В Україні вже чимало мертвих земель — це фіксують знімки з космосу, про це волають науковці, але не хоче чути держава..
В Україні є регіони, де якість землі така ж, як в голодні роки після Другої світової війни. Куди поділися славетні українські чорноземи – досліджував Віталій Ковач.
Колись про українські лани казали: "Встроми палицю в землю – заколоситься". Але в Академії аграрних наук запевняють, що таких родючих земель, як колись, в Україні вже майже немає.
Антон Третяк, академік-секретар української Академії аграрних наук: "Коли ми робимо розрахунки по балансу гумусу, який є у ґрунтах, то ми бачимо, що ми зменшили кількість внесення органічних і мінеральних добрив, а культури продовжуємо висівати інтенсивні на цих землях. І в результаті з 2002 року по суті спостерігається мінусовий баланс гумусу".
Землю-годувальницю саму треба годувати. Без мінеральних та органічних добрив вона виснажується. За статистикою, тільки 15% господарств дають їй те, що треба, а решта господарюють старим дідівським методом. Якось посіяли – щось вродить.
Дати якнайменше – отримати якнайбільше. У гонитві за прибутком родючий шар ґрунту перетворюють на попіл. Найбільша біда господарств – недотримання сівозміни та економія добрив. Порівняно з 90-тим роком, їх вносять у 8 разів менше. Як наслідок - природна врожайність зернових 20 центнерів з гектару. Через 15 років такого визискування землі навіть це вже буде рекорд.
У лабораторії Чернігівського обласного центру родючості ґрунтів дослідили, що віддача поліських земель зараз така, як після Великої вітчизняної війни.
Микола Мукосій, заступник директора Чернігівського обласного центру охорони родючості ґрунтів: "Якщо нічого не робити, не вносити добрив, не працювати як потрібно на землі, то через 5-17 років, особливо у Поліських районах, ґрунти виснажаться настільки, що вже там важко буде отримати урожай".
Втрата родючості обернеться для села крахом. Земля не перетвориться на пустелю, але доведеться витрачати мільярди, щоб повернути їй здатність плодоносити. З космосу видно, що країна помережена дрібними наділами, на яких кожен господарює як заманеться.
Олександр Колодяжний, генеральний директор українського Центру менеджменту землі та ресурсів: "Дуже чітко видно ерозію ґрунтів, також ці зміни відбуваються, і на супутникових знімках це видно".
Реальної картини використання землі та її стану сьогодні не знає ніхто. Дослідженнями з космосу держава не цікавиться, а на землі – увесь час не до того. Про створення служби ґрунтів, яка діятиме на зразок податкової міліції, говорять цілу п’ятирічку, однак жоден уряд її так і не створив. Тому захистити землю нікому і визискувати її можна безкарно.
В Україні є регіони, де якість землі така ж, як в голодні роки після Другої світової війни. Куди поділися славетні українські чорноземи – досліджував Віталій Ковач.
Колись про українські лани казали: "Встроми палицю в землю – заколоситься". Але в Академії аграрних наук запевняють, що таких родючих земель, як колись, в Україні вже майже немає.
Антон Третяк, академік-секретар української Академії аграрних наук: "Коли ми робимо розрахунки по балансу гумусу, який є у ґрунтах, то ми бачимо, що ми зменшили кількість внесення органічних і мінеральних добрив, а культури продовжуємо висівати інтенсивні на цих землях. І в результаті з 2002 року по суті спостерігається мінусовий баланс гумусу".
Землю-годувальницю саму треба годувати. Без мінеральних та органічних добрив вона виснажується. За статистикою, тільки 15% господарств дають їй те, що треба, а решта господарюють старим дідівським методом. Якось посіяли – щось вродить.
Дати якнайменше – отримати якнайбільше. У гонитві за прибутком родючий шар ґрунту перетворюють на попіл. Найбільша біда господарств – недотримання сівозміни та економія добрив. Порівняно з 90-тим роком, їх вносять у 8 разів менше. Як наслідок - природна врожайність зернових 20 центнерів з гектару. Через 15 років такого визискування землі навіть це вже буде рекорд.
У лабораторії Чернігівського обласного центру родючості ґрунтів дослідили, що віддача поліських земель зараз така, як після Великої вітчизняної війни.
Микола Мукосій, заступник директора Чернігівського обласного центру охорони родючості ґрунтів: "Якщо нічого не робити, не вносити добрив, не працювати як потрібно на землі, то через 5-17 років, особливо у Поліських районах, ґрунти виснажаться настільки, що вже там важко буде отримати урожай".
Втрата родючості обернеться для села крахом. Земля не перетвориться на пустелю, але доведеться витрачати мільярди, щоб повернути їй здатність плодоносити. З космосу видно, що країна помережена дрібними наділами, на яких кожен господарює як заманеться.
Олександр Колодяжний, генеральний директор українського Центру менеджменту землі та ресурсів: "Дуже чітко видно ерозію ґрунтів, також ці зміни відбуваються, і на супутникових знімках це видно".
Реальної картини використання землі та її стану сьогодні не знає ніхто. Дослідженнями з космосу держава не цікавиться, а на землі – увесь час не до того. Про створення служби ґрунтів, яка діятиме на зразок податкової міліції, говорять цілу п’ятирічку, однак жоден уряд її так і не створив. Тому захистити землю нікому і визискувати її можна безкарно.
