» » З легким паром!

З легким паром!

Протягом трьох днів, з 13 по 15 вересня, у Бучі проходив Чемпіонат Європи зі спортивного банного паріння. Любителям гарячого пару і березового віника не завадили ні дощ, ні географічні та мовні кордони. Адже у фестивалі взяли участь банщики з Фінляндії, Естонії, Литви, Латвії, Білорусі, Російської Федерації (гості із Санкт-Петербургу, Москви і Набережних Челнів) та багатьох міст України.

У Центральному міському парку спеціально для проведення змагань організували невеличке містечко – з банними кабінками, вбиральнями, кухнею і навіть сценою для урочистостей.
А саме паріння проводилося у демонстраційній мобільній бані, в конструкцію якої закладений механізм швидкого пристосування під конкретну ціль. Одна із стін – прозора, тому судді і глядачі могли бачити все, що відбувається всередині. Крім того, «картинка» в режимі он-лайн виводилася на екран. Печі на дровах дозволяли якісно прогріти каміння і повітря у парилці. Тому все було по-справжньому.

Спочатку дехто досить скептично ставився до всього, що відбувається. Мовляв, «Ну, подумаєш – полежать на столі і їх віником полупцюють!». Але коли майстри банної справи взялися за діло, то подібні настрої відразу щезли. Їхні рухи іноді нагадували якийсь магічний ритуал, чи древній індійський танок – настільки незвичними і граційними були жести. Проте, як пояснили, таким чином трансформується енергія, спрямовуються повітряні потоки.
Ноги в теплі, голова в холоді, а шлунок в голоді – це прислів’я якнайкраще свідчить про підготовку до заходу в баню. Ще слід додати віртуозне володіння віником, бездоганною технікою масажу та неперевершений аромат цілющих трав – і повний релакс тіла й душі був гарантований.
Як зазначили наші майстри, насправді в баню ходять на 4-5 годин і весь процес паріння включає в себе багато процедур – як підготовчих (тіло повинно розслабитися, пори відкритися, організм пристосуватися до високої температури), так і оздоровчих (масаж, втирання аромомасел, виведення токсинів через піт). Тож, конкурс насправді серйозний, а його учасників оцінювали за 25 критеріями. Зокрема, враховувалися естетичність, харизма, правила і основні прийоми паріння, які вироблялися протягом багатьох років у традиційних країнах банного мистецтва: Україні, Росії, Литві, Фінляндії. Головний суддя змагань по спортивному парінню - Олександр Грозний.

Банщик з 12-річним стажем Карім Алішер, представляє татарську баню. Він попередньо поспілкувався зі своєю «моделлю» – Сергієм і у розмові з’ясувалося, що чоловік повністю здоровий, тому на відвідини бані йому дали «зелене світло». «Головне завдання, яке стоїть переді мною – створення потрібного температурного режиму і рівномірне розподілення пару по всім ділянкам тіла. А також – проробка м’язів і масаж віником», - каже Карім.
15 хвилин активних процедур і «модель» виходить на вулицю. «Як почуваєтеся?», - поцікавилися ми.

«Прекрасно! Легкість в усьому тілі, оновлення. Відразу зрозуміло, що працюють професіонали. Я ходжу в баню вже півроку і надалі буду її відвідувати. Адже дуже розслабляє, дуже класно! Баня – схожа тільки на баню, її складно описати», - розповів Сергій з Донецька.

А от бучанець Юрій Малєта показав класичну процедуру паріння – так званий «стандарт».
«Моя модель Анатолій попередньо вже пройшов процедуру прогрівання і зараз готовий до серйозного пару. Я застосую 11 прийомів паріння, звичайні дубовий і березовий віник (добре поглинає піт, ним чудову розтирати, виводити з організму токсини). Переконаний, що результат буде очевидним. Власне, метою мого паріння і є покращення роботи секреції залоз та й самопочуття в цілому», - поділився він своїми професійними секретами.
І справді, всі, хто вирішив попаритися, залишилися щасливими, задоволеними і чистими, як «нова копійка».

«Баня, чи не єдине місце, де за побиття не ображаються, а дякують!», - жартома каже Президент Міжнародної федерації спортивного паріння Віктор Міщенко.

«Скільки років проводимо цей фестиваль, але саме завдяки підтримці Бучанської міської ради вийшли на значно вищий рівень. Крім того, у багатьох з’явилася можливість прийти і побачити, якою є насправді руська баня – наша спадщина, традиції. По-суті, це – новий вид спорту, який ми стали пропагандувати чотири роки тому в Україні. Але ще раніше це започаткували країни Прибалтики та Росії. А ми підхопили цю естафету і сьогодні відроджуємо нашу старослов’янську культуру в нових умовах», - додає він.
А ще цей фестиваль цікавий тим, що кожен на собі може відчути те, що проповідують організатори, адже стати моделлю запрошували всіх бажаючих. Тому, свято дійсно намагалися організувати для людей.

«Фестиваль по спортивному парінню проводимо вже четвертий рік поспіль і вийшли на міжнародний рівень. До нас приїхали делегації з інших країн, Україною також представлено 24 клуби. І все це має право на життя.
І що цікаво, коли говориш комусь назву – на вустах людей з’являється посмішка. Та коли вони починають вникати у процес, як він проводиться, яка його суть – замислюються. І всі, хто вважав себе "асом" у банній справі, розуміють, що помилялися. Адже баня повинна приносити лише здоров’я, задоволення від проведених процедур. Це свято матиме своє продовження і наступного року», - запевнив Бучанський міський голова Анатолій Федорук.

«Який же Чемпіонат Європи по банному парінню без талісману? Тож, ми порадилися з колегами з інших країн і вирішили виправити цю ситуацію. Не кажу, що моя ініціативна буде наслідуватися в наступні роки, але все ж таки…», - додав мер міста. І подарував порося. Щоправда, зі словами: «Хоча нам погода свиню підсунула, але цей подарунок щирий».

А оскільки свинка була запечена, то їй потім дружньо «помстилися» і з’їли.
На загал було оголошено конкурс щодо обрання в майбутньому талісману змагань.
Саме в такій невимушеній атмосфері промайнули дні фестивалю. І настав час підбивати підсумки. Учасників-фіналістів нагородили дипломами і спеціальними призами. Зокрема, у таких номінаціях: «Краща естетика паріння», Краще спортивне паріння, «Повелителька пару 2013», «Краща довільна програма», приз глядацьких симпатій.

А переможцями Чемпіонату Європи зі спортивного паріння стали:
1 місце – Юргіта Мазуркевичите (Вільнюс, Литва).
2 місце – Юрій Малєта (Буча, Україна).
3 місце – Сергій Русаков (Санкт-Петербург, Росія).

Що ж, вітаємо! І бажаємо всім банщикам, відвідувачам бані і просто любителям подивитися на тих і інших, – залишатися красивими, молодими і здоровими! До нових зустрічей в наступному році.


Цікаво, що серед професійних банщиць були і представниці прекрасної статті. І обидві з Литви. Тож, не пропустили нагоди запитати, що ж їх надихнуло опанувати банне мистецтво?

«Силу треба застосовувати обережно»


Верета Рупікайте, місто Каунас:
- У баню я ходжу вже дуже давно, але сама почала парити десь три роки тому. Мене надихнула справжня традиційна литовська баня, яку маємо у музеї просто неба.
Все - таке захоплююче, що всидіти без віника там неможливо. Настільки сильна енергетика від природи, дерев, що ти відчуваєш себе їх частиною. Крім того, коли париш, то також отримуєш задоволення, а не лише даруєш його людині, яка лежить і оздоровлюється.
- У чому секрет вдалого паріння?
- Я не проходила ніяких шкіл. Так сказати – самоучка. Як правило, дивлюся, відчуваю, запитую – саме так і здобувається майстерність. І якщо я знаю, що мені щось може не сподобатися, то намагаюся не застосовувати це і до інших. Багато що посягається лише на практиці.
- Яким віникам надаєте перевагу?
- У залежності від цілей використовую різні віники. Наприклад, дубові кращі, щоб ганяти пар. А от березові – для масажу, бо з них виділяються цілющі природні речовини. Можна використовувати й численні трав’яні віники – залежить від мети банних процедур та очікування людини.
- Що для вас означає справжня баня?
- Баня – це не лише фізичне здоров’я, але й духовне очищення. Адже якщо людина живе постійними стресами, у неї багато думок про насущні справи – треба розслабитися. Переконана, що найкраще це робити в бані, всі погані думки залишаються далеко позаду.
- Кажуть, чим сильніше б’єш, тим краще. Це правда?
- Ні. Силу взагалі треба застосовувати дуже обережно і обдумано – і не лише в бані, але й у різних сферах життя. Насамперед, треба зрозуміти, що комусь потрібно. Дійсно, деяким подобається дуже висока температура і сильне биття віником. Це не завжди добре, але якщо подібне робити, то поступово, готуючи організм до навантаження. Треба добре розігріти тіло – і тільки тоді сильніше парити віником. А загалом – це не стільки «биття», як інтенсивні масажні рухи, які також дають свою енергетику.

«У Литві банщиці – досить сильні»


Юргіта Мазуркевичите, володарка Кубку Європи з банного паріння.
- Як давно ви займаєтеся банною справою і як прийшли до цього?
- Мене захопив чоловік – три роки тому. Саме він «привів» у баню і розповів про всі тонкощі процесу. Мені настільки сподобалося, що я справді зробила це своїм хобі.
- А як вдалося освоїти тонкощі паріння?
- Навчалася і в чоловіка, і сама, і в інших литовських банщиків. Так, потрохи, почало все виходити.
- Чи складно для жінки майстерно володіти банним віником?
- Ні, насправді це дуже приємно. У нас в Литві жінок-банщиць менше, ніж чоловіків, але серед них є дуже сильні. Крім того, наші жінки приділяють велику увагу саме оздоровленню під час паріння – травам, іншим спа-процедурам, а не лише працюють віником.
- Вам сподобалися змагання?
- Як і скрізь, треба ще доопрацьовувати деякі питання. Але загалом все було нормально. У нас також проходять змагання просто неба, зокрема на березі моря. На Батьківщині я посіла четверте місце.
Людмила ГЛАДСЬКА 
газета: «Бучанські новини» №36-37 від 20 вересня 2013 року
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар