Україна вже 23 роки незалежна. Ті, хто на зорі Незалежності були юними, уже сивіють. А ті, хто тоді належав до старшого віку, нині залишають цей світ.
31 жовтня перестало битися серце бучанця, першого голови Ірпінської організації Руху Миколи Яковича Лабунського. Він народився 3 травня 1941 року.
Незалежність України вибороли ті покоління, які виросли й сформувалися за панування комуністичної ідеології і зросійщення. Але національні почуття переважили.
![]()
От і Микола Якович був членом Комуністичної партії, і навіть парторгом у радгоспі. Однак розмовляв українською мовою. Він посприяв будівництву нового приміщення лікарні в Михайлівці-Рубежівці. Бухгалтер М.Лабунський вивчав мову есперанто. Він став одним із ініціаторів створення Народного Руху України в Приірпінні. Навесні 1989 року Микола Лабунський спільно з Василем Кравченком і Михайлом Земляним зібрали понад 400 підписів під листом на підтримку ініціативи створення Руху. Лист було відправлено в ЦК КПУ і редакції газет «Літературна Україна» та «Правда Украины». Микола Лабунський спільно з Володимиром Мартинюком збирали добровільні пожертвування на проведення І і ІІ з,їздів Руху, на допомогу шахтарям-страйкарям і на створення фільму про Голодомор 1932-1933 років.
Тоді ще ніхто не міг знати чим закінчиться проголошена генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим перебудова – стане Україна незалежною чи тих, хто боровся за це, кинуть у тюрми, концтабори і знищать. Голова Ірпінської організації Руху Микола Лабунський організовує в Ірпені мітинги, які розхитують всевладдя Комуністичної партії. Становище в країні змінюється. В 1991 році в нашій міській газеті, яка тоді називалася «Прапор перемоги», з,являються резолюції мітингів жителів Приірпіння за підписом Лабунського із закликами боротися за Незалежну Україну, спорудити пам,ятник Тарасові Шевченку в Ірпені і встановити над Ірпінською міськрадою український національний прапор.
Коли було створено Ірпінський курінь Козацького товариства Київщини, головний бухгалтер Інституту скловолокна М.Лабунський виділив кошти для пошиття козакам національних одностроїв.
Після проголошення Незалежності в Україні зростає кількість партій. Микола Лабунський вступає в Конгрес українських націоналістів, очолює Ірпінську, потім Бучанську організації цієї партії. Вперше в Приірпінні вечори вшанування пам,яті Степана Бандери з нагоди дня його народження влаштував Микола Лабунський у 1995 році спочатку в Бучанській бібліотеці, а потім в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї.
Коли міська влада збиралася перенести наш музей у дві кімнати на другому поверсі Будинку культури Бучанського цегельного заводу, тобто по суті знищити цей заклад культури, Микола Якович був серед тих, хто виступив на захист музею і мене. Статтю з цієї теми він опублікував в «Ірпінському віснику» в березні 2000 року.
8 квітня 2000 року Миколу Лабунського обрали головою Ірпінської «Просвіти». Він також вступив до Братства ОУН – УПА. Микола Якович подарував Ірпінському історико-краєзнавчому музею виявлену в Бучі печатку дивізії Армії Української Народної Республіки. У 2011 році Лабунський надав ксерокопії перших документів Руху в Приірпінні для виставки в нашому музеї. Спільно з іншими патріотами М.Лабунський організовує щорічні поїздки до могили вояків УПА в селі Мигалки Бородянського району. Він та інші націоналісти дбають про збереження цієї могили. В неділю 12 жовтня цього року Лабунський востаннє взяв участь у вшануванні полеглих у Мигалках борців за Незалежність України.
В тому, що ми живемо в незалежній країні, є і заслуга Миколи Лабунського. З кожним роком меншає кількість людей, які сколихнули народ і в 1991 році добилися проголошення Незалежності України. Тоді це вдалося зробити мирним шляхом. Нині ми мусимо відстояти Незалежність Батьківщини зі зброєю в руках.
31 жовтня перестало битися серце бучанця, першого голови Ірпінської організації Руху Миколи Яковича Лабунського. Він народився 3 травня 1941 року.
Незалежність України вибороли ті покоління, які виросли й сформувалися за панування комуністичної ідеології і зросійщення. Але національні почуття переважили.
От і Микола Якович був членом Комуністичної партії, і навіть парторгом у радгоспі. Однак розмовляв українською мовою. Він посприяв будівництву нового приміщення лікарні в Михайлівці-Рубежівці. Бухгалтер М.Лабунський вивчав мову есперанто. Він став одним із ініціаторів створення Народного Руху України в Приірпінні. Навесні 1989 року Микола Лабунський спільно з Василем Кравченком і Михайлом Земляним зібрали понад 400 підписів під листом на підтримку ініціативи створення Руху. Лист було відправлено в ЦК КПУ і редакції газет «Літературна Україна» та «Правда Украины». Микола Лабунський спільно з Володимиром Мартинюком збирали добровільні пожертвування на проведення І і ІІ з,їздів Руху, на допомогу шахтарям-страйкарям і на створення фільму про Голодомор 1932-1933 років.
Тоді ще ніхто не міг знати чим закінчиться проголошена генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим перебудова – стане Україна незалежною чи тих, хто боровся за це, кинуть у тюрми, концтабори і знищать. Голова Ірпінської організації Руху Микола Лабунський організовує в Ірпені мітинги, які розхитують всевладдя Комуністичної партії. Становище в країні змінюється. В 1991 році в нашій міській газеті, яка тоді називалася «Прапор перемоги», з,являються резолюції мітингів жителів Приірпіння за підписом Лабунського із закликами боротися за Незалежну Україну, спорудити пам,ятник Тарасові Шевченку в Ірпені і встановити над Ірпінською міськрадою український національний прапор.
Коли було створено Ірпінський курінь Козацького товариства Київщини, головний бухгалтер Інституту скловолокна М.Лабунський виділив кошти для пошиття козакам національних одностроїв.
Після проголошення Незалежності в Україні зростає кількість партій. Микола Лабунський вступає в Конгрес українських націоналістів, очолює Ірпінську, потім Бучанську організації цієї партії. Вперше в Приірпінні вечори вшанування пам,яті Степана Бандери з нагоди дня його народження влаштував Микола Лабунський у 1995 році спочатку в Бучанській бібліотеці, а потім в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї.
Коли міська влада збиралася перенести наш музей у дві кімнати на другому поверсі Будинку культури Бучанського цегельного заводу, тобто по суті знищити цей заклад культури, Микола Якович був серед тих, хто виступив на захист музею і мене. Статтю з цієї теми він опублікував в «Ірпінському віснику» в березні 2000 року.
8 квітня 2000 року Миколу Лабунського обрали головою Ірпінської «Просвіти». Він також вступив до Братства ОУН – УПА. Микола Якович подарував Ірпінському історико-краєзнавчому музею виявлену в Бучі печатку дивізії Армії Української Народної Республіки. У 2011 році Лабунський надав ксерокопії перших документів Руху в Приірпінні для виставки в нашому музеї. Спільно з іншими патріотами М.Лабунський організовує щорічні поїздки до могили вояків УПА в селі Мигалки Бородянського району. Він та інші націоналісти дбають про збереження цієї могили. В неділю 12 жовтня цього року Лабунський востаннє взяв участь у вшануванні полеглих у Мигалках борців за Незалежність України.
В тому, що ми живемо в незалежній країні, є і заслуга Миколи Лабунського. З кожним роком меншає кількість людей, які сколихнули народ і в 1991 році добилися проголошення Незалежності України. Тоді це вдалося зробити мирним шляхом. Нині ми мусимо відстояти Незалежність Батьківщини зі зброєю в руках.
