Нещодавно учні 6 і 8 класів Ірпінської школи №2 побували на екскурсії, ініційованій Юрієм Мельничуком, завідувачем міським туристично-краєзнавчим відділом. Ним створені тематичні маршрути по історичних місцях Приірпіння.
Одним із таких маршрутів є екскурсія до села Рубежівка, яке деякий час належало Петру Могилі. Тут у минулому році, завдячуючи сільському голові М. Рябчуку, постав пам’ятник цьому видатному церковному та культурному діячу.
Протягом 14 років православний митрополичий престол у Києві судилося посідати нащадку давнього молдавського боярського роду Петру Могилі (1596 -1647). Із 1633 р. він — митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх (намісник) Константинопольського патріарха. Увійшли ці роки в історію України під назвою Могилянська доба.
Початкову освіту Могила здобув у Львівській братській школі. Потім були європейські університети, військова служба. Воював на боці поляків проти турків. У 1627 р. його обирають архімандритом Печерської лаври. Згуртовує навколо себе освічених людей, відкриває лаврську і вступає до київської братської школи. Невдовзі об’єднує їх у Києво-Могилянську колегію, організовану за зразком єзуїтських шкіл. Упорядковує богослужбову практику. У його «Требнику» викладені молитви і обряди, пояснення і настанови, як слід вести себе у тому чи іншому випадку, а «Катехізис» перекладений грецькою, латинською та польською мовами. У 1696 р. передрукований у Москві. Загалом залишив майже 20 різнопланових творів.
Петро Могила жив і служив у важкий час в історії української православної церкви. У 1596 році, через глибоку кризу у Православній церкві, київським митрополитом М. Рогозою і більшістю єпископів була підписана Берестейська унія (союз) з Римом. Дії Могили були спрямовані на примирення усіх православних – тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Обговорювалось і питання патріархату. Але собори, які скликались з того приводу, були безуспішними.
Помер Петро Могила у 50-річному віці. Згідно із заповітом його поховали у Києво-Печерській лаврі.
Усе своє майно та бібліотеку (одну з найбагатших на той час, де були твори Сенеки, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі, руські літописи, польські хроніки) заповів Києво-Могилянській колегії. У 1996 році канонізований.
![]()
Дата придбання Могилою Рубежівки точно невідома. Але збереглися його власноручні записи: «В літо 1629 р. іюля 15 в день святого князя Володимира, довелося мені бути в моєму монастирському сельці Рубежівці, у слуги мого Станіслава Третяка». У 1996 р. у Рубежівку приїздив родич Могили, румунський митрополит Нестор Олтенський. Подарував місцевому храму копію старовинної ікони П. Могили. В одному з музеїв Румунії зберігаються листи Петра Могили із Рубежівки до своїх румунських родичів.
Дорогою до села учні дізналися про дитячу колонію для безпритульних, де директором був брат видатного педагога К. Ушинського – Олександр. Основний тягар фінансових витрат взяв на себе Федір Терещенко – найбільший український меценат. Правда, колонія проіснувала тут недовго — її перевели у Київ. А у Ворзелі Федір Терещенко придбав для сім’ї своєї доньки Наталії Уварової будинок. Донька була такою ж подвижницею, як і батько. Закінчила курси акушерів і приймала пологи у Києві, де була власницею двох пологових будинків. Приймала пологи і у ворзельських жінок в одній із кімнат свого будинку. Зараз цей дім, після ремонту, став окрасою селища, його культурним центром. Про родину Терещенків дітям цікаво розповів ворзельський краєзнавець О. Соколенко.
Під час екскурсії діти побували також біля ворзельської «екзотики» - тюльпанового дерева.
Данута КОСТУРА
Одним із таких маршрутів є екскурсія до села Рубежівка, яке деякий час належало Петру Могилі. Тут у минулому році, завдячуючи сільському голові М. Рябчуку, постав пам’ятник цьому видатному церковному та культурному діячу.
Протягом 14 років православний митрополичий престол у Києві судилося посідати нащадку давнього молдавського боярського роду Петру Могилі (1596 -1647). Із 1633 р. він — митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх (намісник) Константинопольського патріарха. Увійшли ці роки в історію України під назвою Могилянська доба.
Початкову освіту Могила здобув у Львівській братській школі. Потім були європейські університети, військова служба. Воював на боці поляків проти турків. У 1627 р. його обирають архімандритом Печерської лаври. Згуртовує навколо себе освічених людей, відкриває лаврську і вступає до київської братської школи. Невдовзі об’єднує їх у Києво-Могилянську колегію, організовану за зразком єзуїтських шкіл. Упорядковує богослужбову практику. У його «Требнику» викладені молитви і обряди, пояснення і настанови, як слід вести себе у тому чи іншому випадку, а «Катехізис» перекладений грецькою, латинською та польською мовами. У 1696 р. передрукований у Москві. Загалом залишив майже 20 різнопланових творів.
Петро Могила жив і служив у важкий час в історії української православної церкви. У 1596 році, через глибоку кризу у Православній церкві, київським митрополитом М. Рогозою і більшістю єпископів була підписана Берестейська унія (союз) з Римом. Дії Могили були спрямовані на примирення усіх православних – тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Обговорювалось і питання патріархату. Але собори, які скликались з того приводу, були безуспішними.
Помер Петро Могила у 50-річному віці. Згідно із заповітом його поховали у Києво-Печерській лаврі.
Усе своє майно та бібліотеку (одну з найбагатших на той час, де були твори Сенеки, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі, руські літописи, польські хроніки) заповів Києво-Могилянській колегії. У 1996 році канонізований.
Дата придбання Могилою Рубежівки точно невідома. Але збереглися його власноручні записи: «В літо 1629 р. іюля 15 в день святого князя Володимира, довелося мені бути в моєму монастирському сельці Рубежівці, у слуги мого Станіслава Третяка». У 1996 р. у Рубежівку приїздив родич Могили, румунський митрополит Нестор Олтенський. Подарував місцевому храму копію старовинної ікони П. Могили. В одному з музеїв Румунії зберігаються листи Петра Могили із Рубежівки до своїх румунських родичів.
Дорогою до села учні дізналися про дитячу колонію для безпритульних, де директором був брат видатного педагога К. Ушинського – Олександр. Основний тягар фінансових витрат взяв на себе Федір Терещенко – найбільший український меценат. Правда, колонія проіснувала тут недовго — її перевели у Київ. А у Ворзелі Федір Терещенко придбав для сім’ї своєї доньки Наталії Уварової будинок. Донька була такою ж подвижницею, як і батько. Закінчила курси акушерів і приймала пологи у Києві, де була власницею двох пологових будинків. Приймала пологи і у ворзельських жінок в одній із кімнат свого будинку. Зараз цей дім, після ремонту, став окрасою селища, його культурним центром. Про родину Терещенків дітям цікаво розповів ворзельський краєзнавець О. Соколенко.
Під час екскурсії діти побували також біля ворзельської «екзотики» - тюльпанового дерева.
Данута КОСТУРА
