» » Бучанський дім

Бучанський дім

У всі часи жителів великих міст тягнуло до природи. Особливо цей потяг прокидався у батьківських серцях в очікуванні літніх канікул, відразу після того, як сходив сніг та приходила жадана весна. Їх любі чада увесь учбовий рік накопичували знання, пропускали уроки, лінувалися, хворіли — як то кажуть, вчились. Та, натерпівшися усіх тих тягарів навчання, їм потрібно було просто відродити сили у літню пору для наступного, не менш напруженого, року.

Проблема літнього відпочинку постала і перед Опанасом Булгаковим — доцентом Київської Духовної академії, коли старші діти закінчували учбовий рік та були відпущені на літні канікули. Спочатку Опанас Іванович знімав дачу у зеленому передмісті Києва — Святошино, яке облюбував його колега з академії, професор Василь Екземплярський. Дорослим та дітлахам був до душі відпочинок в одному з найближчих передмість Києва, де дача знімалася на усе літо. Збереглися декілька фотознімків цього затишного київського курорту, на яких можна побачити, як чисельна родина Булгакових насолоджується літнім відпочинком на природі.


Доктор М.А.Булгаков
выпускник медицинского факультета
Киевского университета св.Владимира
Киев, 1916 год


Поморочившися з постійною орендою житла, голова великої родини у 1900 році вирішив розпочати будівництво літньої дачі, незважаючи не те, що й досі не мав власного будинку в Києві.

Розглянувши пропозиції підрядників, Опанас Іванович зупинив свій вибір на Бучі. Його рішення на користь саме цього місця було обумовлене, головним чином, тим, що у Бучі клімат помірно-континентальний: влітку тепло, але не душно, нема спеки завдяки густому мішаному лісу, рясноті зелені та близькості води. На 29 версті від Києва Опанас Іванович придбав дачну ділянку у дві десятини бучанського лісу. Благо, ціни на землю у цій місцині були більш доступними порівняно з цінами інших привілейованих місць літнього відпочинку киян. Господарю ділянки тут відразу сподобалося: чисте повітря, багато зелені й квітів, тиша, яку ніхто не порушував, став з біжучою водою та близькість до місця роботи.

На той час начальник Південно-Західної залізниці Клавдій Немешаєв проклав у цьому напрямку залізничну гілку, яка пов’язала Київ з новими населеними пунктами західного та північного краю, у тому числі і з дачною Бучею.

Обрана О. Булгаковим ділянка опинилася на одній з вулиць, яка найбільш інтенсивно забудовувалась та гордо іменувалась тут проспектом. Це був Василівський проспект, прокладений посеред хвойних та листяних дерев. Поряд з ділянкою — шикарна вілла відомого київського комерсанта Лерхе, володаря дорогої міської нерухомості, а також більш скромні дачі співробітників Управління ПЗЗ, університетської та академічної професури, відомих медиків. У числі найближчих сусідів Булгакових опинилися Лисянські, Гладиш, Поппер, Бурданови.

Невдовзі був побудований цегляний одноповерховий п’ятикімнатний будинок з двома верандами. Влітку 1902 р. він прийняв усю велику родину Булгакових.


Сім`я Буглакових на дачі.
Зліва направо:
- сидячи: Іван, Д.І.Богдашевський, В.М.Буглакова, А.І.Буглаков, Льоля.
- стоять: Віра, невідомий, Варя, Михайло, Надія.
Буча, 1906 рік.


Уже з початку весни Варвара Михайлівна почала готуватися до літнього сезону. Закуповувалися дачне умеблювання, столовий посуд… А коли у старших дітей розпочалися канікули, господиня намагалася не втрачати дорогоцінних літніх днів. Надавалося розпорядження двірнику та прислузі завантажити на ломові підводи підготовлене літнє спорядження і відправити все це у Бучу. Іншою підводою відправлялося піаніно. Справа у тому, що усі діти брали уроки музики. Мати вважала: вони повинні займатися музикою не тільки впродовж зимових вечорів, але і під час канікул. Та й сама Варвара Михайлівна любила у часи дозвілля сісти за фортепіано.

Того ж дня, коли відправлялись підводи, на перон станції Буча, з затишним вокзалом, побудованим у романтичній «дачній» архітектурі — з баштовими та стрілчастими вікнами, котрий «дожив» до наших часів, з київського потягу висаджувались нові київські дачники.

Навівши лад у першому власному домі та доручивши кухарці заготовку продуктів, увесь господарський клопіт та приготування сніданків, обідів та вечерь, Варвара Михайлівна зайнялась дітьми. І до кінця літа і мати і діти, закинувши на деякий час міські турботи, віддавалися активному відпочинку на свіжому повітрі.

Збираючи матеріали для книги «Київ Михайла Булгакова», ми разом з Д. Малаковим наприкінці 80-х років минулого століття декілька разів відвідували курортну Бучу, відшукали місце, де розташовувалася ділянка Булгакових з їхнім дачним будиночком. Тоді ж нам вдалося зустрітися зі старожилами цієї дачної місцини.


Булгаковы на даче.
Крайний слева (полулежит) Михаил.
Сидят: Варя, Ваня, Коля.
Стоят: Вера и Надя.
Под деревом справа: Варвара Михайловна
Буча, 1906 год.


Бучанець поважного віку Леонтій Забарило згадував як свого часу йому, ще хлопчику, кухарка, яка служила у Булгакових, замовила наловити у ставі линів. Наступного ранку юний рибалка приніс до їхнього дому свій вилов. Коли ж він відкрив корзину, риба почала вистрибувати та розповзатись по веранді, налякавши не тільки замовницю, але і дітлахів з міста. Вони з вереском «Гади! Гади!» розбіглися по двору. З’ясувалося, що недосвідчений рибалка наловив у ставі не линів, а в’юнів. Дійсно, якихось сто років тому, благодатні були часи — рибу можна було виловлювати на замовлення!
До речі, хіба не у Бучі з’явилися ті «гади», які потім опинилися на сторінках гострої сатиричної повісті М. Булгакова «Рокові яйця»?

Усі, хто знав Варвару Михайлівну, відзначали, що вона була чудовою мамою та зразковим вихователем. Вважала, що діти не повинні байдикувати, а постійно бути чимось зайняті, справедливо стверджуючи, що усі людські вади походять від неробства. Тому вона одному давала завдання копати грядки і саджати квіти, другому — поливати їх, третьому — робити канавки для відводу води, четвертому — прибирати сміття, п’ятому теж знаходилася дуже корисна справа.

Її первісток Михайло навіть склав з цього приводу віршика в гумористичному стилі:

«Утро. Мама в спальне дремлет.
Солнце красное взойдет,
Мама встанет и тотчас же
Всем работу раздает:
«Ты иди, песок сыпь в ямы,
Ты ж из ям песок таскай…»

Але не тільки фізичною працею зайняті діти. У домі був культ книги. Їх купували батьки, і новинки не припадали пилюкою на полицях. Кожна нова книга, яка з’являлася у будинку, насамперед потрапляла до рук старшого, і тільки після того, як уважно прочитувалася, передавалася наступному.


Варвара Михайловна Буглакова
на даче,
Буча, 1916 год


Надія Опанасівна, сестра М. Булгакова, згадувала, що її старший брат був спритним хлопчиком, у всіх витівках — ватажок. З юних років також полюбив музику і театр. Дуже рано почав грати в аматорських домашніх виставах, де його гру завжди помічали. Без нього не розпочиналася жодна рухлива гра, жодні пустощі. Подорослівши, він став чудовим розповідачем, який на ходу придумував цікаві історії, а також писав вірші, малював карикатури.

Н. Булгакова згадувала, що у будинку завжди була вимогливість, серйозність, але головним методом виховання дітей у Опанаса Івановича і Варвари Михайлівни стали жарти, ласка, доброзичливість. Діти дружили між собою, хоча, природно, було різне: сварки, хлопчики іноді билися, були образи та сльози. Але все це дуже швидко кудись зникало, та знов запановував мир, спокій. І знов лунав сміх та жарти.

Коли не стало батька, мати зуміла згуртувати дітей, виростити їх та дати усім освіту.

Знімки з фондів музею
Анатолій Кончаковский, директор Літературно-меморіального музею М.Булгакова м. Київ 
газета: №17 "Бучанські новини" від 25 квітня 2008р.
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар