним кодексом України передбачено певні вимоги щодо складання та посвідчення заповіту. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт у зв’язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням заповіт у її присутності підписує інша особа. Відповідно підпис зазначеної особи засвідчується нотаріусом із зазначенням причин, з яких заповіт не може бути підписаний особисто спадкодавцем.

Заповіт має бути посвідчений державним або приватним нотаріусом та іншими посадовими, службовими особами, що мають право вчиняти нотаріальні дії. При посвідченні заповіту вищезазначеними службовими особами (крім посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування), а також у разі посвідчення заповіту від імені особи, яка через фізичні вади не може сама прочитати заповіт, є обов’язковою умовою присутність не менше двох свідків. В інших випадках посвідчення заповіту при свідках відбувається за бажанням заповідача.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про їх особи .

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізичні особи, які підписують заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Можливий варіант, коли нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо особа, яка бажає укласти заповіт, за станом здоров’я не в змозі з’явитися до нотаріальної контори, вона має право запросити нотаріуса додому, де, з врахуванням вимог законодавства про нотаріат, буде посвідчено заповіт.

Оскільки заповіт це особисте волевиявлення заповідача, то він має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Шановні громадяни, сподіваюсь, що дана стаття допоможе Вам здійснити своє право на складання, зміну та скасування заповіту, а також уникнути в подальшому судових спорів щодо визнання заповіту недійсним.

З повагою
Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу
Матвієць Наталія Петрівна (м. Буча, вул. Комсомольська, 15, тел. роб. (04597) 48-6-93, моб. 0681207998)
Наталія Петрівна Матвієць, приватний нотаріус 
юрконсультація
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.