Можливість дожити до 100 років Бог дав не кожному. Та увібравши у своїй пам’яті досвід поколінь, пройшовши власний життєвий шлях, такі люди стають кладезем мудрості та стійкості.
![]()
15 серпня жителю Бучі Петру Антоновичу Сливці виповнилося 100 років. З цією радісною подією його приїхали привітати представники Бучанської міської ради – заступник міського голови Лариса Матюшенко, начальник Управління праці та соцзахисту населення Ганна Назаренко і директор Територіального центру Йосип Краснодемський.
Вони передали ювіляру вітальну адресу від Президента України Віктора Януковича. У ній Глава держави дякує за самовіддану багаторічну працю, зичить міцного здоров’я, злагоди і благополуччя.
Дійсно, не можна не вклонитися перед багатим досвідом, незламністю духу перед воєнним лихоліттям та труднощами післявоєнної відбудови. Усе це випало на долю чоловіка, який попри негаразди дякує за кожен прожитий день.
Життя прекрасне навіть у старості. Адже позбувшись зайвої метушні, фальшивих цінностей – поринаєш у спокій і споглядання світу. Це новий етап, який потрібно вміти прийняти і поважати. І він дорогого вартий.
Особливо, якщо поряд – любляча і дбайлива родина. А Петру Антоновичу з цим пощастило – дочка і зять піклуються про свого батька, оберігають. Це при тому, що всі разом живуть в однокімнатній квартирці. Зв’язок поколінь не можливо розірвати.
Народився Петро Сливка у селі Залісся, Житомирської області. Ще змалечку був звиклий до роботи. А потім війна… Пройшов її від початку до кінця, закінчив у Берліні. Тому сповна відчув і пережив страхіття тих часів. Чоловік був двічі поранений і навіть зараз у руці, як гіркий спомин, сидить куля. Медики порадили не чіпати, сказали – так буде краще. От і співіснують удвох, «змагаючись» хто кого переможе. Має у своєму арсеналі численні воєнні нагороди: орден Перемоги, два ордени Слави (за три – давали звання Героя Радянського Союзу), багато медалей.
Під час війни з ним трапилася одна історія. Уже бойові дії наближалися до кінця. Він стоїть із командиром, тримає за поводи коня. І раптово в них потрапляє міна – розривається. Офіцер загинув, А Петро Антонович із пораненням, але живий, потрапляє до шпиталю. Мабуть, Бог оборонив від смерті. Це ще раз доводить, що у кожного своя доля і свій час, який треба провести на цій землі.
Ще донедавна, кожного року, 9 травня, чоловік виходив на Парад. Адже то був час тріумфу, перемоги над ворогом, перемоги над смертю. Він завжди виступав перед жителями села, був наставником для молодших. Зараз сили вже не ті, щоб кудись йти, але подумки – він завжди повертається у минулі часи.
![]()
Після закінчення війни Петро Сливка працював у місцевому колгоспі. Спеціальної освіти немає, але є безмежна любов до землі, трудолюбство. Вийшов на пенсію лише після смерті дружини. Чоловіку на той час вже було 73 роки. Але при цьому не сидів склавши руки: домашні клопоти, господарство – все на ньому.
Так у чому ж секрет довголіття?
Посміхаючись, відповідає: помірно їсти, багато фізично працювати і жити у гармонії із собою. За життя – ніколи ні з ким не сварився, у нього не було ворогів чи недоброзичливців. І він ніколи ні на кого не сердився. А ще потрібно мати повноцінний сон. Чарку за обідом собі дозволяв, але не більше: ніколи не зловживав спиртним, не палить.
Проте головний секрет: бути простою людиною, але з добрим серцем і чистою совістю. Тоді і довгий вік не соромно прожити...
15 серпня жителю Бучі Петру Антоновичу Сливці виповнилося 100 років. З цією радісною подією його приїхали привітати представники Бучанської міської ради – заступник міського голови Лариса Матюшенко, начальник Управління праці та соцзахисту населення Ганна Назаренко і директор Територіального центру Йосип Краснодемський.Вони передали ювіляру вітальну адресу від Президента України Віктора Януковича. У ній Глава держави дякує за самовіддану багаторічну працю, зичить міцного здоров’я, злагоди і благополуччя.
Дійсно, не можна не вклонитися перед багатим досвідом, незламністю духу перед воєнним лихоліттям та труднощами післявоєнної відбудови. Усе це випало на долю чоловіка, який попри негаразди дякує за кожен прожитий день.
Життя прекрасне навіть у старості. Адже позбувшись зайвої метушні, фальшивих цінностей – поринаєш у спокій і споглядання світу. Це новий етап, який потрібно вміти прийняти і поважати. І він дорогого вартий.
Особливо, якщо поряд – любляча і дбайлива родина. А Петру Антоновичу з цим пощастило – дочка і зять піклуються про свого батька, оберігають. Це при тому, що всі разом живуть в однокімнатній квартирці. Зв’язок поколінь не можливо розірвати.
Народився Петро Сливка у селі Залісся, Житомирської області. Ще змалечку був звиклий до роботи. А потім війна… Пройшов її від початку до кінця, закінчив у Берліні. Тому сповна відчув і пережив страхіття тих часів. Чоловік був двічі поранений і навіть зараз у руці, як гіркий спомин, сидить куля. Медики порадили не чіпати, сказали – так буде краще. От і співіснують удвох, «змагаючись» хто кого переможе. Має у своєму арсеналі численні воєнні нагороди: орден Перемоги, два ордени Слави (за три – давали звання Героя Радянського Союзу), багато медалей.
Під час війни з ним трапилася одна історія. Уже бойові дії наближалися до кінця. Він стоїть із командиром, тримає за поводи коня. І раптово в них потрапляє міна – розривається. Офіцер загинув, А Петро Антонович із пораненням, але живий, потрапляє до шпиталю. Мабуть, Бог оборонив від смерті. Це ще раз доводить, що у кожного своя доля і свій час, який треба провести на цій землі.
Ще донедавна, кожного року, 9 травня, чоловік виходив на Парад. Адже то був час тріумфу, перемоги над ворогом, перемоги над смертю. Він завжди виступав перед жителями села, був наставником для молодших. Зараз сили вже не ті, щоб кудись йти, але подумки – він завжди повертається у минулі часи.
Після закінчення війни Петро Сливка працював у місцевому колгоспі. Спеціальної освіти немає, але є безмежна любов до землі, трудолюбство. Вийшов на пенсію лише після смерті дружини. Чоловіку на той час вже було 73 роки. Але при цьому не сидів склавши руки: домашні клопоти, господарство – все на ньому.
Так у чому ж секрет довголіття?
Посміхаючись, відповідає: помірно їсти, багато фізично працювати і жити у гармонії із собою. За життя – ніколи ні з ким не сварився, у нього не було ворогів чи недоброзичливців. І він ніколи ні на кого не сердився. А ще потрібно мати повноцінний сон. Чарку за обідом собі дозволяв, але не більше: ніколи не зловживав спиртним, не палить.
Проте головний секрет: бути простою людиною, але з добрим серцем і чистою совістю. Тоді і довгий вік не соромно прожити...
