Формуванню основ духовно-морального виховання молоді в сучасній педагогічній науці відводиться провідне місце. Це пояснюється тим, що педагогічній науці необхідно відродити ідеал цілісного виховання, щоб воно охоплювало всю особистість дитини. Звичайно, неможливо і недоцільно повністю відновити те, що було сто чи двісті років тому назад. Кожна епоха розвитку людства має свої особливості, свою привабливість. Наша епоха характеризується значними науковими і технічними досягненнями.
Людство надзвичайно полегшило своє побутове життя. Але разом із зростанням матеріального добробуту відбувається духовно-моральний занепад суспільства. Пригадаймо часи Римської імперії за правління імператора Юлія Цезаря. Римляни говорили: «Імператоре, ті, що помирають, тебе славлять». Дійсно матеріальний добробут не завжди приводить до внутрішнього задоволення особистості, він навіть в більшій мірі робить людину рабом цього світу. Будівництво «раю» на землі приводить до запустіння і руйнування духовного світу людини. Сьогодні ми живемо в спустошеному світі, який настільки світоглядно розділений, що по суті виробити спільний педагогічно-виховний напрямок дуже складно.
Перспективним напрямком є педагогічне дослідження духовно-морального розвитку суспільства. Цей напрям допомагає відновлювати традиції, життєві устрої, національний досвід. Історично наша держава будувалась на православних традиціях, які дають можливість духовного осмислення життєвих явищ і слідуванню релігійним духовно-моральним уявленням про людину.
Саме православне вчення розкриває таємниці сутності людини, гармонійного поєднання душі і тіла. Неможливо, щоб душа розвивався окремо від тіла, а тіло окремо від душі. Знаючи, що дух в людині має Божественне начало, стає зрозумілим, що має відбуватися процес постійного вдосконалення людини. Вдосконалення повинне бути гармонійним. Все в людині створене прекрасним, немає в Божому творінні недоліку.
Людина отримала від Бога найбільший дар ? свободу. Та не кожна людина може правильно розпорядитися цим даром. Свобідною може відчути себе людина, яка не ув’язнила себе гріхом. Чітке усвідомлення цих істин відкриває перед школярами шлях до вдосконалення.
Сьогодення ставить перед педагогікою свої умови. Сучасні діти залежні від телебачення, комп’ютерних ігор та інших надзвичайно різноманітних розваг. Дитяча злочинність, проституція та наркоманія—проблеми, що в наш час звернули на себе увагу всього суспільства.
Виховання духовно-моральних цінностей—процес не простий, повільний, вимагає комплексного підходу. Не можна тут не навести вислів А. С. Макаренка: « Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все і більш за все люди». Зі всім складним світом оточуючої дійсності дитина входить в незліченне число стосунків, із яких незмінно розвивається, переплітається з іншими стосунками, ускладнюється моральним і фізичним зростом самої дитини. Увесь цей «хаос» не піддається начебто жодному обліку, тим не менше, він створює в кожен момент певні зміни в особистості дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним – ось перше завдання виховання.
Перш за все потрібно дослідити мету виховання дитини.
***
Протоієрей Микола Кригін
Людство надзвичайно полегшило своє побутове життя. Але разом із зростанням матеріального добробуту відбувається духовно-моральний занепад суспільства. Пригадаймо часи Римської імперії за правління імператора Юлія Цезаря. Римляни говорили: «Імператоре, ті, що помирають, тебе славлять». Дійсно матеріальний добробут не завжди приводить до внутрішнього задоволення особистості, він навіть в більшій мірі робить людину рабом цього світу. Будівництво «раю» на землі приводить до запустіння і руйнування духовного світу людини. Сьогодні ми живемо в спустошеному світі, який настільки світоглядно розділений, що по суті виробити спільний педагогічно-виховний напрямок дуже складно.
Перспективним напрямком є педагогічне дослідження духовно-морального розвитку суспільства. Цей напрям допомагає відновлювати традиції, життєві устрої, національний досвід. Історично наша держава будувалась на православних традиціях, які дають можливість духовного осмислення життєвих явищ і слідуванню релігійним духовно-моральним уявленням про людину.
Саме православне вчення розкриває таємниці сутності людини, гармонійного поєднання душі і тіла. Неможливо, щоб душа розвивався окремо від тіла, а тіло окремо від душі. Знаючи, що дух в людині має Божественне начало, стає зрозумілим, що має відбуватися процес постійного вдосконалення людини. Вдосконалення повинне бути гармонійним. Все в людині створене прекрасним, немає в Божому творінні недоліку.
Людина отримала від Бога найбільший дар ? свободу. Та не кожна людина може правильно розпорядитися цим даром. Свобідною може відчути себе людина, яка не ув’язнила себе гріхом. Чітке усвідомлення цих істин відкриває перед школярами шлях до вдосконалення.
Сьогодення ставить перед педагогікою свої умови. Сучасні діти залежні від телебачення, комп’ютерних ігор та інших надзвичайно різноманітних розваг. Дитяча злочинність, проституція та наркоманія—проблеми, що в наш час звернули на себе увагу всього суспільства.
Виховання духовно-моральних цінностей—процес не простий, повільний, вимагає комплексного підходу. Не можна тут не навести вислів А. С. Макаренка: « Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все і більш за все люди». Зі всім складним світом оточуючої дійсності дитина входить в незліченне число стосунків, із яких незмінно розвивається, переплітається з іншими стосунками, ускладнюється моральним і фізичним зростом самої дитини. Увесь цей «хаос» не піддається начебто жодному обліку, тим не менше, він створює в кожен момент певні зміни в особистості дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним – ось перше завдання виховання.
Перш за все потрібно дослідити мету виховання дитини.
***
Протоієрей Микола Кригін
