Куди не подивишся, попса...
Для того, щоб побачити щось академічне, треба шукати.
В регіонах лише випадково можна побачити такий академічний концерт, що відбувся вчора в Уваровському домі в Ворзелі.
Це був перший концерт Євгена Гунька в складі академічного гурту, що був запропонований публіці вперше (в такому виконанні) в ці славетні дні.
Новина в тому, що це є музична обробка звичайних пісень тих повоєнних років самим музичним метром Дмитром Шостаковичем для тріо - скрипка, віолончель та фортепіано.
Інтрига ще й в тому, що бас Євгена Гунька та меццо-сопрано Наталії Грановської доповнюють знакові мелодії піснями, що ми раніше чули в іншому виконанні. Талановитий ремейкінг в світі професіоналів завжди був на "Ура!".
Наша ворзельська поетеса Юлія Бережко-Камінська вдихнула поетичними рядками своїх творів невеликі паузи між піснями академічного гурту Євгена Гунька.
Як Вам Юлине визначення диявольского, практичного зла, що роблять "діти нерозп'ятого Варави"!?
Не даремно, цей оригінальний сценарій було запрошено на 5 травня до російського посольства в Україні. Але нічого не чутно з Управління "культури та туризму" Київської ОДА.
Можливо, ми тут якось вже своїми силами виберемося на 7-8 травня до Лютіжского меморіалу, що в Ново-Петрівцях.
Як на мене - це невелика перемога нашого культурного простору, що пробирається партизанськими тропами через ліс забуття минулого і одноразового споживання.
![]()
До речі, про останню "пафосну" фразу - свіжі тексти Бережко-Камінської позбавлені штампів і обридлого високого пафосу в виконанні штатних культурних діячів, тому публіка в Ворзелі була в реальному захопленні - концерт торкав до глибини і не правда, що сучасним дітям це не треба. Біля мене на концерті сидів 5-річний Валєрчик і більш за годину уважно все вислухав, ні разу не виказавши бажання піти ... Сучасність, то є лише більш оптимальна технологія. Але глибину нашої суті торкають речі, на які не здатні ніякі технологічні здобутки сучасності та модні викривлення моралі.
Хоча, пробачте, рінгтон від Євгена Гунька "едут, едут по Берлину наши казаки" собі на мобільний я дуже хочу встановити.
![]()
![]()
![]()
Для того, щоб побачити щось академічне, треба шукати.
В регіонах лише випадково можна побачити такий академічний концерт, що відбувся вчора в Уваровському домі в Ворзелі.
Це був перший концерт Євгена Гунька в складі академічного гурту, що був запропонований публіці вперше (в такому виконанні) в ці славетні дні.
Новина в тому, що це є музична обробка звичайних пісень тих повоєнних років самим музичним метром Дмитром Шостаковичем для тріо - скрипка, віолончель та фортепіано.
Інтрига ще й в тому, що бас Євгена Гунька та меццо-сопрано Наталії Грановської доповнюють знакові мелодії піснями, що ми раніше чули в іншому виконанні. Талановитий ремейкінг в світі професіоналів завжди був на "Ура!".
Наша ворзельська поетеса Юлія Бережко-Камінська вдихнула поетичними рядками своїх творів невеликі паузи між піснями академічного гурту Євгена Гунька.
Як Вам Юлине визначення диявольского, практичного зла, що роблять "діти нерозп'ятого Варави"!?
Не даремно, цей оригінальний сценарій було запрошено на 5 травня до російського посольства в Україні. Але нічого не чутно з Управління "культури та туризму" Київської ОДА.
Можливо, ми тут якось вже своїми силами виберемося на 7-8 травня до Лютіжского меморіалу, що в Ново-Петрівцях.
Як на мене - це невелика перемога нашого культурного простору, що пробирається партизанськими тропами через ліс забуття минулого і одноразового споживання.
До речі, про останню "пафосну" фразу - свіжі тексти Бережко-Камінської позбавлені штампів і обридлого високого пафосу в виконанні штатних культурних діячів, тому публіка в Ворзелі була в реальному захопленні - концерт торкав до глибини і не правда, що сучасним дітям це не треба. Біля мене на концерті сидів 5-річний Валєрчик і більш за годину уважно все вислухав, ні разу не виказавши бажання піти ... Сучасність, то є лише більш оптимальна технологія. Але глибину нашої суті торкають речі, на які не здатні ніякі технологічні здобутки сучасності та модні викривлення моралі.
Хоча, пробачте, рінгтон від Євгена Гунька "едут, едут по Берлину наши казаки" собі на мобільний я дуже хочу встановити.
