Такого напливу письменників у Ворзелі, напевне, ще не було, як під час зустрічі двох літературних студій: „Дебют” (м.Ірпінь) та „Перехрестя” (м.Київ), які зібралися 24 травня в ЦК ”Уваровський дім”. Дві з половиною години заповнили поезія, проза, авторська пісня під супровід гітари і фортепіано, знайомство із діяльністю студій та новими книжками прибулих авторів. Про близький нам літературний гурт „Дебют” ми уже мали нагоду розповісти вам на сторінках „Ворзельських вістей” (у грудні 2007 – січні 2008 року у статтях „З-під літер пробивалася трава…”). Сьогодні ж хочемо познайомити із київськими літераторами, яких об`єднала у Будинку письменників відома поетеса Вікторія Осташ.
- Вікторіє, чому ваша студія має таку назву – „Перехрестя”?
- “Перехрестя” – це перетин мов, культур, поглядів, сув’язь поколінь, необмежена палітра жанрів і стилів etc. Хрестики на пам’ять, що їх занотовують наші душі. І ті перехресні стежки, якими блукаємо в пошуках себе… Назва “Перехрестя” відображає і можливість розширювати потрактування головних організаційних засад і естетичних орієнтирів нашого гурту.
- Як давно виникла Ваша студія і хто стояв біля її витоків?
- “Перехрестя” з`явилося навесні 2003 року, завдячуючи щасливій випадковості, якщо випадковості взагалі існують. Своїм батьком-натхненником вважаємо письменника, шевченківського лауреата В’ячеслава Медвідя, котрий не просто інспірував появу нової (саме київського ареалу) літстудії при НСПУ, але й дуже допомагав нам на початковому етапі: і порадами, і своєю присутністю, і навіть організаційно. Зокрема, його зусиллями було видано кілька випусків газети “Гранослов’я”, значну частку матеріалів якої автори присвятили нашій літстудії. За ініціативи В’ячеслава Медвідя студійці почали відвідувати щорічні “семінари молодих літераторів” тощо.
- Чи у змозі подібні студії та творчі семінари витворити письменника?
- Звісно, самі по собі ні. Необхідно сформувати середовище, аби запустились у дію внутрішні механізми. Той “запуск” відбувається просто зараз, от-от. А тоді, вперше, знайшлось трохи талановитого “молодняка”, так званих початківців, більшість із яких не вповні уявляла мету нашого зібрання. Але назву студії було активовано, початкові “настанови” оприлюднено, і почалося активне письменницьке життя...
- Ви ніколи не запитували себе: а для чого, власне, почали збиратися?
- Мабуть, тому, що не можемо не збиратися, бо людей зі спільними зацікавленнями притягує одне до одного. Звісно, дехто не затримується в літстудії, бо не знаходить себе серед нас. І це нормальний процес, якщо не заперечувати свободу вибору. А ми її не заперечуємо. Тим більше – одним із головних завдань лістудійці одразу виокремили сприяння свободі творчості учасників. Ніхто з-поміж нас ніколи не намагався обмежувати одне одного: ані у виборі мови (хоча переважна більшість – і генетично, і за мовою – є українськими авторами), ані в жанровому чи стилістичному плані, ані в тематиці.
- Хто відвідує студію літстудію „Перехрестя”?
- Серед наших учасників – люди різних професій, хоча і переважно гуманітарії: літредактори і журналісти, філологи й історики, режисери й звукорежисери, викладачі й науковці (практикуючі і потенційні). Ядро літстудії становлять молоді київські письменники (поети і прозаїки), але радо приймаємо усіх: головне – не місце про-життя, а ставлення до життя, тлумачення його сенсу. І, звісно, бачення свого місця в літературі. Увійти до кола літстудії “Перехрестя” може кожен, якщо він є творчою особистістю, зберігає молодість душі і схильність до копіткої праці над собою. Приємно, що в нашому середовищі приживаються лише ті, хто прагне знайти себе, зокрема – в літературі, для кого не є першочерговими такі утилітарні речі, як-от – якнайскоріше опублікування, елементи особистої „розкрути” та інші, які за всіх часів залишаються і залишатимуться на маргінесах справжньої творчості. Закладений з самого початку принцип не масовості, непопсовості було розгорнуто в практичній площині завдяки зусиллям тих, кого тепер можна назвати кістяком літстудії в теперішньому її вигляді.
Серед найактивніших учасників наших зустрічей – поет і прозаїк Леся Мручківська, прозаїки Олександра Шаповал і Майя Степанова (Степ), поети Надія Садова, Володимир Осипенко, Юлія Бережко-Камінська, Інна Прокопович, Олександр Козинець, Дмитро Княжич, Олег Здорик, В’ячеслав Рассипаєв, поет і бард Валентина Захарченко-Бурцева, поети і прозаїки Марина Єщенко та Євгенія Чугуй. Про життєздатність „літстудійного” організму” свідчить притік нової крови: своєрідним подарунком до 5-ліття є долучення до нашого кола трьох наймолодших – Альони Тищенко, Нелі Радчук і Катерини Луганської.
- Я чула, що „Перехрестя” вже навіть філію свою має...
- Так, наприкінці 2006 року започатковано таку філію в дитячій бібліотеці №9 (вул. Білоруська, 34). Збираємося зазвичай кожну останню п’ятницю місяця. Зустрічі починаються о 18 годині.
- Яким чином можна з вами поспілкуватися тим, хто також пише вірші чи прозу і хотів би долучитися до „Перехрестя”?
- Поспілкуватись з нами можна за ел.адресами: [email protected] та [email protected], на традиційних зібраннях у приміщенні НСПУ (вул. Банкова, які відбуваються кожен другий вівторок місяця о 17 годині, та під час зустрічей у філії. Запрошуємо до співпраці всіх, кого цікавить сучасна література: її творців і пошановувачів!
Юлія Миколаївна БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА
- Вікторіє, чому ваша студія має таку назву – „Перехрестя”?
- “Перехрестя” – це перетин мов, культур, поглядів, сув’язь поколінь, необмежена палітра жанрів і стилів etc. Хрестики на пам’ять, що їх занотовують наші душі. І ті перехресні стежки, якими блукаємо в пошуках себе… Назва “Перехрестя” відображає і можливість розширювати потрактування головних організаційних засад і естетичних орієнтирів нашого гурту.
- Як давно виникла Ваша студія і хто стояв біля її витоків?
- “Перехрестя” з`явилося навесні 2003 року, завдячуючи щасливій випадковості, якщо випадковості взагалі існують. Своїм батьком-натхненником вважаємо письменника, шевченківського лауреата В’ячеслава Медвідя, котрий не просто інспірував появу нової (саме київського ареалу) літстудії при НСПУ, але й дуже допомагав нам на початковому етапі: і порадами, і своєю присутністю, і навіть організаційно. Зокрема, його зусиллями було видано кілька випусків газети “Гранослов’я”, значну частку матеріалів якої автори присвятили нашій літстудії. За ініціативи В’ячеслава Медвідя студійці почали відвідувати щорічні “семінари молодих літераторів” тощо.
- Чи у змозі подібні студії та творчі семінари витворити письменника?
- Звісно, самі по собі ні. Необхідно сформувати середовище, аби запустились у дію внутрішні механізми. Той “запуск” відбувається просто зараз, от-от. А тоді, вперше, знайшлось трохи талановитого “молодняка”, так званих початківців, більшість із яких не вповні уявляла мету нашого зібрання. Але назву студії було активовано, початкові “настанови” оприлюднено, і почалося активне письменницьке життя...
- Ви ніколи не запитували себе: а для чого, власне, почали збиратися?
- Мабуть, тому, що не можемо не збиратися, бо людей зі спільними зацікавленнями притягує одне до одного. Звісно, дехто не затримується в літстудії, бо не знаходить себе серед нас. І це нормальний процес, якщо не заперечувати свободу вибору. А ми її не заперечуємо. Тим більше – одним із головних завдань лістудійці одразу виокремили сприяння свободі творчості учасників. Ніхто з-поміж нас ніколи не намагався обмежувати одне одного: ані у виборі мови (хоча переважна більшість – і генетично, і за мовою – є українськими авторами), ані в жанровому чи стилістичному плані, ані в тематиці.
- Хто відвідує студію літстудію „Перехрестя”?
- Серед наших учасників – люди різних професій, хоча і переважно гуманітарії: літредактори і журналісти, філологи й історики, режисери й звукорежисери, викладачі й науковці (практикуючі і потенційні). Ядро літстудії становлять молоді київські письменники (поети і прозаїки), але радо приймаємо усіх: головне – не місце про-життя, а ставлення до життя, тлумачення його сенсу. І, звісно, бачення свого місця в літературі. Увійти до кола літстудії “Перехрестя” може кожен, якщо він є творчою особистістю, зберігає молодість душі і схильність до копіткої праці над собою. Приємно, що в нашому середовищі приживаються лише ті, хто прагне знайти себе, зокрема – в літературі, для кого не є першочерговими такі утилітарні речі, як-от – якнайскоріше опублікування, елементи особистої „розкрути” та інші, які за всіх часів залишаються і залишатимуться на маргінесах справжньої творчості. Закладений з самого початку принцип не масовості, непопсовості було розгорнуто в практичній площині завдяки зусиллям тих, кого тепер можна назвати кістяком літстудії в теперішньому її вигляді.
Серед найактивніших учасників наших зустрічей – поет і прозаїк Леся Мручківська, прозаїки Олександра Шаповал і Майя Степанова (Степ), поети Надія Садова, Володимир Осипенко, Юлія Бережко-Камінська, Інна Прокопович, Олександр Козинець, Дмитро Княжич, Олег Здорик, В’ячеслав Рассипаєв, поет і бард Валентина Захарченко-Бурцева, поети і прозаїки Марина Єщенко та Євгенія Чугуй. Про життєздатність „літстудійного” організму” свідчить притік нової крови: своєрідним подарунком до 5-ліття є долучення до нашого кола трьох наймолодших – Альони Тищенко, Нелі Радчук і Катерини Луганської.
- Я чула, що „Перехрестя” вже навіть філію свою має...
- Так, наприкінці 2006 року започатковано таку філію в дитячій бібліотеці №9 (вул. Білоруська, 34). Збираємося зазвичай кожну останню п’ятницю місяця. Зустрічі починаються о 18 годині.
- Яким чином можна з вами поспілкуватися тим, хто також пише вірші чи прозу і хотів би долучитися до „Перехрестя”?
- Поспілкуватись з нами можна за ел.адресами: [email protected] та [email protected], на традиційних зібраннях у приміщенні НСПУ (вул. Банкова, які відбуваються кожен другий вівторок місяця о 17 годині, та під час зустрічей у філії. Запрошуємо до співпраці всіх, кого цікавить сучасна література: її творців і пошановувачів!
Юлія Миколаївна БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА
