У минулому номері газети ми вже писали про юного бучанця, який став головним героєм фільму «12-річний Шерлок Холмс». Стрічка транслювалася на телеканалі СТБ і привернула увагу чималої кількості глядачів. Тож, ми вирішили ближче познайомитися з цим кмітливим, оригінальним і талановитим хлопчиком – Владиславом Бабенко.
![]()
- Владиславе, чим ти захоплюєшся окрім кіно? Де навчаєшся?
- Я навчаюся у п’ятому класі Бучанської Української гімназії. Мені подобається читати фантастику і детективи. Ще дуже люблю співати – щось легке, що лягає на душу. Тому і вступив до Бучанської школи мистецтв ім. Левка Ревуцького на вокальне відділення та гітару. З початку нового навчального року буду відвідувати ці творчі секції.
Зі шкільних предметів найближче – це англійська, українська та російська мови і фізкультура.
- Як сталося, що тебе запросили знятися у фільмі?
- При гімназії працює театральна студія, і я майже рік відвідував заняття з акторської майстерності. Наш художній керівник Лідія Хуторян сказала, що в мене є хист до цієї справи. Якимось чином вона дізналася, що телеканал СТБ проводить кастинг серед дітей на роль у фільмі, й порекомендувала мені спробувати свої сили. Навіть сама туди відвезла. Довелося «суперничати» із 150-ма хлопцями-однолітками. Скажу чесно, було трохи страшно і я не знав, як потрібно поводитися. Та все вийшло саме собою – дали завдання, я почав щось говорити перед камерою і режисерам це сподобалося.
- Як проходили зйомки: було складно вжитися у свою роль?
- Нелегко. Найскладнішим для мене виявилося підпалити димову шашку. Тож, кіношники зробили 15 дублів, перш, ніж сцена вийшла вдало. Фільм знімався близько місяця – якраз узимку. І ледь не щодня потрібно було їздити на знімальний майданчик, який знаходився за 90 кілометрів від Бучі – у селі Проців Бориспільського району. Стомився страшенно. Та й деякі сцени були екстремальними: за допомогою простирадла тікав через вікно, перестрибував паркан та ін. Але це моє – я люблю лазити по деревах, навіть бешкетувати трохи можу. Тому розумів, чого від мене хочуть дорослі, і навіть багато в чому грав самого себе.
- Старші колеги тобі чимось допомагали?
- Трохи балували і жаліли. Взагалі, там до мене всі дуже добре ставилися, опікали. Правда, іноді режисер вимагав бути більш серйознішим і зібратися, щоб не затягувати знімальний процес.
Особливо я зблизився з актором, який грав роль психолога у фільмі. За сюжетом ми не дуже ладнали – ніколи не могли знайти спільну мову. Ось так: у житті все буває інакше, ніж у кіно.
- Які ролі тобі вже доводилося грати?
- У театральному гуртку грав Тома Сойєра, вовка з казки «Червона шапочка» та інші ролі. Хоча їх було небагато, проти всі вони – цікаві і різнопланові.
- Ти вирішив, що і в майбутньому будеш займатися творчою діяльністю?
- Так. Я вже давно мріяв знятися у кіно і нарешті це здійснилося. Але дуже хочу стати професійним актором. Розумію, що потрібно буде старатися і багато працювати, але я готовий до цього. Поки що нових пропозицій не надходило, але я думаю, що в мене все ще попереду.
- А рідні не проти такого вибору? Адже професія актора складна і потребує чималих зусиль, щоб самореалізуватися?
- Вони переживають за мене. Але жодного разу навіть не намагалися зробити так, щоб я відмовився від своєї мрії. Родичі розуміють, що я від того щасливий і в подальшому будуть підтримувати будь-яке моє починання.
- Кого мрієш зіграти і що робиш, аби досягти поставленої мети?
- Мабуть, хочу зіграти самого Шерлока Холмса – загадкову, розумну і дуже винахідливу людину. Тим більше, що все це не вигадки – був колись такий детектив.
А що для цього роблю? Насамперед, постійно вдосконалюю свою акторську майстерність, репетирую та оптимістично дивлюся у майбутнє. Хочеться вірити, що й у подальшому моя гра буде переконливою і приноситиме глядачам моральне задоволення. Особливо – бучанцям.
- Владиславе, чим ти захоплюєшся окрім кіно? Де навчаєшся?- Я навчаюся у п’ятому класі Бучанської Української гімназії. Мені подобається читати фантастику і детективи. Ще дуже люблю співати – щось легке, що лягає на душу. Тому і вступив до Бучанської школи мистецтв ім. Левка Ревуцького на вокальне відділення та гітару. З початку нового навчального року буду відвідувати ці творчі секції.
Зі шкільних предметів найближче – це англійська, українська та російська мови і фізкультура.
- Як сталося, що тебе запросили знятися у фільмі?
- При гімназії працює театральна студія, і я майже рік відвідував заняття з акторської майстерності. Наш художній керівник Лідія Хуторян сказала, що в мене є хист до цієї справи. Якимось чином вона дізналася, що телеканал СТБ проводить кастинг серед дітей на роль у фільмі, й порекомендувала мені спробувати свої сили. Навіть сама туди відвезла. Довелося «суперничати» із 150-ма хлопцями-однолітками. Скажу чесно, було трохи страшно і я не знав, як потрібно поводитися. Та все вийшло саме собою – дали завдання, я почав щось говорити перед камерою і режисерам це сподобалося.
- Як проходили зйомки: було складно вжитися у свою роль?
- Нелегко. Найскладнішим для мене виявилося підпалити димову шашку. Тож, кіношники зробили 15 дублів, перш, ніж сцена вийшла вдало. Фільм знімався близько місяця – якраз узимку. І ледь не щодня потрібно було їздити на знімальний майданчик, який знаходився за 90 кілометрів від Бучі – у селі Проців Бориспільського району. Стомився страшенно. Та й деякі сцени були екстремальними: за допомогою простирадла тікав через вікно, перестрибував паркан та ін. Але це моє – я люблю лазити по деревах, навіть бешкетувати трохи можу. Тому розумів, чого від мене хочуть дорослі, і навіть багато в чому грав самого себе.
- Старші колеги тобі чимось допомагали?
- Трохи балували і жаліли. Взагалі, там до мене всі дуже добре ставилися, опікали. Правда, іноді режисер вимагав бути більш серйознішим і зібратися, щоб не затягувати знімальний процес.
Особливо я зблизився з актором, який грав роль психолога у фільмі. За сюжетом ми не дуже ладнали – ніколи не могли знайти спільну мову. Ось так: у житті все буває інакше, ніж у кіно.
- Які ролі тобі вже доводилося грати?
- У театральному гуртку грав Тома Сойєра, вовка з казки «Червона шапочка» та інші ролі. Хоча їх було небагато, проти всі вони – цікаві і різнопланові.
- Ти вирішив, що і в майбутньому будеш займатися творчою діяльністю?
- Так. Я вже давно мріяв знятися у кіно і нарешті це здійснилося. Але дуже хочу стати професійним актором. Розумію, що потрібно буде старатися і багато працювати, але я готовий до цього. Поки що нових пропозицій не надходило, але я думаю, що в мене все ще попереду.
- А рідні не проти такого вибору? Адже професія актора складна і потребує чималих зусиль, щоб самореалізуватися?
- Вони переживають за мене. Але жодного разу навіть не намагалися зробити так, щоб я відмовився від своєї мрії. Родичі розуміють, що я від того щасливий і в подальшому будуть підтримувати будь-яке моє починання.
- Кого мрієш зіграти і що робиш, аби досягти поставленої мети?
- Мабуть, хочу зіграти самого Шерлока Холмса – загадкову, розумну і дуже винахідливу людину. Тим більше, що все це не вигадки – був колись такий детектив.
А що для цього роблю? Насамперед, постійно вдосконалюю свою акторську майстерність, репетирую та оптимістично дивлюся у майбутнє. Хочеться вірити, що й у подальшому моя гра буде переконливою і приноситиме глядачам моральне задоволення. Особливо – бучанцям.
