




Юні дарування читали вірші, співали, танцювали та прославляли народного улюбленця, а старші - виконували більш серйозні речі, написані Шевченком. Окремої уваги заслуговують маленькі бучанки-бандуристки – учениці школи мистецтв ім. Левка Ревуцького. Вони настільки захоплююче грали на національному інструменті, що не залишили байдужим жодного глядача, оселивши в їхніх серцях почуття прекрасного.
У кожному святі головне не стільки зовнішня атрибутика (хоча і вона має бути), як настрій з яким все це відбувається, щирість у вчинках і віра у краще. Все це було. Хоча б тому, що привід для урочистостей справді вагомий: вже багато поколінь Кобзар невидимо надихає земляків на нові звершення, боротьбу за краще життя, гордість за країну, де живеш. А тому його творчість й досі знає, цінує і поважає кожен – від малого до великого, як і годиться справжнім українцям.
[media=http://youtu.be/WyKP4VM6K2U]