Під час XXV сесії Ірпінської міськради відбулося блокування кабінету начальника відділу охорони здоров`я Ірпінського міськвиконкому. Про мотиви й "підводні течії" цієї справи йдеться в інтерв`ю з людиною, яка волею обставин опинилася в епіцентрі згаданих подій. Отже, до вашої уваги розмова кореспондента "Зорі Приірпіння" із начальником відділу охорони здоров`я Ірпінської міської ради Юрієм Романенком.
- Юрію Володимировичу, розкажіть, будь ласка, із чого все почалося.
- Із того, що одним розчерком пера (залишається здогадуватися, що слугувало важелем впливу такого рішення) Верховною Радою селище міського типу Буча було перетворене на місто обласного підпорядкування. У згаданій постанові жодного слова не сказано щодо власності, на яку може претендувати Буча. Фактично цим рішенням єдине місто Ірпінь з селищами в його складі і єдину громаду Ірпеня розділили на дві, які мають одну інфраструктуру - каналізацію, водо- й електропостачання, освіту, медицину.
- На чому базуються претензії бучанської влади до Ірпінської міської лікарні?
- Її розташуванням у Бучі. Місцезнаходження медичних закладів у Бучі аж ніяк не суперечить їх приналежності Ірпеню. Закон "Про місцеве самоврядування" дозволяє мати об'єкти комунальної власності поза територією своєї громади у будь-якому куточку України. Скажімо, Ірпінська громада може мати свою власність у Криму (дай Боже, може колись обзаведемося якимось санаторієм) чи у Києві. До речі, до відома бучанської влади, Київська обласна лікарня розташована у Києві. Проте вона підпорядкована області, а не Києву.
Якщо вже ділити виходячи з умовних загальних принципів справедливості (зважаючи на пропорційну кількість населення), то Бучі повинно відійти близько 30 відсотків комунальної власності Ірпінського регіону. І то, якщо Ірпінь цього захоче. Адже у постанові Верховної Ради говориться тільки про надання Бучі статусу міста. Щодо передачі якогось комунального майна, у тім числі й медичних закладів - жодного слова. У договорах, які пропонує нам для підпису Бучанський голова, закладаються можливості якнайшвидше перебрати згадані медичні об'єкти до під свою опіку. Проте залишити без контролю лікарню і швидку допомогу, які надають медичні послуги всьому Приірпінню - ми не можемо, це однозначно. Де гарантії, що після перепідпорядкування Бучі в якийсь із нинішніх корпусів не буде пущена приватна клініка чи щось подібне? Так може статися, що Ірпінський регіон узагалі залишиться без своєї лікарні.
- Дехто пропонує за принципом Швондера та Шарікова "все взяти й поділити"..
- Стаціонарна лікарня - це єдиний організм, підрозділи якого надають різні види спеціалізованої медичної допомоги. Від лікарні не можна відокремити якусь частину. Ще можна поліклінічний заклад розділити, "відкусити шматочок" якимось населеним пунктом. Ірпінська лікарня - єдина система, яку ніяк розділити не можна. Стаціонарне відділення і станція швидкої допомоги у Бучі, пологовий будинок з гінекологічним відділенням у Ворзелі, дитяча лікарня в Ірпені -усе це підрозділи одного цілого механізму, які взаємодіють між собою. Зрозуміло, якщо організм розчленувати, то він перестане функціонувати. Тобто нормально забезпечувати медичними послугами жителів Приірпіння.
Окрім того, існують пропорції щодо кількості лікарняних місць, виходячи з кількості населення, яке обслуговує та чи інша стаціонарна лікарня. 50 ліжко-місць на 10 тисяч жителів. Тобто, стотисячний Ірпінський регіон має право на стаціонарний лікувальний комплекс кількістю 500 койко-місць. Зараз в Ірпінській міській лікарні їх приблизно стільки й нараховується. Якщо це буде лікарня міста Буча, в якій близько 30 тисяч населення, то за існуючими нормами вона може розраховувати на 150 ліжко-місць з відповідним скороченням кадрів лікарського персоналу. Тобто, фактично, наш регіон може втратити лікувальний заклад.
- Тим не менше відомо, що з ініціативи бучанської влади в лікарні вже розпочалися якісь роботи.
- Ще до того, як Буча стала містом Федорук говорив про інвестора, який погодиться провести капітальний ремонт приміщень стаціонарної лікарні й станції швидкої допомоги. Для цього він зажадав переведення цих будівель на баланс Бучанської міської ради. Без документів на право володіння даними об'єктами й не підписуючи відповідний договір з Ірпінською радою, Бучанський виконком провів тендери на ремонтні роботи в закладі, який не перебуває в його власності - Ірпінській міській лікарні. За чутками, вартість тендеру становила близько двох мільйонів гривень. Як вони умудрися таке провернути - це їхнє ноу-хау.
У травні у приміщенні лікарні розпочалися ремонтні роботи. Рішенням головного лікаря Юрія Репйова хворих хірургічного відділення №2 перевели з одного крила будівлі в інше. Були об'єднані два хірургічні відділення для того, щоб в одному крилі розпочати ремонт. Інакше, як погромом, його назвати не можна. Нині там відсутнє покриття на стелі, штукатурка на стінах, нормальна долівка, водогін і водовідведення, сантехніка, знищена електропроводка. У багатьох вікнах були вибиті шибки і відсутні віконні рами. Тільки зараз, готуючися до зими, вікна засклили.
Словом, залишені голі стіни. Цей тривалий безлад заважає надавати належну медичну допомогу хворим хірургічного відділення. Подібне становище у Бучі триває вже кілька місяців, і найжахливіше, що не видно кінця-краю цьому ремонту. У такому стані лікарня входить у зимовий період. Зрозуміле невдоволення медперсоналу. Я сам почав дзвонити в усі дзвони, як тільки опинився на цій посаді. Зустрічався з цього приводу з Ірпінським міським головою Олегом Бондарем. Тепер потрібен мільйон гривень, аби ліквідувати наслідки діяльності Федорука і головного лікаря Юрія Репйова, який не розібрався в юридичних моментах і допустив такі руйнівні дії. Навіть якщо зараз ми знайдемо необхідні кошти, то на два місяці загрузнемо у тендерних процедурах. Власне, дана ситуація - спосіб шантажу й тиску на ірпінську владу, аби вона пішла на поступки і підписувала договори й угоди на запропонованих Федоруком умовах.
Ще один момент. Нещодавно написані 238 заяв (це не всі співробітники) медпрацівниками Ірпінської лікарні на звільнення за переведенням до якоїсь незрозумілої структури - комунальна організація (заклад, установа) "Бучанська міжміська центральна лікарня". Багато хто з тих, хто написав заяви, в особистій розмові скаржилися мені, що вони це зробили під тиском. Ось такі методи роботи з людьми практикують нині у Бучі.
Інтерв'ю вів Олександр НАКАЗНЕНКО
газета "ІРПІНСЬКИЙ ВІСНИК"
www.irpin.in.ua
- Юрію Володимировичу, розкажіть, будь ласка, із чого все почалося.
- Із того, що одним розчерком пера (залишається здогадуватися, що слугувало важелем впливу такого рішення) Верховною Радою селище міського типу Буча було перетворене на місто обласного підпорядкування. У згаданій постанові жодного слова не сказано щодо власності, на яку може претендувати Буча. Фактично цим рішенням єдине місто Ірпінь з селищами в його складі і єдину громаду Ірпеня розділили на дві, які мають одну інфраструктуру - каналізацію, водо- й електропостачання, освіту, медицину.
- На чому базуються претензії бучанської влади до Ірпінської міської лікарні?
- Її розташуванням у Бучі. Місцезнаходження медичних закладів у Бучі аж ніяк не суперечить їх приналежності Ірпеню. Закон "Про місцеве самоврядування" дозволяє мати об'єкти комунальної власності поза територією своєї громади у будь-якому куточку України. Скажімо, Ірпінська громада може мати свою власність у Криму (дай Боже, може колись обзаведемося якимось санаторієм) чи у Києві. До речі, до відома бучанської влади, Київська обласна лікарня розташована у Києві. Проте вона підпорядкована області, а не Києву.
Якщо вже ділити виходячи з умовних загальних принципів справедливості (зважаючи на пропорційну кількість населення), то Бучі повинно відійти близько 30 відсотків комунальної власності Ірпінського регіону. І то, якщо Ірпінь цього захоче. Адже у постанові Верховної Ради говориться тільки про надання Бучі статусу міста. Щодо передачі якогось комунального майна, у тім числі й медичних закладів - жодного слова. У договорах, які пропонує нам для підпису Бучанський голова, закладаються можливості якнайшвидше перебрати згадані медичні об'єкти до під свою опіку. Проте залишити без контролю лікарню і швидку допомогу, які надають медичні послуги всьому Приірпінню - ми не можемо, це однозначно. Де гарантії, що після перепідпорядкування Бучі в якийсь із нинішніх корпусів не буде пущена приватна клініка чи щось подібне? Так може статися, що Ірпінський регіон узагалі залишиться без своєї лікарні.
- Дехто пропонує за принципом Швондера та Шарікова "все взяти й поділити"..
- Стаціонарна лікарня - це єдиний організм, підрозділи якого надають різні види спеціалізованої медичної допомоги. Від лікарні не можна відокремити якусь частину. Ще можна поліклінічний заклад розділити, "відкусити шматочок" якимось населеним пунктом. Ірпінська лікарня - єдина система, яку ніяк розділити не можна. Стаціонарне відділення і станція швидкої допомоги у Бучі, пологовий будинок з гінекологічним відділенням у Ворзелі, дитяча лікарня в Ірпені -усе це підрозділи одного цілого механізму, які взаємодіють між собою. Зрозуміло, якщо організм розчленувати, то він перестане функціонувати. Тобто нормально забезпечувати медичними послугами жителів Приірпіння.
Окрім того, існують пропорції щодо кількості лікарняних місць, виходячи з кількості населення, яке обслуговує та чи інша стаціонарна лікарня. 50 ліжко-місць на 10 тисяч жителів. Тобто, стотисячний Ірпінський регіон має право на стаціонарний лікувальний комплекс кількістю 500 койко-місць. Зараз в Ірпінській міській лікарні їх приблизно стільки й нараховується. Якщо це буде лікарня міста Буча, в якій близько 30 тисяч населення, то за існуючими нормами вона може розраховувати на 150 ліжко-місць з відповідним скороченням кадрів лікарського персоналу. Тобто, фактично, наш регіон може втратити лікувальний заклад.
- Тим не менше відомо, що з ініціативи бучанської влади в лікарні вже розпочалися якісь роботи.
- Ще до того, як Буча стала містом Федорук говорив про інвестора, який погодиться провести капітальний ремонт приміщень стаціонарної лікарні й станції швидкої допомоги. Для цього він зажадав переведення цих будівель на баланс Бучанської міської ради. Без документів на право володіння даними об'єктами й не підписуючи відповідний договір з Ірпінською радою, Бучанський виконком провів тендери на ремонтні роботи в закладі, який не перебуває в його власності - Ірпінській міській лікарні. За чутками, вартість тендеру становила близько двох мільйонів гривень. Як вони умудрися таке провернути - це їхнє ноу-хау.
У травні у приміщенні лікарні розпочалися ремонтні роботи. Рішенням головного лікаря Юрія Репйова хворих хірургічного відділення №2 перевели з одного крила будівлі в інше. Були об'єднані два хірургічні відділення для того, щоб в одному крилі розпочати ремонт. Інакше, як погромом, його назвати не можна. Нині там відсутнє покриття на стелі, штукатурка на стінах, нормальна долівка, водогін і водовідведення, сантехніка, знищена електропроводка. У багатьох вікнах були вибиті шибки і відсутні віконні рами. Тільки зараз, готуючися до зими, вікна засклили.
Словом, залишені голі стіни. Цей тривалий безлад заважає надавати належну медичну допомогу хворим хірургічного відділення. Подібне становище у Бучі триває вже кілька місяців, і найжахливіше, що не видно кінця-краю цьому ремонту. У такому стані лікарня входить у зимовий період. Зрозуміле невдоволення медперсоналу. Я сам почав дзвонити в усі дзвони, як тільки опинився на цій посаді. Зустрічався з цього приводу з Ірпінським міським головою Олегом Бондарем. Тепер потрібен мільйон гривень, аби ліквідувати наслідки діяльності Федорука і головного лікаря Юрія Репйова, який не розібрався в юридичних моментах і допустив такі руйнівні дії. Навіть якщо зараз ми знайдемо необхідні кошти, то на два місяці загрузнемо у тендерних процедурах. Власне, дана ситуація - спосіб шантажу й тиску на ірпінську владу, аби вона пішла на поступки і підписувала договори й угоди на запропонованих Федоруком умовах.
Ще один момент. Нещодавно написані 238 заяв (це не всі співробітники) медпрацівниками Ірпінської лікарні на звільнення за переведенням до якоїсь незрозумілої структури - комунальна організація (заклад, установа) "Бучанська міжміська центральна лікарня". Багато хто з тих, хто написав заяви, в особистій розмові скаржилися мені, що вони це зробили під тиском. Ось такі методи роботи з людьми практикують нині у Бучі.
Інтерв'ю вів Олександр НАКАЗНЕНКО
газета "ІРПІНСЬКИЙ ВІСНИК"
www.irpin.in.ua
