Стан медичної галузі нашого регіону, яка завжди хворіла на хронічну нестачу коштів, останнім часом ще більше ускладнився через непорозуміння між двома містами - Ірпенем та Бучею. Каменем спотикання у сфері охорони здоров’я стали об’єкти медицини, які територіально розташовані у Бучі, але підпорядковані Ірпеню. У 2006 році Буча отримала статус міста, і з того часу питання розподілу майна стало предметом особливої уваги.
Медичні працівники стали першими, хто відчув на собі увесь тягар розподілу майна на «моє – твоє». Протягом тривалого часу намагалися знайти прийнятне рішення, але врегулювати питання так і не вдалося до сьогодні. Ця проблема стала предметом розгляду і на вищих щаблях влади – губернатор області Віра Ульянченко закликала обох мерів сісти за переговорний стіл. Тим часом багатостраждальна медицина в Ірпінському регіоні зайшла у «глухий кут». На це та інші питання дає відповіді Бучанський міський голова Анатолій Петрович ФЕДОРУК.
![]()
- Анатолію Петровичу, сьогодні людей не цікавить політика - їх цікавить власне здоров’я та здоров’я своїх дітей. Що робити, як бути далі? Адже всі – і жителі Ірпінського регіону, і медичні працівники, і посадовці – сходяться на думці, що питання надзвичайно заполітизоване.
- Народна мудрість каже, що медаль має дві сторони. Тож і правда, виходячи із заяв та рішень у даному питанні має бути теж посередині. Мені дуже не хотілося б, щоб рішення, заяви моїх колег з Ірпеня, які набирають все більш негативного забарвлення, зводилися до особистих образ, звинувачень, а одним словом – пустослів’я. Слід пам’ятати другу народну мудрість, що «завтра буде новий день», тож з переговорного процесу потрібно виходити завжди з компромісними рішеннями, які б, у нашому випадку, дали охороні здоров’я бажане матеріальне забезпечення, яке б відповідало б фаховому рівню наших медичних працівників. Різні ситуації переживала медицина. Ми пам’ятаємо 90-ті роки, коли були тотальні скорочення, брак фінансового ресурсу, але тоді все-таки керівництву міста Ірпеня, головному лікарю міської лікарні вдалося зберегти і лікувальну мережу, збільшити ліжко-місця, а головне – втримати висококваліфікований медичний персонал, який і сьогодні фахово надає медичну допомогу всім жителям регіону незалежно від прописки у паспорті.
Те, що відбувається сьогодні - це результат непродуманої позиції, заполітизованих амбітних дій міського керівництва м. Ірпеня, а не медиків, тому що позиція тих, хто працює в лікарні, на станції швидкої допомоги є категоричною: вони проти скорочення і нагнітання пристрастей. Ми повинні чітко дати відповідь на одне суттєве питання: «Чи влаштовує наших жителів той стан надання медичної допомоги (виходячи з фінансування), який склався у медичній галузі протягом останніх років? Отримаємо відповідь: ні, не влаштовує! І вона ґрунтується не просто на словах, а на офіційній статистиці, за підсумками річних даних, які проводить Головне управління охорони здоров’я Київської обласної держадміністрації. А воно констатує наступне: що з року в рік фінансування медичної галузі з бюджету міста Ірпінь має найменший показник на одного жителя серед усіх адміністративних одиниць Київської області. І замість того, аби змінити цю нездорову тенденцію на краще, щоб об’єктивно подивитися на дану проблему, Ірпінська міська рада 12 лютого на засіданні сесії розглянула питання щодо оптимізації ліжкового фонду закладів охорони здоров’я. Депутати на сесії «спихнули» це питання на виконком і зобов’язали його вирішувати, щоб у разі чого, коли люди будуть невдоволені, то сказати: « Це ж не ми прийняли рішення!».
- У тому – то і справа, що рішення на сесіях приймаються колегіально, і в кінцевому результаті і спитати – то ні з кого…
- Позиція Бучанської міської ради була і залишається послідовною і незмінною й зараз: ми пропонуємо компромісне рішення задля того, щоб вийти із глухого кута, в якому сьогодні опинилося місцеве самоврядування. Від такого рішення, і це моє глибоке переконання, медична галузь лише виграє, оскільки Ірпінь і Буча – це рівнозначні міста обласного значення, тому медицину в нашому регіоні пропонується утримувати спільно, разом, а не так, як пропонує сьогодні Ірпінська міська рада: «давайте нам гроші, а там побачимо…».
Пропоную подивитися на дану проблему дещо з іншої позиції. Пам’ятаю, як керівництво Ірпеня ще в далекому минулому бралося за охорону здоров’я та заявляло: мовляв, це справа честі: зробити ремонт поліклініки, інфекційного відділення, пологового будинку, інших об’єктів. Але керівники змінюються, час іде, а стан речей, яким був, таким і залишився. Замість того, щоб об’єднати зусилля, чим далі, тим більше розгоряються чвари. Сьогодні збираються закривати терапевтичне відділення, що у м. Ірпінь. Негоже так робити! Я не можу погодитися з тим, як сьогодні це питання вирішується і в плані поліпшення надання якості послуг, і матеріально – технічної бази медицини в цілому по регіону. Нині, щоб вийти на практичні рішення, потрібно сідати за стіл переговорів і домовлятися, приймати компромісні рішення, а не вести дискусії на шпальтах газет, або під примусом збирати підписи з медичних працівників під різні звернення (таке враження, що в когось ще не пройшов «виборчий синдром»).
- Як відбувався переговорний процес між двома радами?
- У грудні 2007 року ми разом із нашими колегами з Ірпінської міської ради прийняли розумне (виважене) рішення щодо утримання та фінансування медичної галузі, але воно не було реалізоване, тому що угоди та акти прийому-передачі основних засобів, відповідно до рішення Ірпінської міської ради, не були підписані тодішнім завідуючим відділу охорони здоров’я, хоча кошти до бюджету міста Ірпеня з Бучі надійшли. А з приходом О. Бондаря дані рішення були призупинені, а потім взагалі скасовані. Тож, питання залишилося відкритим протягом усього 2008 року. Ось минає вже другий місяць нового 2009 року, а місто Ірпінь і досі стоїть на позиції, що Буча повинна, зобов’язана… (а то й взагалі вкрала гроші!). Це абсолютно абсурдне твердження, бо якби чиновники, які так говорять, добре знали, або хоча б прочитали Бюджетний кодекс, то зрозуміли б, що передача субвенції з однієї територіальної громади до іншої здійснюється виключно на договірних засадах. Нам закидають, що «Буча кинула Ірпінь», «Буча вкрала 6 млн. гривень державних коштів» і т. ін. Я не збираюсь нікого повчати, але такі закиди – не коректні, це базарна риторика, навіть не бізнесова…
Не личить так говорити посадовим особам (це напевне з відчаю)! Ніхто до кінця з тих посадових осіб, які виступають на сесіях Ірпінської міської ради, не розібрався, що це за кошти. Мова не йде про субвенцію, трансферт, які обов’язково мають цільове призначення, процедуру використання. А це є закріплений фінансовий норматив за бюджетом міста Буча, який формується зі сплати податку місцевими підприємствами. Як бачимо, рік минув, а Ірпінь дотримується і надалі тієї позиції, що, мовляв, Буча нікуди не дінеться, все – одно прибіжить! І прийме рішення: з бюджету Бучі надати благодійну допомогу Ірпеню на цю суму! Тобто в цьому ж бюджетному році повторюється та сама помилка. Врешті – решт розберіться до кінця, що ж відбувається і як має бути, бо знову ж таки пропонуються, як на мене, дещо абсурдні речі: створити спільну комунальну власність. Повторюю, що це загальне висловлювання, не більше! Створити на папері можна, але як буде на практиці? Як здійснювати цей механізм і визначити чітко: хто і за що відповідатиме? І як забезпечити фінансування відповідно до чинного законодавства? Питання спільного майна – дуже непрості і, як правило, спірні. Адже маємо багато прикладів, навіть на побутовому рівні.
- Ми ходимо по замкненому колу: Ірпінь звинувачує Бучу, а Буча звинувачує Ірпінь…
- Я пропоную на хвилинку відійти від теми охорони здоров’я. Перейти до більш простішого, на перший погляд, питання теплопостачання, водо забезпечення, яке також є, на превеликий жаль, невирішеним і всім відразу стане все зрозуміло, у чому тут проблема. Котельні і свердловини, які розташовані на території міста Буча і надають послугу виключно жителям Бучі, місто Ірпінь вперто не передає до комунальної власності міста Буча, так само, як і не опікується ними належним чином. Виникає запитання: у чому ж тут проблема? А відповідь даю не я, а посадовці дружньої нам Ірпінської територіальної громади, які до цих пір не можуть змиритися з тим, що Буча є містом обласного значення. Їм краще так «керувати» селищами і робити заяви, що « я – господар регіону» (газета «Ірпінський вісник» №7 за 13 – 19 лютого 2009 року).
- Як показала загальна практика: державна медицина – це величезне навантаження на національний бюджет. Потрібні істотні реорганізації, такі, щоб жодна установа не була причетна до фінансування і не могла зловживати цими коштами…
- У сфері охорони здоров`я кардинальних змін, незважаючи на всі прийняті державні програми, починаючи десь із 1990- х років так і не сталося, були очевидні декларації. Проблема реформування медицини повинна вирішуватися на загальнодержавному рівні. Для нашого регіону нині актуальним є питання збереження медицини як такої взагалі. Читав у місцевій пресі про те, що медицину хтось кудись розтягує ( див. статтю «Ми не дамо розтягнути медицину», «Ірпінський вісник», №7 за 13 – 19 лютого 2009 року – прим. автора). Питання треба ставити по – іншому, ніхто не збирається розтягувати медицину, медицина була і буде, а сьогодні медичне питання треба розглядати в іншій площині: при такому господарюванні, яке здійснювалося відділом охорони здоров`я Ірпеня протягом останніх років, а тим більше після так званої «оптимізації», розтягувати не буде чого, бо медицина остаточно буде знищена.
Сьогодні там ставлять питання про те, щоб оптимізувати, скоротити, а завтра буде стояти питання по – іншому: як і де знайти тих медичних сестер, лікарів, яких поскорочують? Багато з них нині працює ще по-інерції, хтось допрацьовує до пенсії, багато з них суміщає посади. Хто буде працювати завтра за 500 грн., бо всі знають, які низькі ставки у медичних працівників? Так, люди підуть, бо обсяг навантажень не зменшиться, умови будуть для багатьох з них нестерпними, і ми незабаром змушені будемо просимо їх повернутися назад, обіцяючи гідні зарплати, житло, все, що завгодно, аби лише працювати було кому! Це лише красиво звучить з уст так званих «реформаторів»: «оптимізація», «приведення у відповідність»… Але ж ми знаємо, що «живих» людей не можна скорочувати! Не медики зрештою повинні відповідати Ірпінському міському голові: «Що ж робити далі? Як працювати?» «Де брати кошти?». Відповідь на це запитання мають дати посадовці обох міст - і Ірпеня, і Бучі, а також ради. Повторюю, наша пропозиція була і залишається такою: що через спільну програму можна забезпечити фінансування тих основних засобів та установ, які знаходяться на територіях цих територіальних громад.
Ми навіть не проти того, щоб існував відділ охорони здоров`я. Нехай він і надалі здійснює методологічну роботу. А якщо скорочувати, то чому б, приміром, не скоротити такий абсолютно не потрібний підрозділ, як господарський, що знаходиться в селищі Гостомель (адже роботи не видно, але значні кошти туди спрямовуються). Ремонти все одно роблять комерційні структури. Або чому не ставиться питання по міжшкільному комбінату, який розташований у Бучі по вул. Кірова? Він фактично функціонує лише на папері, бо учні з віддалених селищ: Ворзеля, Коцюбинського, Гостомеля та й з самого Ірпеня не мають змоги туди дістатися.
- Анатолію Петровичу, який же вихід Ви бачити з ситуації, що склалася?
- Ми запропонували і відповідно оформили результативним голосуванням на сесії Бучанської міської ради пропозицію, як на мене, компромісну. Її суть полягає в наступному: два міста обласного значення беруть на себе відповідальність за галузь охорони здоров’я нашого регіону. Місто Буча, за рахунок місцевого бюджету, утримує Бучанську міську поліклініку, станцію швидкої медичної допомоги, решту фінансового ресурсу, а це – майже 3 млн. грн., через укладання відповідної угоди, передаємо у вигляді субвенції бюджету міста Ірпеня. Інші медичні установи нашого регіону утримуються за рахунок бюджету міста Ірпеня. А також пропонуємо розробити та затвердити на радах регіональну програму функціонування охорони здоров’я в нашому регіоні з обов’язковим наданням медичної послуги всьому 100-тисячному регіону (не залежно від місця прописки). Це дасть можливість значно розвантажити видатковий тягар бюджету міста Ірпінь та унеможливить провести скорочення медичних працівників, койко-місць та самих установ.
Дане рішення направлене до Ірпінської міської ради, міського голови, депутатського корпусу міської ради, але і ця пропозиція не була розглянута на засіданні сесії по суті. Сподіваюся, поки що…
17.02.2009р.
Спеціально для газети «Бучанські новини»
Інформація надана газетою "Бучанські новини",
дане інтерв`ю публікується тільки на бучанському сайті
Медичні працівники стали першими, хто відчув на собі увесь тягар розподілу майна на «моє – твоє». Протягом тривалого часу намагалися знайти прийнятне рішення, але врегулювати питання так і не вдалося до сьогодні. Ця проблема стала предметом розгляду і на вищих щаблях влади – губернатор області Віра Ульянченко закликала обох мерів сісти за переговорний стіл. Тим часом багатостраждальна медицина в Ірпінському регіоні зайшла у «глухий кут». На це та інші питання дає відповіді Бучанський міський голова Анатолій Петрович ФЕДОРУК.
- Анатолію Петровичу, сьогодні людей не цікавить політика - їх цікавить власне здоров’я та здоров’я своїх дітей. Що робити, як бути далі? Адже всі – і жителі Ірпінського регіону, і медичні працівники, і посадовці – сходяться на думці, що питання надзвичайно заполітизоване. - Народна мудрість каже, що медаль має дві сторони. Тож і правда, виходячи із заяв та рішень у даному питанні має бути теж посередині. Мені дуже не хотілося б, щоб рішення, заяви моїх колег з Ірпеня, які набирають все більш негативного забарвлення, зводилися до особистих образ, звинувачень, а одним словом – пустослів’я. Слід пам’ятати другу народну мудрість, що «завтра буде новий день», тож з переговорного процесу потрібно виходити завжди з компромісними рішеннями, які б, у нашому випадку, дали охороні здоров’я бажане матеріальне забезпечення, яке б відповідало б фаховому рівню наших медичних працівників. Різні ситуації переживала медицина. Ми пам’ятаємо 90-ті роки, коли були тотальні скорочення, брак фінансового ресурсу, але тоді все-таки керівництву міста Ірпеня, головному лікарю міської лікарні вдалося зберегти і лікувальну мережу, збільшити ліжко-місця, а головне – втримати висококваліфікований медичний персонал, який і сьогодні фахово надає медичну допомогу всім жителям регіону незалежно від прописки у паспорті.
Те, що відбувається сьогодні - це результат непродуманої позиції, заполітизованих амбітних дій міського керівництва м. Ірпеня, а не медиків, тому що позиція тих, хто працює в лікарні, на станції швидкої допомоги є категоричною: вони проти скорочення і нагнітання пристрастей. Ми повинні чітко дати відповідь на одне суттєве питання: «Чи влаштовує наших жителів той стан надання медичної допомоги (виходячи з фінансування), який склався у медичній галузі протягом останніх років? Отримаємо відповідь: ні, не влаштовує! І вона ґрунтується не просто на словах, а на офіційній статистиці, за підсумками річних даних, які проводить Головне управління охорони здоров’я Київської обласної держадміністрації. А воно констатує наступне: що з року в рік фінансування медичної галузі з бюджету міста Ірпінь має найменший показник на одного жителя серед усіх адміністративних одиниць Київської області. І замість того, аби змінити цю нездорову тенденцію на краще, щоб об’єктивно подивитися на дану проблему, Ірпінська міська рада 12 лютого на засіданні сесії розглянула питання щодо оптимізації ліжкового фонду закладів охорони здоров’я. Депутати на сесії «спихнули» це питання на виконком і зобов’язали його вирішувати, щоб у разі чого, коли люди будуть невдоволені, то сказати: « Це ж не ми прийняли рішення!».
- У тому – то і справа, що рішення на сесіях приймаються колегіально, і в кінцевому результаті і спитати – то ні з кого…
- Позиція Бучанської міської ради була і залишається послідовною і незмінною й зараз: ми пропонуємо компромісне рішення задля того, щоб вийти із глухого кута, в якому сьогодні опинилося місцеве самоврядування. Від такого рішення, і це моє глибоке переконання, медична галузь лише виграє, оскільки Ірпінь і Буча – це рівнозначні міста обласного значення, тому медицину в нашому регіоні пропонується утримувати спільно, разом, а не так, як пропонує сьогодні Ірпінська міська рада: «давайте нам гроші, а там побачимо…».
Пропоную подивитися на дану проблему дещо з іншої позиції. Пам’ятаю, як керівництво Ірпеня ще в далекому минулому бралося за охорону здоров’я та заявляло: мовляв, це справа честі: зробити ремонт поліклініки, інфекційного відділення, пологового будинку, інших об’єктів. Але керівники змінюються, час іде, а стан речей, яким був, таким і залишився. Замість того, щоб об’єднати зусилля, чим далі, тим більше розгоряються чвари. Сьогодні збираються закривати терапевтичне відділення, що у м. Ірпінь. Негоже так робити! Я не можу погодитися з тим, як сьогодні це питання вирішується і в плані поліпшення надання якості послуг, і матеріально – технічної бази медицини в цілому по регіону. Нині, щоб вийти на практичні рішення, потрібно сідати за стіл переговорів і домовлятися, приймати компромісні рішення, а не вести дискусії на шпальтах газет, або під примусом збирати підписи з медичних працівників під різні звернення (таке враження, що в когось ще не пройшов «виборчий синдром»).
- Як відбувався переговорний процес між двома радами?
- У грудні 2007 року ми разом із нашими колегами з Ірпінської міської ради прийняли розумне (виважене) рішення щодо утримання та фінансування медичної галузі, але воно не було реалізоване, тому що угоди та акти прийому-передачі основних засобів, відповідно до рішення Ірпінської міської ради, не були підписані тодішнім завідуючим відділу охорони здоров’я, хоча кошти до бюджету міста Ірпеня з Бучі надійшли. А з приходом О. Бондаря дані рішення були призупинені, а потім взагалі скасовані. Тож, питання залишилося відкритим протягом усього 2008 року. Ось минає вже другий місяць нового 2009 року, а місто Ірпінь і досі стоїть на позиції, що Буча повинна, зобов’язана… (а то й взагалі вкрала гроші!). Це абсолютно абсурдне твердження, бо якби чиновники, які так говорять, добре знали, або хоча б прочитали Бюджетний кодекс, то зрозуміли б, що передача субвенції з однієї територіальної громади до іншої здійснюється виключно на договірних засадах. Нам закидають, що «Буча кинула Ірпінь», «Буча вкрала 6 млн. гривень державних коштів» і т. ін. Я не збираюсь нікого повчати, але такі закиди – не коректні, це базарна риторика, навіть не бізнесова…
Не личить так говорити посадовим особам (це напевне з відчаю)! Ніхто до кінця з тих посадових осіб, які виступають на сесіях Ірпінської міської ради, не розібрався, що це за кошти. Мова не йде про субвенцію, трансферт, які обов’язково мають цільове призначення, процедуру використання. А це є закріплений фінансовий норматив за бюджетом міста Буча, який формується зі сплати податку місцевими підприємствами. Як бачимо, рік минув, а Ірпінь дотримується і надалі тієї позиції, що, мовляв, Буча нікуди не дінеться, все – одно прибіжить! І прийме рішення: з бюджету Бучі надати благодійну допомогу Ірпеню на цю суму! Тобто в цьому ж бюджетному році повторюється та сама помилка. Врешті – решт розберіться до кінця, що ж відбувається і як має бути, бо знову ж таки пропонуються, як на мене, дещо абсурдні речі: створити спільну комунальну власність. Повторюю, що це загальне висловлювання, не більше! Створити на папері можна, але як буде на практиці? Як здійснювати цей механізм і визначити чітко: хто і за що відповідатиме? І як забезпечити фінансування відповідно до чинного законодавства? Питання спільного майна – дуже непрості і, як правило, спірні. Адже маємо багато прикладів, навіть на побутовому рівні.
- Ми ходимо по замкненому колу: Ірпінь звинувачує Бучу, а Буча звинувачує Ірпінь…
- Я пропоную на хвилинку відійти від теми охорони здоров’я. Перейти до більш простішого, на перший погляд, питання теплопостачання, водо забезпечення, яке також є, на превеликий жаль, невирішеним і всім відразу стане все зрозуміло, у чому тут проблема. Котельні і свердловини, які розташовані на території міста Буча і надають послугу виключно жителям Бучі, місто Ірпінь вперто не передає до комунальної власності міста Буча, так само, як і не опікується ними належним чином. Виникає запитання: у чому ж тут проблема? А відповідь даю не я, а посадовці дружньої нам Ірпінської територіальної громади, які до цих пір не можуть змиритися з тим, що Буча є містом обласного значення. Їм краще так «керувати» селищами і робити заяви, що « я – господар регіону» (газета «Ірпінський вісник» №7 за 13 – 19 лютого 2009 року).
- Як показала загальна практика: державна медицина – це величезне навантаження на національний бюджет. Потрібні істотні реорганізації, такі, щоб жодна установа не була причетна до фінансування і не могла зловживати цими коштами…
- У сфері охорони здоров`я кардинальних змін, незважаючи на всі прийняті державні програми, починаючи десь із 1990- х років так і не сталося, були очевидні декларації. Проблема реформування медицини повинна вирішуватися на загальнодержавному рівні. Для нашого регіону нині актуальним є питання збереження медицини як такої взагалі. Читав у місцевій пресі про те, що медицину хтось кудись розтягує ( див. статтю «Ми не дамо розтягнути медицину», «Ірпінський вісник», №7 за 13 – 19 лютого 2009 року – прим. автора). Питання треба ставити по – іншому, ніхто не збирається розтягувати медицину, медицина була і буде, а сьогодні медичне питання треба розглядати в іншій площині: при такому господарюванні, яке здійснювалося відділом охорони здоров`я Ірпеня протягом останніх років, а тим більше після так званої «оптимізації», розтягувати не буде чого, бо медицина остаточно буде знищена.
Сьогодні там ставлять питання про те, щоб оптимізувати, скоротити, а завтра буде стояти питання по – іншому: як і де знайти тих медичних сестер, лікарів, яких поскорочують? Багато з них нині працює ще по-інерції, хтось допрацьовує до пенсії, багато з них суміщає посади. Хто буде працювати завтра за 500 грн., бо всі знають, які низькі ставки у медичних працівників? Так, люди підуть, бо обсяг навантажень не зменшиться, умови будуть для багатьох з них нестерпними, і ми незабаром змушені будемо просимо їх повернутися назад, обіцяючи гідні зарплати, житло, все, що завгодно, аби лише працювати було кому! Це лише красиво звучить з уст так званих «реформаторів»: «оптимізація», «приведення у відповідність»… Але ж ми знаємо, що «живих» людей не можна скорочувати! Не медики зрештою повинні відповідати Ірпінському міському голові: «Що ж робити далі? Як працювати?» «Де брати кошти?». Відповідь на це запитання мають дати посадовці обох міст - і Ірпеня, і Бучі, а також ради. Повторюю, наша пропозиція була і залишається такою: що через спільну програму можна забезпечити фінансування тих основних засобів та установ, які знаходяться на територіях цих територіальних громад.
Ми навіть не проти того, щоб існував відділ охорони здоров`я. Нехай він і надалі здійснює методологічну роботу. А якщо скорочувати, то чому б, приміром, не скоротити такий абсолютно не потрібний підрозділ, як господарський, що знаходиться в селищі Гостомель (адже роботи не видно, але значні кошти туди спрямовуються). Ремонти все одно роблять комерційні структури. Або чому не ставиться питання по міжшкільному комбінату, який розташований у Бучі по вул. Кірова? Він фактично функціонує лише на папері, бо учні з віддалених селищ: Ворзеля, Коцюбинського, Гостомеля та й з самого Ірпеня не мають змоги туди дістатися.
- Анатолію Петровичу, який же вихід Ви бачити з ситуації, що склалася?
- Ми запропонували і відповідно оформили результативним голосуванням на сесії Бучанської міської ради пропозицію, як на мене, компромісну. Її суть полягає в наступному: два міста обласного значення беруть на себе відповідальність за галузь охорони здоров’я нашого регіону. Місто Буча, за рахунок місцевого бюджету, утримує Бучанську міську поліклініку, станцію швидкої медичної допомоги, решту фінансового ресурсу, а це – майже 3 млн. грн., через укладання відповідної угоди, передаємо у вигляді субвенції бюджету міста Ірпеня. Інші медичні установи нашого регіону утримуються за рахунок бюджету міста Ірпеня. А також пропонуємо розробити та затвердити на радах регіональну програму функціонування охорони здоров’я в нашому регіоні з обов’язковим наданням медичної послуги всьому 100-тисячному регіону (не залежно від місця прописки). Це дасть можливість значно розвантажити видатковий тягар бюджету міста Ірпінь та унеможливить провести скорочення медичних працівників, койко-місць та самих установ.
Дане рішення направлене до Ірпінської міської ради, міського голови, депутатського корпусу міської ради, але і ця пропозиція не була розглянута на засіданні сесії по суті. Сподіваюся, поки що…
17.02.2009р.
Спеціально для газети «Бучанські новини»
Інформація надана газетою "Бучанські новини",
дане інтерв`ю публікується тільки на бучанському сайті
