Чому музика – високе мистецтво? А інші види що, «низькі»? Так, справді, зовсім не низькі, тому що людина може втілювати й передавати внутрішній світ через будь-який вид мистецтва – вишивку, живопис, скульптуру, архітектуру, літературу тощо. Прикметник «високе», таким чином, стосується не музики як такої, а її якості. Чи може бути музика «низька», тобто, негативна, що передає, збуджує ще й стверджує негативні чуття розпачу, жорстокості, агресії? На ці теми хай читач поміркує сам, а ми опишемо концерт віолончельної музики, що відбувся 28 травня о 12 годині в «Уваровському домі» смт. Ворзель.
До нас завітали віолончелістка, лауреат міжнародного конкурсу Юлія Білоусова, викладач Київського вищого інституту музики ім. Р.М. Гліера та піаністка цього ж інституту, а також акомпаніатор Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського Альона Щоголєва.
![]()
Лауреат міжнародного конкурсу, викладач Київського вищого інституту
музики ім. Р.М. Гліера Юлія Білоусова на сцені «Уваровського дому»
Вже з перших тактів Сонати італійського композитора Антоніо Вівальді, (1680–1743), сучасника Йогана Себастьяна Баха, слухачі були зачаровані самим звуком віолончелі – «грудним», глибоким, м’яким, шляхетним. Віолончель – інструмент сімейства скрипкових, котрий оперує звуками переважно низького регістру. Якщо провести аналогію з людськими голосами, котрі поділені на жіночі (сопрано та альти) та чоловічі (тенори та баси), то скрипка відповідає сопрановим, альт (за розміром приблизно на п’ять см більше скрипки) – альтовим, віолончель – теноровим та баритоновим, а вже контрабас – басовим. Таким чином, віолончель відтворює ніби чоловічі діапазони, особливо, на мою думку, баритонові. Віолончельний діапазон і тембр (забарвлення звуку) можна порівняти також і з низькими жіночими голосами , альтами – як хто чує та уявляє.
Музика Вівальді по нині сучасна, бо відтворює та збуджує кращі людські позитивні чуття: делікатність, щирість, доброту, легкий смуток та нестримну радість. Це досягається вишуканою музичною мовою: простою (щодо сучасних уявлень) логічною гармонією, пульсуючим ритмом (у швидких творах), виразною мелодикою! Сам Бах дуже любив і високо цінував Вівальді та сам виконував його твори!
Пастораль Баха співзвучна за настроєм сонаті Вівальді та, як і всі твори композитора, спонукає до роздумів про сенс життя. В кожній фразі й темі – експресія, логічність, серйозність!
Гендель: як радість – то радіти, як смуток – то сумувати! Дивовижна його музика і глибиною, і вишуканістю, і емоційністю!
Далі звучали скрипковий твір Ніколо Паганіні «Варіації на одній струні» в перекладі для віолончелі. Треба зазначити, що іноді перекладений для іншого інструменту твір звучить ще краще, що довели нам виконавиці-майстрині! Музика Чайковського (Пеццо капріччіо) уже ближче до нашого часу імпульсивністю та експресією. Потім прозвучали два чудових твори німецького композитора першої половини ХХ століття, віолончеліста Ляйпцигського симфонічного оркестру «Гевандхауз» Давида Поппера. І на завершення – «Інтермеццо» іспанського композитора Енріко Гранадоса (1867–1916) – перлина віолончельної музики – іспанський темперамент, мелодика, запальніть!
Піаністка Альона Щоголєва – блискучий акомпаніатор: фрази, динаміка, штрихи, здобуття звуку певним дотиком до клавіш – майстерність вищого рівня! А звуки віолончелі у руках Юлії досягали глибин серця, бо і внутрішні переживання як то смуток, біль, також енергія, радість охоплювали всіх слухачів настільки, що викликали подекуди й сльози на очах! Віолончель в її руках наче зверталася до кожного з нас – варто лише вслухатись: вона щось радить, втішає, співчуває, надихає, підтримує, спрямовує до надії, стверджує бажання жити та любити, пробуджує в пам’яті давно минуле, активує фантазію, що торкається й майбуття… Казково! В такі хвилини відходиш від буденної марноти та замислюєшся над сенсом усього.
Мабуть, тим музика й хвилює, що подає нам рух розмаїття звуків не хаотично, а згідно певного задуму композитора! Без нього не напишеться сам по собі жоден твір. А кожний твір несе якусь музичну ідею, що символічними методами віддзеркалює рух нашого життя. В цьому розумінні вона – віддзеркалення розумного задуму Творця, Котрий і спланував Всесвіт, і підтримує його, і за образом Своїм сотворив людину, що теж здатна творити й отримувати вдоволення й насолоду від свого творіння!
Низький уклін від усіх слухачів цьому прекрасному дуетові – двом маестро, котрі подарували нам таку можливість насолоди дійсно високим мистецтвом! Також подяка працівникам Уваровського дому за організацію таких заходів, за ті цінності, котрі підносять нас на вищий рівень духовності!..
До нас завітали віолончелістка, лауреат міжнародного конкурсу Юлія Білоусова, викладач Київського вищого інституту музики ім. Р.М. Гліера та піаністка цього ж інституту, а також акомпаніатор Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського Альона Щоголєва.
Лауреат міжнародного конкурсу, викладач Київського вищого інституту
музики ім. Р.М. Гліера Юлія Білоусова на сцені «Уваровського дому»
Вже з перших тактів Сонати італійського композитора Антоніо Вівальді, (1680–1743), сучасника Йогана Себастьяна Баха, слухачі були зачаровані самим звуком віолончелі – «грудним», глибоким, м’яким, шляхетним. Віолончель – інструмент сімейства скрипкових, котрий оперує звуками переважно низького регістру. Якщо провести аналогію з людськими голосами, котрі поділені на жіночі (сопрано та альти) та чоловічі (тенори та баси), то скрипка відповідає сопрановим, альт (за розміром приблизно на п’ять см більше скрипки) – альтовим, віолончель – теноровим та баритоновим, а вже контрабас – басовим. Таким чином, віолончель відтворює ніби чоловічі діапазони, особливо, на мою думку, баритонові. Віолончельний діапазон і тембр (забарвлення звуку) можна порівняти також і з низькими жіночими голосами , альтами – як хто чує та уявляє.
Музика Вівальді по нині сучасна, бо відтворює та збуджує кращі людські позитивні чуття: делікатність, щирість, доброту, легкий смуток та нестримну радість. Це досягається вишуканою музичною мовою: простою (щодо сучасних уявлень) логічною гармонією, пульсуючим ритмом (у швидких творах), виразною мелодикою! Сам Бах дуже любив і високо цінував Вівальді та сам виконував його твори!
Пастораль Баха співзвучна за настроєм сонаті Вівальді та, як і всі твори композитора, спонукає до роздумів про сенс життя. В кожній фразі й темі – експресія, логічність, серйозність!
Гендель: як радість – то радіти, як смуток – то сумувати! Дивовижна його музика і глибиною, і вишуканістю, і емоційністю!
Далі звучали скрипковий твір Ніколо Паганіні «Варіації на одній струні» в перекладі для віолончелі. Треба зазначити, що іноді перекладений для іншого інструменту твір звучить ще краще, що довели нам виконавиці-майстрині! Музика Чайковського (Пеццо капріччіо) уже ближче до нашого часу імпульсивністю та експресією. Потім прозвучали два чудових твори німецького композитора першої половини ХХ століття, віолончеліста Ляйпцигського симфонічного оркестру «Гевандхауз» Давида Поппера. І на завершення – «Інтермеццо» іспанського композитора Енріко Гранадоса (1867–1916) – перлина віолончельної музики – іспанський темперамент, мелодика, запальніть!
Піаністка Альона Щоголєва – блискучий акомпаніатор: фрази, динаміка, штрихи, здобуття звуку певним дотиком до клавіш – майстерність вищого рівня! А звуки віолончелі у руках Юлії досягали глибин серця, бо і внутрішні переживання як то смуток, біль, також енергія, радість охоплювали всіх слухачів настільки, що викликали подекуди й сльози на очах! Віолончель в її руках наче зверталася до кожного з нас – варто лише вслухатись: вона щось радить, втішає, співчуває, надихає, підтримує, спрямовує до надії, стверджує бажання жити та любити, пробуджує в пам’яті давно минуле, активує фантазію, що торкається й майбуття… Казково! В такі хвилини відходиш від буденної марноти та замислюєшся над сенсом усього.
Мабуть, тим музика й хвилює, що подає нам рух розмаїття звуків не хаотично, а згідно певного задуму композитора! Без нього не напишеться сам по собі жоден твір. А кожний твір несе якусь музичну ідею, що символічними методами віддзеркалює рух нашого життя. В цьому розумінні вона – віддзеркалення розумного задуму Творця, Котрий і спланував Всесвіт, і підтримує його, і за образом Своїм сотворив людину, що теж здатна творити й отримувати вдоволення й насолоду від свого творіння!
Низький уклін від усіх слухачів цьому прекрасному дуетові – двом маестро, котрі подарували нам таку можливість насолоди дійсно високим мистецтвом! Також подяка працівникам Уваровського дому за організацію таких заходів, за ті цінності, котрі підносять нас на вищий рівень духовності!..
