У сім’ї народилось дитятко…
– Хай воно росте вам здоровим, розумним, щасливим, щоб радувало вас і всіх людей, – бажають рідні, друзі, знайомі.
Дитина росте, розквітає , як цвіт яблуневий… Шукаємо, придумуємо, чим нагодувати смачненьким, в що одягнути-взути, щоб було, як лялечка. А, не дай Боже, прихворів – не спимо, дмухаємо на гарячий лобик, молимось Богу, щоб послав здоров’я дорогому дитяті. І дитина 4-5-літнього віку, почувши молитву мами, тата чи бабусі, вже може спитати, що ми кажемо, до кого звертаємось, кого просимо. Настає благодатний момент: найпростішими словами скажемо малюкові, що просимо у Бога, і, якщо дуже щиро робимо це, то Він прийде на допомогу.
![]()
В храмі на честь образу Матері Божої Всецариці вже другий рік працює церковно-приходська недільна школа для дітей. Тут один раз в тиждень збираються дітки 3-10 років. Заняття проводить настоятель храму о. Олександр Козинець, разом з організатором школи Тетяною Мокрєцовою (малювання, ліплення, конструювання, підготовка до свят тощо) та Сергієм Івановичем (англійська мова).
Отець Олександр, звертаючи увагу дітей на красу оточуючого світу, дає дітям зрозуміти, що ця краса і така гармонія в природі не могла виникнути випадково, вона з’явилася з волі Бога, а людина – найвище творіння Боже. І тому людина має так прожити своє життя, щоб бути гідною свого високого призначення. Звичайно, такі поняття даються дітям в простій, доступній формі. Діти отримують перші знання із Закону Божого, перші поняття про події Священної історії, про Святе Письмо, вчать перші молитви.
Дуже подобаються дітям заняття, які проводить наша прихожанка Тетяна Леонідівна. Діти з великим задоволенням і з великою охотою малюють, вирізують, клеять. Готують вітальні листівки, малюнки, композиції до християнських свят: Різдва Христового, Великодня, Вознесіння на ін. Бачили б ви, яке розмаїття цих виробів, який розквіт дитячої фантазії. І відчули б, як у цих, здавалося б, іграшкових речах звучать серйозні, майже дорослі, думки.
Про заняття з англійської мови мені навіть розказати важко. Чую через двері, як охоче, голосно, хором і поодинці повторюють за Сергієм Івановичем англійські слова, називають по-англійськи предмети, співають пісеньки, що їх чують на диску, намагаються вступити в діалог з вчителем, з товаришами. І це дітки різні за віком – від 3-х до 7-ми років. Це треба почути і побачити!
![]()
Ну, добре, це діти, батьки яких вирішили, що можна нагодувати своїх чад, взути й одягнути, а треба потурбуватись про душу, про почуття маленької людини, про те, що моральні якості дитини треба формувати якомога раніше.
А от, як так сталося, що молоді жінки, які мають на собі домашнє господарство і не так вже багато часу, біжать у неділю, на 17-ту годину, до храму, га заняття недільної школи для дорослих? А літні бабусі, яким би сидіти в теплій хаті перед телевізором або розповідати онукам казки, теж шкутильгають сюди? Поспішать і кілька чоловіків (молодих!). Про те, як це вдалося зробити, питаю отця Олександра.
– Люди шукають не тільки їжі для шлунку та задоволення біологічних потреб, а й духовної поживи, бо душа людська рветься до добра, до правди, до любові. І ці найвищі моральні цінності людина може знайти у вченні Ісуса Христа. Все більше людей звертається до цих вселюдських істин, починаючи розуміти свою, визначену Богом, роль в житті та шукаючи Його благословення.
Ми вивчаємо основи православ’я, знайомимось з історією релігії, вивчаємо Біблійні тексти і ділимось їх розумінням. Дуже цікавими і, думаю, повчальними є наші розмови та дискусії про сучасний світ, про наші погляди і почуття, про нашу поведінку в суспільстві, про ставлення до людей, про взаємодопомогу і любов до свого ближнього.
На заняття недільної школи у нашому храмі може приходити кожен, хто прагне збагатити своє духовне життя, поспілкуватися в колі цікавих людей.
Запрошуємо!
Ніна ЧЕРНИШ
![]()
Після закінчення заняття в недільній школі ніхто не поспішав розходитися, незважаючи на пізню годину, отже ми мали можливість поспілкуватися з прихожанами церкви.
Олександр:
Недільна школа дає нам знання для життя вічне. Дехто вважає, що після смерті нічого немає, все припиняється. А я в недільній школі дізнався, що у людини після смерті буде життя. Так, цю істину священик проповідує на богослужінні, а ось на уроці ми дізнаємося більш детально, як нам проводити своє життя. Ми багато запитуємо у батюшки.
Тетяна:
Я розповідаю своїм друзям, які не відвідують недільну школу, ділюся з ними про вивчене. Роблю це, щоб і вони спаслися. Адже ми ходимо в церкву, щоб спастися і потрапити в Царство Небесне. Вважаю, що ми не повинні бути егоїстичними, а ділитися з друзями. Моє бажання – щоб вони теж пізнали істину.
Олена:
Ми хочемо бути готовими розмовляти навіть з нецерковними людьми – такими, які не відвідують церкву. Адже у кожного можуть виникати в житті питання, і ми відповідаємо.
Таня:
Якщо ж людина не хоче прислухатися до наших слів, то ми молимося за таку душу, і Господь управить її життя.
Анатолій:
Одним з найстрашніших гріхів є гординя, це корінь усіх гріхів. Тому кожен православний християнин, приходячи в церкву, отримує основи вчення. Буває все ж таки, що людина в засліпленні не бачить своїх гріхів, впадає в звабу. Такій людині не допоможе весь її життєвий досвід, а ось заняття в недільній школі – допоможуть. Тут ми отримуємо повчання, а також рекомендації, які книжки читати самостійно, наприклад, праці отців церкви. Велика допомога для нас – це загальна, соборна молитва церкви та літургія.
Прихожанин:
Словом Божим ми ділимось всюди, де буваємо, навіть в магазині. Іноді в житті допомагають гроші, але в деяких ситуаціях найбільше допоможе слово. Особливо людям, які не мають миру в серці. Таким раджу помолитися. Питаю у батюшки, як можна допомогти людині в конкретному випадку. Кличу людей приходити в церкву.
Прихожанка:
Понад усе дбаємо про свої сім’ї. У моєму випадку слідом за мною в церкву прийшла моя сестра, а потім наша мама. У мами хворі ноги, але молимось про неї, Господь її зміцняє, і вона йде з нами на богослужіння.
Галина:
Недільна школа продовжується і в нашій сім’ї, бо ми всі ходимо до церкви разом. Наші діти знають Слово, моляться. Над ліжками – навіть над комп’ютером – прикріплені листочки, на яких старша записує те, що їй запало в душу під час читання духовних книжок. Насправді, вся стіна завішана такими виписками. Молодша дивиться на її приклад і переймає собі.
Валентина:
Мені хочеться, щоб і мої колеги на роботі знали те, що знаю я. Працюючи в школі, я намагаюся донести учням християнське віровчення, пояснити про свята. Вони самі багато розпитують мене, і я хочу бути підготовленою.
Отець Олександр:
Найкраща наша проповідь – це наше життя. Якщо ти був в церкві, чув Слово Боже, Євангельське слово самого Спасителя, і, вийшовши з церкви, не втілюєш його в життя, ти – порожній, ти даремно тут був. Крім проповіді ми, як церква, намагаємося в міру своїх сил збирати допомогу. Ось нещодавно відправили ліки для дітей в Святогорську Лавру – їх там багато знаходиться. Намагаємося також по можливості допомагати одиноким людям. Ділимось милістю Божою, яку Він нам дає сьогодні.
Прихожанин, який прийшов вже перед розходом: – А я потрапив на фото?
Тут мимоволі згадалось місце з притчі про працівників у винограднику (Євангелія від Матвія, розділ 20): «А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник» (вірші 6-7).
![]()
– Хай воно росте вам здоровим, розумним, щасливим, щоб радувало вас і всіх людей, – бажають рідні, друзі, знайомі.
Дитина росте, розквітає , як цвіт яблуневий… Шукаємо, придумуємо, чим нагодувати смачненьким, в що одягнути-взути, щоб було, як лялечка. А, не дай Боже, прихворів – не спимо, дмухаємо на гарячий лобик, молимось Богу, щоб послав здоров’я дорогому дитяті. І дитина 4-5-літнього віку, почувши молитву мами, тата чи бабусі, вже може спитати, що ми кажемо, до кого звертаємось, кого просимо. Настає благодатний момент: найпростішими словами скажемо малюкові, що просимо у Бога, і, якщо дуже щиро робимо це, то Він прийде на допомогу.
В храмі на честь образу Матері Божої Всецариці вже другий рік працює церковно-приходська недільна школа для дітей. Тут один раз в тиждень збираються дітки 3-10 років. Заняття проводить настоятель храму о. Олександр Козинець, разом з організатором школи Тетяною Мокрєцовою (малювання, ліплення, конструювання, підготовка до свят тощо) та Сергієм Івановичем (англійська мова).Отець Олександр, звертаючи увагу дітей на красу оточуючого світу, дає дітям зрозуміти, що ця краса і така гармонія в природі не могла виникнути випадково, вона з’явилася з волі Бога, а людина – найвище творіння Боже. І тому людина має так прожити своє життя, щоб бути гідною свого високого призначення. Звичайно, такі поняття даються дітям в простій, доступній формі. Діти отримують перші знання із Закону Божого, перші поняття про події Священної історії, про Святе Письмо, вчать перші молитви.
Дуже подобаються дітям заняття, які проводить наша прихожанка Тетяна Леонідівна. Діти з великим задоволенням і з великою охотою малюють, вирізують, клеять. Готують вітальні листівки, малюнки, композиції до християнських свят: Різдва Христового, Великодня, Вознесіння на ін. Бачили б ви, яке розмаїття цих виробів, який розквіт дитячої фантазії. І відчули б, як у цих, здавалося б, іграшкових речах звучать серйозні, майже дорослі, думки.
Про заняття з англійської мови мені навіть розказати важко. Чую через двері, як охоче, голосно, хором і поодинці повторюють за Сергієм Івановичем англійські слова, називають по-англійськи предмети, співають пісеньки, що їх чують на диску, намагаються вступити в діалог з вчителем, з товаришами. І це дітки різні за віком – від 3-х до 7-ми років. Це треба почути і побачити!
Ну, добре, це діти, батьки яких вирішили, що можна нагодувати своїх чад, взути й одягнути, а треба потурбуватись про душу, про почуття маленької людини, про те, що моральні якості дитини треба формувати якомога раніше.А от, як так сталося, що молоді жінки, які мають на собі домашнє господарство і не так вже багато часу, біжать у неділю, на 17-ту годину, до храму, га заняття недільної школи для дорослих? А літні бабусі, яким би сидіти в теплій хаті перед телевізором або розповідати онукам казки, теж шкутильгають сюди? Поспішать і кілька чоловіків (молодих!). Про те, як це вдалося зробити, питаю отця Олександра.
– Люди шукають не тільки їжі для шлунку та задоволення біологічних потреб, а й духовної поживи, бо душа людська рветься до добра, до правди, до любові. І ці найвищі моральні цінності людина може знайти у вченні Ісуса Христа. Все більше людей звертається до цих вселюдських істин, починаючи розуміти свою, визначену Богом, роль в житті та шукаючи Його благословення.
Ми вивчаємо основи православ’я, знайомимось з історією релігії, вивчаємо Біблійні тексти і ділимось їх розумінням. Дуже цікавими і, думаю, повчальними є наші розмови та дискусії про сучасний світ, про наші погляди і почуття, про нашу поведінку в суспільстві, про ставлення до людей, про взаємодопомогу і любов до свого ближнього.
На заняття недільної школи у нашому храмі може приходити кожен, хто прагне збагатити своє духовне життя, поспілкуватися в колі цікавих людей.
Запрошуємо!
Ніна ЧЕРНИШ
ДУМКИ ВГОЛОС ПРО ВІЧНЕ
Після закінчення заняття в недільній школі ніхто не поспішав розходитися, незважаючи на пізню годину, отже ми мали можливість поспілкуватися з прихожанами церкви.
Олександр:
Недільна школа дає нам знання для життя вічне. Дехто вважає, що після смерті нічого немає, все припиняється. А я в недільній школі дізнався, що у людини після смерті буде життя. Так, цю істину священик проповідує на богослужінні, а ось на уроці ми дізнаємося більш детально, як нам проводити своє життя. Ми багато запитуємо у батюшки.
Тетяна:
Я розповідаю своїм друзям, які не відвідують недільну школу, ділюся з ними про вивчене. Роблю це, щоб і вони спаслися. Адже ми ходимо в церкву, щоб спастися і потрапити в Царство Небесне. Вважаю, що ми не повинні бути егоїстичними, а ділитися з друзями. Моє бажання – щоб вони теж пізнали істину.
Олена:
Ми хочемо бути готовими розмовляти навіть з нецерковними людьми – такими, які не відвідують церкву. Адже у кожного можуть виникати в житті питання, і ми відповідаємо.
Таня:
Якщо ж людина не хоче прислухатися до наших слів, то ми молимося за таку душу, і Господь управить її життя.
Анатолій:
Одним з найстрашніших гріхів є гординя, це корінь усіх гріхів. Тому кожен православний християнин, приходячи в церкву, отримує основи вчення. Буває все ж таки, що людина в засліпленні не бачить своїх гріхів, впадає в звабу. Такій людині не допоможе весь її життєвий досвід, а ось заняття в недільній школі – допоможуть. Тут ми отримуємо повчання, а також рекомендації, які книжки читати самостійно, наприклад, праці отців церкви. Велика допомога для нас – це загальна, соборна молитва церкви та літургія.
Прихожанин:
Словом Божим ми ділимось всюди, де буваємо, навіть в магазині. Іноді в житті допомагають гроші, але в деяких ситуаціях найбільше допоможе слово. Особливо людям, які не мають миру в серці. Таким раджу помолитися. Питаю у батюшки, як можна допомогти людині в конкретному випадку. Кличу людей приходити в церкву.
Прихожанка:
Понад усе дбаємо про свої сім’ї. У моєму випадку слідом за мною в церкву прийшла моя сестра, а потім наша мама. У мами хворі ноги, але молимось про неї, Господь її зміцняє, і вона йде з нами на богослужіння.
Галина:
Недільна школа продовжується і в нашій сім’ї, бо ми всі ходимо до церкви разом. Наші діти знають Слово, моляться. Над ліжками – навіть над комп’ютером – прикріплені листочки, на яких старша записує те, що їй запало в душу під час читання духовних книжок. Насправді, вся стіна завішана такими виписками. Молодша дивиться на її приклад і переймає собі.
Валентина:
Мені хочеться, щоб і мої колеги на роботі знали те, що знаю я. Працюючи в школі, я намагаюся донести учням християнське віровчення, пояснити про свята. Вони самі багато розпитують мене, і я хочу бути підготовленою.
Отець Олександр:
Найкраща наша проповідь – це наше життя. Якщо ти був в церкві, чув Слово Боже, Євангельське слово самого Спасителя, і, вийшовши з церкви, не втілюєш його в життя, ти – порожній, ти даремно тут був. Крім проповіді ми, як церква, намагаємося в міру своїх сил збирати допомогу. Ось нещодавно відправили ліки для дітей в Святогорську Лавру – їх там багато знаходиться. Намагаємося також по можливості допомагати одиноким людям. Ділимось милістю Божою, яку Він нам дає сьогодні.
Прихожанин, який прийшов вже перед розходом: – А я потрапив на фото?
Тут мимоволі згадалось місце з притчі про працівників у винограднику (Євангелія від Матвія, розділ 20): «А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник» (вірші 6-7).
