Нам соромно за дорослих

Ми, не­бай­ду­жа мо­лодь, не мо­же­мо зми­ри­ти­ся з бру­дом на­вко­ло нас. Зве­р­та­є­мо ува­гу на те, що сміт­тя у мі­с­ті ви­ки­да­єть­ся де по­па­ло. Жи­ти на­ба­га­то при­єм­ні­ше у чи­с­то­ті, ди­ха­ти чи­с­тим по­ві­т­рям на по­вні ле­ге­ні.
Смі­тять не тіль­ки юні, а й до­ро­с­лі. У на­ших очах бу­ло обу­рен­ня, ко­ли ми по­ба­чи­ли, як дя­ді і тьо­ті ви­ки­да­ють ви­ко­ри­с­та­ні пля­ш­ки, па­ке­ти то­що. За­мість то­го, щоб нам, ді­тям, по­ка­зу­ва­ти при­клад!
Ви не ду­ма­є­те про ін­ших лю­дей? По­ду­май­те то­ді про сво­їх ді­тей, вза­га­лі про май­бу­т­нє!

­Інна НА­ДЄ­Є­НА, Хри­с­ти­на КА­ЛА­Ч­НЮК, Оле­на ЛО­ПУ­Ш­НЯК, Юлія ГРЩЕ­Н­КО,
уче­ни­ці спе­ці­а­лі­зо­ва­ної за­га­ль­но­ос­ві­т­ньої шко­ли №2 м. Ір­пінь