» » День Іллі в палаті №3

День Іллі в палаті №3

Особисті враження від зустрічей в відділенні травматології Ірпінської міської лікарні – заклик до обережності.

Біля одного унікального місця в Бучі сходяться лінії долі здорових і хворих. Особливо в ці спекотні серпневі дні навколо плюскітливого фонтану збираються на широких лавках – хто на осонні, а хто у затінку високих кущів – десятки людей з величезної території, яку обслуговує Ірпінська центральна лікарня (ІЦЛ).
Та деякі не можуть дозволити собі такого душевного задоволення, як послухати мирний каскад спадаючих донизу струмочків води, тому що на довгі тижні прикуті до лікарняних ліжок в палатах травматологічного відділення. Травматичні епізоди всі складні, важкі й здебільшого… несподівані для людей.

Ось Федір, 37 років, – йому на ногу граючись наступив товариш, обидва крутнулись на місці, увійшли в гвинт, не втримались і попадали в різні боки. Товаришеві сміх, а Федір має переломи чотирьох фаланг нижньої кінцівки – наркоз, складна операція, пластини, спиці. І тривалий період загоєння кісткової тканини та ще пластика некрозної ділянки шкіри стопи. Тільки притаманний цьому смаглявому красеню позитив не дає йому повісити носа упродовж місяців лікування. А попереду ще зняття пластин. Підбадьорюючи «колег» по палаті, жартує: «А казала ж мама – при переході вулиці спочатку подивись ліворуч, а посеред дороги праворуч, і будеш здоровий, цілий і щасливий!»

Іван в свої 65 років зовсім не схильний до пустощів – людина зосереджена та відповідальна, яка десятки років пропрацювала на авіазаводі клепальником в цеху, потім сантехніком та слюсарем. Весь час з гострими травматичними інструментами... і жодної подряпини. А однієї погожої липневої днини перевозив копичку запашного сіна на возі, насолоджувався життям та добротно виконаною роботою, аж тут занервував коник. Іван вирішив ковзнутися по гладенькій поверхні сухого сіна, щоб спуститися нижче і міцніше натягнути віжки. Та не втримався і опинився зовнішньою стороною лівої ноги на асфальті, по якому його протягнуло добрих 15 метрів. Тепер вчиться терпінню і чеканню. Звісна річ, з улюбленим і усталеним ритмом життя – підйом о 4-й ранку, кінець роботи о 9-й, добра вечеря в колі родини, телевізор – довелося попрощатися. Зараз мусить залежати від інших.

Володимир, 60 років, власноруч в 1970-ті роки розбудував старий будиночок у Бучі, зробивши затишне сімейне гніздечко для родини. Володіє всіма будівельними, ріжучими і стругальними інструментами, хоча за професією далеко не будівельник. Ті, хто будувався самі, знають про будівництво ну майже все. А тут Володимир вирішив скоротити «технологічний ланцюжок» і заходився різати болгаркою дошку, хоча інтелектуальне знання йому твердо вказувало, що болгарка – не для металу. Машина швидкої допомоги миттєво доправила його до травматології, тепер рука в гіпсовій пов’язці.

Костянтин в свої 30 років до нестями любить екстрим і свій скутер. Одного дня в доброму гуморі насолоджувався їздою з вітерцем в рідній Пущі-Водиці, аж ось попав на пісок і закружляв, зачепився кермом за зустрічну машину і полетів сторч чоловою не знати куди. Зламана ключиця, подерта шкіра на колінах, ліктях, голові. Антибіотики, крапельниці, перев’язки.

Перев’язки і обробку ран у відділенні швидко і майстерно робить людина, якій довірять і лікарі, і хворі. Людмила Віталіївна – справжній майстер зцілення ран, та й добре слово, приправлене доречними авторитетними порадами, вона має для кожного. У відділенні знає всіх хворих по імені, у своєму «бортовому комп’ютері» фіксує стан і прогрес кожного. Енергетика цієї чарівної елегантної жінки буквально заряджає людей на оздоровлення. І навіть, коли їм буває боляче, то їхні зойки зовсім не відчайдушні.

А от святкування дня Іллі 2-го серпня було особливим.
Мама і бабуся позмагалися у майстерності випічки яблучного пирога та торта-безе, щоб порадувати свого 23-річного Іллюшу. Всі мешканці палати номер три святкували і раділи святу продовження життя. Співали пісні Віктора Цоя під караоке (у відділенні діє Wi-Fi зона). А було від чого радіти, тому що хлопця, який повертався після побачення з дівчиною, брутально збив серед ночі недолугий водій мікроавтобуса, якого, начебто, засліпили фари зустрічного автомобіля. (А стишити швидкість або зупинитися, як цього у таких випадках вимагають правила, у дорослого дяді забракло відповідальності?) Удар від наїзду на юнака був настільки сильний, що у мікроавтобуса вилетіло лобове скло і зім’явся бампер. Права нога Іллі зараз закута в апарат Єлізарова, чоло пошматоване шрамами, тіло в широких слідах від ран, ребра болісно відгукуються на дихання. Перед цим провів чотири дні в реанімації. І навіть зараз, через два тижні перебування в відділенні, не може закласти руки за голову через біль у венах, які прийняли десятки крапельниць.

В цьому відділенні доброта, турбота, дружня доброзичливість – потужні фактори, які допомагають ефективному лікуванню. Сприяють комфортному лікуванню також належні побутові умови – всюди чистота, якісно відремонтовані стіни і підлоги, холл, ординаторська, сестринська.

В кожній палаті є холодильник. Завдяки меценатам стало можливим обладнати палату з підвищеним комфортом, встановити кілька кондиціонерів. Без таких доброчинців, як Володимир Карплюк та Петро Король, це було б просто неможливо зробити тільки за рахунок бюджетних коштів. Нянечки, медсестри, хірурги разом з завідувачем Петром Тарасовичем Ксеником утворюють єдину взаємодіючу команду миттєвої дії. Працездатність медперсоналу просто вражає – вони можуть оперувати по багато годин, а потім ще й контролювати стан своїх підопічних. За інформацією доктора Ксеника, щоденно на травмпункт в середньому поступає 38 травмованих. Частину їх приймають у відділення на інтенсивне лікування. Влітку частіше трапляються травми у дітей, і це пов’язано з іграми, катанням на мопедах, мотоциклах. Завжди є побутові, дорожньо-транспортні, черепно-мозкові травми, а також переломи, вивихи тощо.

Травми можуть спіткати при повному сонці або при повному місяці, тому будь-якої пори людині не завадить обережність. Інакше наслідки необачності можуть бути затяжними і сповненими болю. Для вашої інформації, знайомтеся з професійними порадами ортопеда-травматолога д-ра Репйова Є.Ю. Моя власна інформованість про особливості мого захворювання та лікування почалася саме з читання пояснень цього лікаря. Адже знання робить людину вільною, а вільна людина не має страху перед лікарем.

Бажаю Вам міцного здоров`я!
Микола ДЕМ’ЯНОВ, Фото автора 
Ірпінська лікарня
  4
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.