Під гаслом "Бучанці своїх не лишають ніколи" волонтери Бучанської Варти повернулись з чергової подорожі на війну з російським агрессором.
10-13 липня 2016 року. Біля 2000 км.
Відвідали
93-ю бригаду,
25-й ОМПБ " Київська Русь,
11-й ОМПБ " Київська Русь"
та Святогірський монастир, де живут сироти з Дебальцево та Вуглегірська.
На бойові підрозділи було доставлено крупи (гречка, рис), вермішель, тушонка, домашня консервація, енергетики, консерви, сухі борщі та супи від наших друзів з "Кухарської Сотні Приірпіння", паракорди від "Браслети для виживання" солодощі, цигарки, медицина, прапори, деяка військова омуніція, питна та мінеральна води, газети з рідної Бучі та Слово Боже.
А тепер все по порядку.
В цей раз їхали з причепом. Завантажились "під зав'язку" і під містом Ізюмом, Харьківської області сталася поломка причепа, але добрі люди за кілька годин відремонтували.
![]()
![]()
Спершу відвідали 93-ю бригаду, де воює бучанец Анатолій Проценко, позивний "Батя", він найстарший з бучанців на фронті. "Батя" нас дуже чекав, як і весь його підрозділ. Його тут дуже поважають. Хлопці розповіли, що часто звертаються до нього за порадою з різними проблемами, а він зі своїм життєвим досвідом завжди підсказує.
Дуже вразило те, як хлопці зраділи гречаним крупам, казали, що не їли гречку кілька місяців, командуваня бригадою передало їм один раз по жмені кожному. Відпочили трохи, а кухня нагодувала смачним борщем.
Поговорили з бійцями про життя, про цю війну, про майбутне України. Настрій у всіх бойовий!
Рушили далі на 25-й батальйон. По фронтовим грунтовим дорогам, яких не має по суті, добрались до підрозділу аж під вечір понеділка. Заночували у ще одного буцанця з позивним "Комуніст". Всю ніч по позицям української армії терористи гатили з "градів", 152-го та 122-го мм.
Вранці розвантажились та рушили на 11-й ОМПБ " Київська Русь ". Там тримає оборону з перших днів війни на "нулях" ще один бучанець Андрій Блонський.
Коли проїзжаєшь та дивишся на ті всі лани та поля навколо, краса неймовірна, то розумієшь, це Україна і ніхто її жодного клаптика не віддасть!
![]()
![]()
На 11-й бат ще додатково привезли канцелярію. Також передали велику маскувальну сітку(10м.*3м.), яку сплела сліпа жіночка с Тетеріва, Бородянського району. Окрема подяка їй за це від хлопців.
Далі був Святогірський монастир, куди завезли іграшки, одежу та солодощі для малечі. Кожен раз, як ми відвідуємо монастир, отец Давід, який ними піклується запрошує нас на обідню трапезу, під час якої розповів, що сиріт вже не 191, як було спочатку війни, а лиш 70. Почувши добрі новини та поспілкувавшись трохи, рушили додому.
![]()
Хотілося б ще розповісти про кафе "Полтавські Галушки", що розташоване прямо біля дороги, на 202-му кілометрі траси Київ-Харьків, с. Вільшанка, Полтавської області. Хазяїн кафе Сергій Жученко вже два роки безкоштовно кормить бійців та волонтерів смачним борщем та галушами. Повертаючись з війни, ми неодноразово зупинялись у нього, перепочити та поїсти, поспілкуватися з приємним чоловіком про "волонтерські будні". Справжній патріот, який крім безкоштовних обідів, ще дуже сильно допомогає фронту. Бучанські підприємці мають брати приклад з нього!
Хочемо висловити велику подяку від бійців всім, хто допомогає фронту в Бучі.
Патріотам України, які приносять у наш кошик збору допомоги фронту продукти у ТЦ "Модуль"(Екомаркет) та Екомаркет (Акваріус), хто передає кошти на пальне для подорожі, хто ремонтує волонтерські машини, техніку з фронту, хто приносить на штаб Бучанської Варти (вул. Києво-Мироцька, 104-б, м. Буча) продукти, хто передає військову форму, взуття та омуніцю. Ви є надійний тил для наших хлопців!
Сторінка в соцмережі Фейсбук: https://www.facebook.com/buchavarta/
Також просимо долучатись всіх до підтримки наших бійців. Вони там кожен день захищають наш спокійний сон!
10-13 липня 2016 року. Біля 2000 км.
Відвідали
93-ю бригаду,
25-й ОМПБ " Київська Русь,
11-й ОМПБ " Київська Русь"
та Святогірський монастир, де живут сироти з Дебальцево та Вуглегірська.
На бойові підрозділи було доставлено крупи (гречка, рис), вермішель, тушонка, домашня консервація, енергетики, консерви, сухі борщі та супи від наших друзів з "Кухарської Сотні Приірпіння", паракорди від "Браслети для виживання" солодощі, цигарки, медицина, прапори, деяка військова омуніція, питна та мінеральна води, газети з рідної Бучі та Слово Боже.
А тепер все по порядку.
В цей раз їхали з причепом. Завантажились "під зав'язку" і під містом Ізюмом, Харьківської області сталася поломка причепа, але добрі люди за кілька годин відремонтували.
Спершу відвідали 93-ю бригаду, де воює бучанец Анатолій Проценко, позивний "Батя", він найстарший з бучанців на фронті. "Батя" нас дуже чекав, як і весь його підрозділ. Його тут дуже поважають. Хлопці розповіли, що часто звертаються до нього за порадою з різними проблемами, а він зі своїм життєвим досвідом завжди підсказує.
Дуже вразило те, як хлопці зраділи гречаним крупам, казали, що не їли гречку кілька місяців, командуваня бригадою передало їм один раз по жмені кожному. Відпочили трохи, а кухня нагодувала смачним борщем.
Поговорили з бійцями про життя, про цю війну, про майбутне України. Настрій у всіх бойовий!
Рушили далі на 25-й батальйон. По фронтовим грунтовим дорогам, яких не має по суті, добрались до підрозділу аж під вечір понеділка. Заночували у ще одного буцанця з позивним "Комуніст". Всю ніч по позицям української армії терористи гатили з "градів", 152-го та 122-го мм.
Вранці розвантажились та рушили на 11-й ОМПБ " Київська Русь ". Там тримає оборону з перших днів війни на "нулях" ще один бучанець Андрій Блонський.
Коли проїзжаєшь та дивишся на ті всі лани та поля навколо, краса неймовірна, то розумієшь, це Україна і ніхто її жодного клаптика не віддасть!
На 11-й бат ще додатково привезли канцелярію. Також передали велику маскувальну сітку(10м.*3м.), яку сплела сліпа жіночка с Тетеріва, Бородянського району. Окрема подяка їй за це від хлопців.
Далі був Святогірський монастир, куди завезли іграшки, одежу та солодощі для малечі. Кожен раз, як ми відвідуємо монастир, отец Давід, який ними піклується запрошує нас на обідню трапезу, під час якої розповів, що сиріт вже не 191, як було спочатку війни, а лиш 70. Почувши добрі новини та поспілкувавшись трохи, рушили додому.
Хотілося б ще розповісти про кафе "Полтавські Галушки", що розташоване прямо біля дороги, на 202-му кілометрі траси Київ-Харьків, с. Вільшанка, Полтавської області. Хазяїн кафе Сергій Жученко вже два роки безкоштовно кормить бійців та волонтерів смачним борщем та галушами. Повертаючись з війни, ми неодноразово зупинялись у нього, перепочити та поїсти, поспілкуватися з приємним чоловіком про "волонтерські будні". Справжній патріот, який крім безкоштовних обідів, ще дуже сильно допомогає фронту. Бучанські підприємці мають брати приклад з нього!Хочемо висловити велику подяку від бійців всім, хто допомогає фронту в Бучі.
Патріотам України, які приносять у наш кошик збору допомоги фронту продукти у ТЦ "Модуль"(Екомаркет) та Екомаркет (Акваріус), хто передає кошти на пальне для подорожі, хто ремонтує волонтерські машини, техніку з фронту, хто приносить на штаб Бучанської Варти (вул. Києво-Мироцька, 104-б, м. Буча) продукти, хто передає військову форму, взуття та омуніцю. Ви є надійний тил для наших хлопців!
Сторінка в соцмережі Фейсбук: https://www.facebook.com/buchavarta/
Також просимо долучатись всіх до підтримки наших бійців. Вони там кожен день захищають наш спокійний сон!
