» » Немає щеплень у дітей і медоглядів у працівників — зась до закладу освіти?

Немає щеплень у дітей і медоглядів у працівників — зась до закладу освіти?

Поширення кору в Україні породило різні думки про щеплення, серед яких були як обгрунтовані, так і безпідставні. Заборона відвідувати заклади освіти дітям, які не мають щеплень, підняла хвилю обурення серед батьків, які відмовилися вакцинувати своїх дітей. Вони обстоювали думку про порушення конституційного права на освіту. Так це чи ні — роз’яснює експерт.

Олег ЮДІН,
адвокат, член комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України.

Норма про те, що без профілактичних щеплень дітей не допускають до закладу освіти, встановлена статтею 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III; далі — Закон про захист населення від інфекційних хвороб). Вона — імперативна. Для її реалізації не потрібно, щоб влада на місцях видавала будь-які додаткові рішення.
Дітей приймають у заклад освіти за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому вони перебувають під медичним наглядом. Довідку видають на підставі даних медичного огляду дитини, якщо:
- немає медичних протипоказань для перебування дитини в закладі освіти;
- дитині проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Тож розвінчаємо міфи про порушення конституційних прав дітей, які не мають щеплення, а також працівників, які не пройшли обов’язкові медичні огляди, щодо відвідування ними закладу освіти.

Міф 1. Про порушення права на освіту

Відмова допускати дітей, які не мають щеплень, у заклади освіти спричинила хвилю обурення. Ті, хто не вакцинував дітей із різних причин, за винятком медичних, заговорили про порушення конституційних прав дитини на освіту. Вони посилаються на положення статті 53 Конституції України (далі — Конституція). Згідно з ними кожен має право на освіту, а держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти.
Проаналізуймо цю норму в системному аналізі з іншими нормами.
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції).
Тому аналізуючи норми статей 3 і 53 Конституції, не можна не визнати пріоритетність питань забезпечення безпеки життя, здоров’я і безпеки людини над правом на освіту.
Хто наполягає на тому, що «має конституційне право», розглядає правовідносини крізь призму «Я — ЗАБОРОНА». А ситуацію необхідно розглядати крізь призму «Я — СУСПІЛЬСТВО». Адже інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров’я її громадян.

Здобувачі освіти зобов’язані:
- поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
- відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля (ч. 3 ст. 53 Закону України «Про освіту»).
Тобто кожен повинен піклуватися не лише про власне здоров’я, а й оточуючих. Саме тому заборона, передбачена статтею 15 Закону про захист населення від інфекційних хвороб, є цивілізованою і не суперечить нормам Конституції, оскільки спрямована на реалізацію її норм, встановлених статтею 3.

Права, встановлені Конституцією, реалізуються строго визначеними способами, а не як кому заманеться. В деяких випадках ці конституційні права можуть бути й обмежені.
Наприклад, право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання може бути обмежене на підставі статті 29 Закону про захист населення від інфекційних хвороб у разі введення КМУ карантину на певних територіях. За карантину тимчасово обмежують осіб, що проживають у певній місцевості. Вони не мають права виїжджати за межі цієї території.

Обмеження вводять, аби забезпечити безпеку життя і здоров’я тих громадян, які не проживають на карантинній території та можуть бути інфіковані, якщо не вжити заходів ізоляції.

Оскільки кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці (ч. 4 ст. 43 Конституції), то присутність у закладі освіти нещепленої дитини порушує конституційне право педагогів на роботу в безпечних умовах, бо така дитина несе потенційну загрозу для їхнього життя і здоров’я.
Отже, держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, реалізує свій обов’язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я не лише всіх дітей і працівників закладу освіти, а й так захищає нещеплену дитину. Тому порушення права на освітутут немає. Право на освіту гарантовано всім, але реалізувати його, як і більшість інших конституційних прав, можна відповідно до визначеної процедури.

Міф 2. Про порушення права на працю

Конституцією передбачено право людини на працю. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції). Однак це конституційне право може бути також обмежене за медичними показниками.

Особа хоче працювати водієм або льотчиком, але її не допускають до професії, оскільки за станом здоров’я вона не може виконувати таку роботу. Але ж особа хоче реалізувати своє «конституційне право», оскільки «в Конституції не сказано», що висновки лікаря можуть стати перешкодою до професії. Ситуація абсурдна, але вона ілюструє не меншу абсурдність аргументів про те, що доступ до закладу освіти не може бути обмежений за медичними показниками, а саме — через відсутність щеплень.

Педагогічні працівники підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, аби виявити хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, визначеному законодавством (ст. 15 Закону про захист населення від інфекційних хвороб).

Якщо педагогічний працівник ухиляється від медичного огляду, то, на підставі статті 46 КЗпП України, його слід відсторонити від роботи. І таке обмеження є цілком конституційним, оскільки хворий працівник загрожує життю і здоров’ю як дітей, так і колег. У цій ситуації також не можна говорити про порушення конституційного права на працю.

Жоден із батьків, хто вимагає допустити до занять свою нещеплену дитину, не захотів би, щоб її навчав педагог без медичного огляду і без щеплень. Тобто такий, який є потенційно небезпечним для здоров’я дітей.

Отже, норми Конституції необхідно ретельно аналізувати й застосовувати системно, не висмикуючи лише ті, які подобаються і є зручними.
Будьте послідовними і не забувайте, що право однієї особи на освіту чи працю закінчується там, де починається право колективу на безпеку життя і здоров’я.
www.edirshkoly.mcfr.ua 
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
"Гостi" не можуть коментувати дану новину.