Тваринництво – справа прибуткова, якщо правильно нею займатися. У цьому переконані в ТОВ «КСП «Україна», що в селі Синяк Вишгородського району, яке нині входить до бучанської об’єднаної територіальної громади. І хоч синяківці практично починали, як мовиться, з нуля, проте уже нині вони впевнено стоять на шляху зростання виробництва м’яса, позаяк на науковій основі ретельно займаються розведенням м’ясної худоби. Відтак з кожним роком у господарстві збільшується поголів’я ВРХ.- Ми й справді, - каже головний зоотехнік сільгосппідприємства Андрій Іванушко, - починали господарювати з нуля. Попередня «Україна» внаслідок фінансово-економічних негараздів зачахла, тому й припинила своє існування. Тож з власниками земельних паїв заключили нові договори. Тепер у нашому розпорядженні майже 1000 га сільськогосподарських земель.
Ще два роки тому з чималим перебільшенням можна було назвати ці землі придатними для вирощування сільгосппродукції. Вони були густо порослі чагарниками та бур’янами місцями в зріст людини. Щоб перевести ці землі у ріллю, придатну для посіву зернових та багаторічних трав, довелось закупити їм потужний «Джон Дір» з різноманітною причіпною і навісною технікою до нього.
Плугів у поле не пускають, тому усі сільгоспугіддя лише дискують та культивують. Це дає можливість економити на паливно-мастильних матеріалах та зберігати вологу у грунті.
Між іншим, в ТОВ «КСП «Україна» мають ще чимало самохідної та причіпної і навісної техніки. Є в них достатньо й автомобілів, причому різної вантажопідйомності. Запаслися на весну насінням ярих та багаторічних трав.Нині в полі уже колоситься 300 га посівів озимої пшениці.
Минулоріч на орендованих угіддях вирощували жито й овес, а 120 га залучили для випасання худоби. Та, як відомо, минулий рік був надзвичайно засушливим, тож урожай видався мізерним: в середньому близько 18 центнерів з гектара. Овес з 1 га видав зерна ще менше. До речі, за так званих колгоспних часів, майже всі землі цього господарства поливались. На жаль, все зрошувальне обладнання з полів «зникло» у невідомому напрямку ще до нових господарів. А без поливу посівів досягнути достойного врожаю зернових і багаторічних трав на цих землях практично неможливо. Одне слово, керівники цього господарства вирішили потужно розвивати лише м’ясну галузь тваринництва. Нині вони уже мають майже 200 голів великої рогатої худоби волинської м’ясної породи. А мріють довести його до 1200 голів. Відтак планують побудувати власний м’ясопереробний цех, адже продавати худобу переробним комбінатам економічно не вигідно.
Тут літом худобу випасають загоновим методом на посівах багаторічних трав. Зимою вона живе і харчується на відкритому повітрі під навісами і має постійний доступ до приміщень, щоб у погану погоду там сховатись. Корми роздають тільки механізовано. Для цього закупили польський кормороздатчик.
Спеціалісти цього господарства переконані, що м’ясне скотарство за сприятливих умов годівлі і утримання худоби дає змогу відносно швидко наростити обсяги виробництва високоякісної і дешевої яловичини та шкіряної сировини. Порівняно з молочним тваринництвом воно потребує, говорять тут, у 6 – 7 разів менше трудових затрат і втричі – енергетичних та ресурсних витрат.
Синяківці стверджують, що у межах бучанської об’єднаної територіальної громади майбутнє за м’ясним скотарством. Адже ця худоба поїдає дешевші корми, потребує менше капітальних споруд.
У ТОВ «КСП «Україна» приділяють значну увагу також удосконаленню технології вирощування ремонтних телиць для поповнення м’ясного поголів’я. В основу її покладають контроль за стандартами приростів живої маси, щоб у 6 – 18-місячному віці, вони мали живу масу 340 – 390 кг.
Приємно, що синяківці не на словах, а на ділі підтверджують свою спроможність, навіть за нинішніх фінансово-економічних негараздів, не лише виживати, а й працювати творчо та результативно. Воістину, лихі вітри вдумливих не ламають.
